Як багато представників мого покоління, я виріс на фільмах про війну.
"В бой идут одни старики", "Вони воювали за Батьківщину", "А зорі тут тихі" ...
Тому будь-яку нову картину, як не крути, я дивлюся крізь призму цих нестаріючих кіно-шедеврів.
Ось в цей раз я, користуючись нагодою і вільним часом, подивився недавно знятий серіал, в назву якого рядок однієї з кращих, на мій погляд, військових пісень "На безіменній висоті".
Назва, до речі, цілком відповідає. Сюжет фільму розвивається якраз навколо виконання бойового завдання по захопленню та утриманню висоти, коли лінія фронту в 1944 році пролягала в Білорусії.

Головних інтриг в сюжеті дві. Військова і любовна.

Рядовий Малахов, блазень і балабол (мабуть, це прізвище стає номінальною), потрапляє в частину і знайомиться з чемпіонкою зі стрільби, а нині снайпером Позднеева. Нещодавно відкинувшись з зони Малахов відразу кладе око на сувору, але красиву чемпіонку.
Однак, вона від нього шарахається і, судячи з усього, сохне по лейтенанту Малютіна. Взагалі, Ольга Позднеева зізналася в останній серії, що хто з нею замутить, той довго не живе, гине відразу. Щоб уникнути потенційних втрат вона вже подумує про целібат. Але серце таки не залізне, правда, Оль?
Сам же лейтенант Малютін тягнеться від зв'язкової Каті.
Такий ось складний любовний багатокутник.

З військової точки зору головна тема - дуель двох снайперів: вже згаданої Ольги і німецького аса.
Ну і власне, вже в фіналі - битва за висоту.
В цілому, за своїми відчуттями і, не вдаючись особливо в подробиці, можу сказати наступне.
Фільм несе кілька родимих ​​плям нашого пост-Советсткого кінематографа.
По-перше, складається враження, що йде протистояння Червоної Армії ні з гітлерівцями, а з різними "СМЕРШ", загороджувальними загонами НКВС та іншими особистами. Більше ефірного часу приділено саме цьому, а не тим же бойовим діям проти ворога.
Відчуття таке, що люди не за Батьківщину воюють, а за страх.
Як то кажуть, за Сталіна такого не було.

Повертаючись до кращих робіт радянських режисерів, то у них добре виходило в одному дійстві гармонійно переплести все лінії (людські та військові). І патріотичне кіно зняти без будь-якого зайвого пафосу в кадрі.
Тут же деякі сцени виглядають неприродними. Наприклад, командир ніколи не став би називати свого бійця на "Ви". Якщо тільки не хоче відчитати його. Або знаходиться при вищому керівництві. Або в лубочном фільмі 40-50-их років.
Ну не стане командир "викати" людині, з яким з одного казанка в окопі щі сьорбає!
Ще момент. Варто було тільки пробитися чогось людського через солдатську личину і все - гаплик!
Ось тільки пошкодував капітан-особист двох бійців-власовців, так ту ж був змушений прострелити собі голову і пролити кров на незакрите кримінальну справу.
Або, ось тільки на хвилину представив свою Гретель, що біжить в кульбабах, фашистський снайпер, та до тут же також отримав кулю в лоб. Від Олі, природно. Яка навпаки, ні про жодного мужика в кущі не фантазувала (нагадую про целібат), тому й не промахнулася.
Незважаючи на помічені мною недоліки, все-таки, це непогана картина про війну. Жодних історичних ляпів мною помічено не було. Та й драматургія, як я вже згадував, не підвела.
Трохи про акторів. Можна сказати через них я серіал і подивився. Малахова грає Олексій Чадов, лейтенанта Малютіна - Володимир Яглич, снайперш - Вікторія Толстоганова.
Окремо хочу сказати про Анатолія Кота, який зіграв капітана-особиста. Пам'ятаю його ще з "Маргоші". Вміє ж зіграти таку наволоч, що хочеться відразу дати йому в морду. Ось і цього разу роль у нього була неоднозначна, але впорався він з нею шикарно. Спостерігав за ним із задоволенням.
У висновку невелика корисна інфа. Цілком безкоштовно і законно можна серіал "На безіменній висоті" дивитися ось за цим посиланням. Крім цього, на сайті можна знайти ще багато цікавого кіно, і не тільки про війну.
У нинішній час суворої боротьби за права копірайту це теж суттєво.

Ви-то як ставитеся до кіно про війну?