Фото з сайту visualphoto.com

Серед нас майже не залишилося тих, чиї б плани не підкоригував криза. Найбільша підніжка - звільнення без вихідної допомоги. Трохи легше тим, кого скоротили - на виплати пару місяців можна протягнути. Але далі все одно потрібно шукати шляхи виживання. І нехай у вас не опускаються руки - з будь-якої ситуації обов'язково є вихід. І історії наших героїв тому підтвердження.

Киянка Алла Яновська за професією вчитель молодших класів - нині готує вечерю, прибирає по дому, гладить і пере за $ 900 в місяць. "У школі багато не заробиш, а тут знайома, яка влаштувалася нянею в сім'ю, запропонувала і мені позалицятися за новонародженим, - згадує Алла. - Я погодилася і пронянчілась з малюком три рочки - до тих пір, як у батьків дитини не почалися фінансові труднощі , і їм стало накладно платити мені по $ 500 в місяць ". А тепер Аллі знову пощастило - їй зателефонувала сама знайома, яка колись влаштувала її на місце няні, але вже з іншим пропозицією - стати домогосподаркою у заможних людей. "Я довго не думала, відразу погодилася, - захоплюється Алла. - Працювати там потрібно було тільки до обіду. Та й обов'язків мало. А зарплата! Майже в два рази вище".

25-річна киянка Вікторія Андрійчук стала приватним підприємцем - продає нижню білизну, шапки, колготки. "До вересня я працювала в приватній фірмі, що спеціалізується на канцтоварах. Отримувала 1500 грн., - каже Віка. - За документами за мною вважалася" мінімалка ". Тому в центрі зайнятості на розвиток бізнесу дали трохи більше 4000 гривень. Оформила ПП і вирішила починати торгувати чимось сезонним. перший час я взагалі була під враженням. Товар на оптових ринках коштує менше половини. Торгую з лотка на Старовокзальній площі. Іноді в день до 200 гривень чистого прибутку, і за перший місяць вже вийшло більше 3000 заробітку ".

20-річна львів'янка Марійка працювала офіціанткою в одному з найдорожчих ресторанів міста півтора року. "Але як тільки по телевізору стали говорити про кризу, я відчула його не собі - мене звільнили! Спочатку я дуже засмутилася, - говорить дівчина. - А потім, буквально через два дні побачила в магазині біля свого гуртожитку вивіску" Требуется продавец ". І мене відразу ж взяли. я так рада! Тепер можу виспатися, адже на колишню роботу доводилося їздити по сорок хвилин, а то й довше. Плюс, раніше я страшенно втомлювалася - працювала добу через добу. я так натирала ноги, роздирала їх до крові, оскільки не сиділа ні хвилини! Часто прогулювала університет через е ого. При цьому отримую я стільки ж, як і в ресторані з чайовими - 2300 гривень! "

До слова, в нинішній ситуації фахівці центру зайнятості радять придивлятися до торгівлі. Як би не склалася економічна ситуація, а люди завжди будуть купувати продукти і товари першої необхідності. Тому не проходьте повз оголошень "Требуется продавец", як це зробила наша Марійка. Ще одна порада - придивіться до свого хобі - воно може стати вашою новою професією. Шиття, в'язання, незвичайні вироби, бджільництво ... Та все що завгодно! Цілком реально зробити це джерелом доходу, а не тільки заняттям для душі.

Один з надійних і грошових шляхів - нехай і невелике, але власну справу: доглядальниці, няньки, домробітниці або навіть собачники. Це, як показала практика, затребуване завжди. Натякнемо, що гроші на розвиток малого бізнесу можна отримати за спеціальною програмою в центрах зайнятості (як саме, ми докладно писали в статті "Відкриваємо малий бізнес").

І ще. Кому криза, а для кризових менеджерів - саме рибне час. За даними рекрутерів зараз необхідних фахівців виглядає наступним чином: кризові менеджери (зарплата - $ 1200-1700), менеджери з продажу ($ 1000-1500), бухгалтери ($ 400-2000), торгові представники ($ 600-700) і програмісти ($ 500-2500 ). Особливо шукають роботодавці перших і других.

