Назва гри в оригіналі: Agatha Christie: And Then There Were None

Жанр: adventure

Розробник: AWE Games

Видавець / в СНД: The Adventure Company / "Акелла"

Схожі ігри: "Шерлок Холмс: Загадка срібної сережки", CSI: Crime Scene Investigation - Dark Motives, "Закон і порядок: Смерть за гроші"

Системні вимоги: CPU 800 MHz, 256 Mb RAM, video 8 Mb, free space 1.5 Gb

Оцінка: 7

До останнього часу літературна творчість Агати Крісті не було втілено в комп'ютерних іграх. У той же час детективним розслідуванням було приділено чимало уваги завдяки культурній спадщині того ж Артура Конан Дойля - серія адвенчур про Шерлока Холмса найкраще тому підтвердження. Перша спроба комп'ютеризувати роман "Десять негренят" вийшла неоднозначною - в проекті спостерігаються як серйозні вади, так і відверто вдалі знахідки.

Хто ви, містер Нарракот?

Розробники не прогадали з призначенням на посаду головного сценариста відомого по голлівудських фільмах Лі Шелдона. Професіонал завжди зможе показати вищий клас - і не важливо, що до цього Шелдон не працював з комп'ютерними іграми. Головним питанням перед початком робіт над сюжетом "І нікого не стало" був вибір між неухильним проходженням книзі і вільним викладом детективної історії. Рішення було прийнято соломонове: по можливості залишити розповідь в цілості й схоронності (як варіації запропонувавши чотири кінцівки) і ввести нового персонажа, від імені якого і діяв би гравець. Подібний хід варто визнати успішним - перед нами саме та ситуація, при якій і вівці (адепти детективного спадщини Крісті навряд чи стануть лаятися на чому світ стоїть при проходженні адвенчури) цілі, і вовки (бувалим квестоманам чекає нелегка робота, так само як і їх сірим клітинам ) ситі. Фінальним акордом останніх приготувань виступила заміна "Десяти негренят" на "І нікого не стало" - політкоректність нині не тільки в моді, а й на практиці.

Як вже зазначалося вище, нам належить грати не за "книжкового" персонажа - цим пояснюється свобода дій і карт-бланш, виданий містеру Нарракоту. Втім, цього молодого людини не можна назвати абсолютно нейтральним героєм: його брат був посаджений за грати суддею, який перебуває пліч-о-пліч з початківцям сищиком. З перших же хвилин гри розумієш: до геймплею адвенчури звикати не доведеться, бо він "олдскульний" - причому в хорошому розумінні цього слова. Ходимо-блукаємо по розростається вряди-годи локаціях, спілкуємося з потенційними підозрюваними і регулярно поповнюємо велетенських розмірів інвентар. У плані реалістичності звертатися до розробників з AWE Games не варто, адже головний персонаж, не моргнувши оком, носить за пазухою відро з водою, пару лопат і навіть гумовий човен. Поповнюється буквально кожні п'ять хвилин інвентар спочатку вводить в ступор, проте тупцювати на місці нас ніхто не змусить - в грі чимало бонусних завдань, невирішення яких не стане непереборною перешкодою на шляху до фіналу. З іншого боку, жадібні до головоломок квестовікі не залишаться без роботи, причому їх старання обов'язково будуть винагороджені новим поворотом історії чи іншої реплікою другорядних персонажів.

Думки про те, що "десь я вже це бачив", можна було б поставити в якості нагороди розробників, якби не ціла купа мінусів. По-перше, це інтерфейс: що займає полекрана віконце інвентарю, неможливість швидкого використання предмета, відсутність підсвічування у тих об'єктів, з якими можна повзаімодействовать, і проклятий піксельхантінг доводять до зубовного скреготу, через якого новинку із задоволенням закине на полицю чимало гравців. По-друге, погані новини щодо графіки та анімації: таке враження, що творці "І нікого не стало" працювали над візуальним рядом в найостаннішу чергу, а художник вимальовував образи гостей острова буквально на коліні. Дерев'яні буратіни старанно намагаються зіграти драму, в жаху корчать свої незграбні пики, ходять як підстрелені курки, але марно - ми анітрохи не віримо і відкрито освистували халтуру (попутно дивлячись на сьогоднішню дату і з подивом виявляючи, що на дворі 2006-й рік, коли ось-ось з'явиться Crysis). Завершуючи обов'язкову до прочитання порцію негативу, не можу пройти повз локализаторов з "Акелла", які подарували свої голоси учасникам розгортаються перед нами подій. Те, що наші співрозмовники тьопають губами в повній тиші і кажуть несинхронно з промовою, півбіди. Куди більше негативних емоцій викликають огидні голоси окремих героїв, які ріжуть слух і викликають непереборне бажання вимкнути від гріха подалі колонки.

А ось що дійсно вдалося, так це горезвісна атмосфера - на острові вона просякнута духом безвиході, постійним очікуванням смерті і, що дивно, духом таємничості. Рішення головоломок майже завжди логічні (тільки питання щодо того, хто сховав батарейки від ліхтарика в мішок з борошном, залишається без відповіді :), що не може не радувати. Велику ложку меду в нашу бочку приносить бажання розробників надати хоча б видиму свободу дій - ми самі вільні вирішувати, куди йти і над чим в даний момент думати. Неув'язочка вийшла тільки з діалогами, які вийшли практично безальтернативними і позбавленими можливості прискореної прокрутки. В цілому, характери персонажів для адвенчури прописані на диво добре: з часом до них звикаєш і навіть запам'ятовуєш їх прізвища та імена. Але список знайомих рідшає з кожною годиною, адже незабаром "нікого не стане" ...

Підводячи проміжний підсумок, можу сказати наступне: перенесення літературного джерела в ігрову індустрію слід вважати успішним, проте вийшов проект не зміг уникнути підводних каменів, які намагаються тягнути на дно непогану, чесно кажучи, історію. Адепти адвенчур так званої "старої школи" можуть до нашої сімці в графі "Оцінка" сміливо накинути півбала. Незадоволені несучасної графікою і похмурим ходом оповіді буки можуть сміливо малювати шістку і проходити мимо - лиску і вишуканості в "І нікого не стало" ви не знайдете. Найкращим вибором стане відома "золота середина" - віртуальних "Десять негренят" треба хоча б побачити.

Антон БОРИСОВ

Ліцензійний диск надано компанією "ХІТкомпані" ( [email protected] )