Від безгрошів'я ВРЯТУВАЛИ СОБАКИ

Нинішній кризі Наталія Бєлова з Києва значення не надає: "Я вже 18 років у такій кризі. Тягнула - і буду тягнути, поки потрібно буде. На мені занадто велика відповідальність за всіх, хто мене оточує". А оточує її троє дітей і чоловік, який працює медиком, тобто заробляє трохи, і собака. З неї-то і почалося відносне благополуччя сім'ї, і нинішня криза Бєлови долають саме завдяки їй.

Ще на початку 90-х чоловік Наталії тяжко захворів. Майбутнє сімейства взяла на себе вона - в'язала і шила речі на продаж, стояла за прилавком. Згодом зі здоров'ям у чоловіка стало трохи краще, але не настільки, щоб він міг бути головним годувальником. І Наталя продовжувала "тягнути". Зовсім за кілька місяців до кризи вона організувала невеликий собачий розплідник (благо досвід догляду за псами вже був), не знаючи, як потім ця затія її виручить. Вирішила, що це будуть не вівчарки, а бульмастіфи і мопси. Витівка виправдалася - щенки йшли в середньому по $ 400-500.

"Нині поки попит не падає - це ж дорогі породи, тобто за них можуть платити люди не бідні, а криза їх трясе не так, - оптимістично міркує Наталія Володимирівна. І додає: - Ось вчасно все-таки я зрозуміла, що треба займатися . Тепер незважаючи на те, що сина на заводі перевели на "триденку" і зарплату затримують, а старші дочки, хоча вчаться і працюють паралельно, але заробляють не більше 2000 гривень на місяць, ми можемо розраховувати на гроші з наших собачок ".

СКОРОЧЕННЯ - СВОБОДА ВІД РОБОТИ

Євгенія Ковалевська пропрацювала дизайнером в столичному глянцевому журналі практично півроку. На роботі все ладилося, роботу виконувала справно і, як це говориться серед творчих людей, креативно - вона розробляла стиль журналу, малювала комікси, займалася версткою. Коли почалася криза, Євгену звільнили, вірніше, викликали на килим до начальства і заявили, мовляв, зарплату більше не зможемо платити.

"Я шукала нову роботу два тижні. Вакансії начебто є, я відправляю своє резюме, а на нього просто не відповідають, - посміхаючись, розповідає 26-річна Євгенія. - Потім стала фрілансити. І, в общем-то, зараз у мене більше виходить грошей за місяць, ніж було - якщо на минулій роботі в місяць я отримувала $ 700, то тепер за півтора тижні - $ 300. При цьому я працюю на дому і в зручний для мене час! Правда, фріланс - це дуже непостійна робота, але я збираюся поступово напрацювати свою клієнтську базу і навіть, якщо влаштуюся на постійне місце, буду поєднуючи ь. Додатковий заробіток адже ніколи не завадить.

Найпозитивніше, що тепер днем, коли світить сонце, я можу піти на вулицю або в парк погуляти. А раніше-то я була цілий день в офісі і втомлювалася не стільки від роботи, як від нестачі свіжого повітря. Ще один позитив - тепер я можу постійно готувати їсти чоловікові. А шлях до серця чоловіка через його улюблене жарке і котлети дуже навіть покращує відносини. Крім того, я так неабияк економлю. Адже раніше через те, що не було часу, заїжджала за готовою їжею з фаст-фудів ".

Заощаджує Євгенія ще й на тому, що, виходячи з дому, бере з собою суму грошей чітко під розрахунок, тому легко може відмовитися від непотрібних покупок. А ще дівчина стала займатися самоосвітою, адже зрозуміла, що, як тільки закінчиться криза, вона поміняє сферу діяльності: "Я творча людина і могла б займатися організацією якихось проектів, не обов'язково це буде журнал і дизайн. Чесно кажучи, скільки я працювала на тій роботі, мені не особливо подобалося. я боялася сама звільнитися, думала, хіба мало що трапиться, гроші терміново знадобляться, а так мені самі винесли вердикт. а ось недавно навіть подумала, що звільнення - це мені знак, що я, нарешті, можу зайнятися чимось іншим ".

ОХРАННИК СТАВ гідом

Пристосовуватися до обставин Олександру Чалому доводилося не раз. До Києва він потрапив в 1977 році після служби в прикордонних військах. Працював на заводі, поки завод від старості і змін в історії держави не розвалився. Тоді Олександр став охоронцем, і заробляв на ті часи непогано - по $ 300-400. Чотири роки тому його вік перестав влаштовувати роботодавців - довелося піти контролером на КПП з зарплатою в 800 грн.

Згодом у дружини почалися проблеми і з зором, і з серцево-судинною системою, довелося шукати додатковий заробіток. Знайшовся він випадково - старий приятель попросив поводити по Києву подружню пару з Канади - знайомих знайомих. Придалися три курсу факультет іноземних мов. За двогодинну прогулянку з хорошими людьми отримав $ 100. Без малого - місячна зарплата. Потім з'явилися ще люди - з США, з Німеччини - супроводжував, розповідав. Графік чергувань «халтурити» дозволяв - доба через три.

Коли київська мерія надумала підвищити тарифи на комунальні послуги, власники фірм сполошилися - ціни на оренду виробничих, офісних і складських приміщень деяким фірмам стануть не по кишені. Олександр Серафимович одного разу почув перешіптування співробітників про те, що навіть на великих фірмах стали затримувати зарплату, що люди потихеньку починають звільнятися. Про кризу в кінці серпня ще ніхто не говорив, але Олександр вчасно зорієнтувався, зв'язався зі знайомими за кордоном, поговорив зі старими приятелями, знайшов товаришів по службі - і через два місяці вже супроводжував в Яремчу італійців, результат його просто приголомшив - 200 євро в день плюс проїзд , харчування та проживання - все за рахунок замовника.

Довелося, звичайно, знову за книги засісти - не тільки історію Києва вчити, а й історію України (і географію, до речі, теж). Він же не просто перекладач - він гід. Не тільки в ресторанах і готелях порозумітися допомагає. Він країну представляє. Перші публікації про кризу Олександр не читав. Йому було колись - він супроводжував до Умані австрійців.

МАРІЯ ВІДКРИЛА ДОМА ДИТЯЧИЙ САДОК

Марію Цапенко з райцентру Умань Черкаської області ніхто не звільняв - після виходу на пенсію з місцевого оптико-механічного заводу, вона зайнялася шиттям і в'язанням на замовлення, і за місяць могла напрацювати до тисячі гривень чистого доходу. Але з вересня послуги місцевого майстрині різко стали нікому не потрібні. Навіть постійні клієнтки посилалися на те, що їм не до новеньких светрів за останніми тенденціями з "Бурди", головні тепер витрати - продукти. Тому Марії теж довелося шукати вихід з кризової ситуації.

Ідею додаткового заробітку їй підкинула племінниця, підкинувши одного разу трирічного сина, відправившись в гості і залишила на знак вдячності навіть 10 грн. Тепер у Марії справжній приватний дитячий садок. Звичайні клієнти - батьки дітей дошкільного віку, благо знайомих з малюками багато. Як не крути, а звичайний сад не може виручити, коли потрібно в гості ввечері, в кіно сходити, у відрядження на кілька днів з'їздити або вийти на підробіток на вихідних.

Марія розповідає, що нічого особливого в трикімнатній квартирі не робила. Племінниця просто притягла ящик іграшок.

- У мене в будинку і так завжди чисто, прибрано, є телевізор, я і пригляну за дитиною, і спати покладу, і погодую відповідно до розпорядження мами, і на горщик зводжу, - посміхається новоспечена вихователька. - Я дітей люблю, возитися з ними одне задоволення.

Деякі мами вже стали постійними клієнтками: одна працює по вихідних в магазині, а бабуся категорично відмовляється сидіти з дівчатками-близнючками, друга з чоловіком часто по суботах-неділях їздить на ринок "7-й кілометр" в Одесу за товаром, третя - журналіст. Професія не цукор, іноді доводиться виїжджати на місце події, з чоловіком в розлученні.

За свої послуги уманчанка Цапенко бере - 10 грн. за вечір, за всю ніч - до 30 грн. Харчування для своїх нащадків батьки приносять з собою.

- В день виходить по-різному, - каже Марія. - Іноді 30 грн. маю, іноді і сотню. Взагалі впевнена, хто хоче - шукає можливості, а хто не хоче, той завжди знайде причини.

ІГОР проміняв КНИГИ НА ТОРТИ І ВАРТУШКІ

Ігор Данилюк раз в два дні виносить свій товар на стихійний ринок біля станції столичного метро "Політехнічна". Ось уже місяць він випікає торти і запевняє, що вони розходяться на "ура": "Коли виходжу з сумками, мене вже чекають клієнти. Весь секрет успіху в тому, що мої торти набагато дешевше магазинних, і я не ложу при випічці всяких консервантов- наповнювачів ".

Майже рік Ігор був торговим агентом - ходив по Києву, втюхівая городянам терки, м'ясорубки, швейні машинки, потім книги. У зв'язку з кризою продажі впали в рази, і Ігоря звільнили "за власним бажанням". "Часто згадував початок 90-х, як бідував, - каже Ігор. - Заходиш в магазин - а там морська капуста, хліб і мармелад в шоколаді. Ліг в лікарню - їсти зовсім не давали. Так що не вперше.

Сів, подумав і придумав - я ж за освітою кондитер! Вирішив просто спробувати - піде справа чи ні. Спік рогалики. Хороші вийшли - пишні, повидла багато. За годину продав. Так і почав ворушитися - рогалики, пиріжки, ватрушки, потім еклери з тортиками. Іноді, щоб заощадити, можу додати в згущене молоко манку, скажімо. Гидоти або хімії НЕ ложу принципово. А тепер з дружиною приймаємо і індивідуальні замовлення. В середньому поки гривень 100 в день виходить, думаю, як назбираю клієнтуру, то ще й більше буде ".

ОЛЕНА викрутитися завдяки французькому

"Зараз я вже можу спокійно розповідати, як мене скоротили, - посміхається киянка Олена Дмитренко, - а спочатку був шок. Я стала працювати компьютерщиком сім місяців тому. Потрібного досвіду роботи не було, таких беруть неохоче, і звільняють першими. В звільнення не віриш , поки це не відбувається з тобою. Нас "попросили" напередодні Хеллоуїна, коли на фірмі прикрашали приміщення. Петля в кінці коридору, яку повісили через дві години після цього, здавалася моторошним символом. Все сталося швидко. Зайшов начальник, сказав: "Ти, ти і ти - на вихід ".

Тиждень Олена була в паніці. У відділі кадрів їй пообіцяли знайти роботу, але звісток від них не було. "На моїй роботі було зручно, спокійно і грошово - $ 1300.. З термінами ніхто не тиснув, та й начальник був толерантний. Але це як болото - непомітно занурюєшся, а вирватися не можеш. Насправді було нудно, - каже дівчина. - Зараз я навіть рада, що мене звільнили. я отримала колосальний стимул розвиватися далі. Засіла за книжки - в моїй спеціальності потрібно постійно вчитися, якщо хочеш бути затребуваним. Катання на велосипеді, звичайно, відклала так само як і заняття танцями. Зате інше моє захоплення - французьку мову - стала в пригоді і. Колись давно ми з чоловіком на п'ять днів їздили в Париж. Місто красівенний. Романтичний. Поїздка надихнула, а потім пощастило і з вчителькою мови. Так ось я обійшла три місця і на четвертому виявилася потрібна, завдяки саме французькому ".

Нині Олена знову IT-фахівець, до того ж з окладом вже в $ 1500.. "Ось наберуся ще досвіду і буду пробувати влаштуватися в французьку фірму. Ще хочу сказати, що я по-іншому стала відноситися до сім'ї. Виявляється, рідні - надійна точка опори. Добре, що у мене є чоловік. Він працює і коли мене звільнили, підтримав - сказав, що ми можемо поїхати до його батьків, зняти в селі будиночок. Бабуся нам качок дасть - проживемо. у вихідні ми завжди до неї їздимо. Бабуся намагається нам якісь запаси з собою дати. Чудово, що вони все є " .

Шановні читачі, якщо ви або ваші знайомі змогли влаштувати своє життя після втрати роботи - розкажіть про це в коментарях!

Олена Марченко, Анастасія Браткова, Данило Ткачуковскій

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram