Після двомісячної перерви вийшла восьма серія другого сезону " ходячих мерців "По імені" Небраска ", в якій відбулося безліч різноманітних подій. Однак, у зв'язку з тим, що моя думка про дані події, абсолютно очевидно, корінним чином відрізняється від думки творців серіалу, я вирішив на цей раз зробити огляд серії у вигляді, настільки улюбленому західними рецензентами - так званому recap, тобто це буде буквально щохвилинний розбір всього, що відбувається в епізоді разом з дотепними коментарями власного виробництва. Отже, приступимо.

Незважаючи на те, що в нашому світі з моменту "амбармагеддона" (тобто масового геноциду зомбарів, що засіли в коморі Хершела про класовою ознакою "ходячий труп") минуло не менше двох місяців, в світі "Ходячих мерців" не минуло й хвилини . Керол ще б'ється в істериці, оплакуючи остаточно мертву дочу, Деріл її втішає, а дурна селянка Бет починає ходити серед тіл, відшукуючи свою зомбіфіцірованную маму. Аж раптом - опа! - мама сама знаходить доньку і вцепляется в неї своїми гниючими клешнями. Селяни небезпеці! На щастя, Андреа холоднокровно вистачає комірну косу і протикає їй голову мертвечіхе. Після чого геноцИд вже офіційно завершується.

Хершель під шумок намагається навострить лижі до дому, до хати, але йому абсолютно правильно не дає проходу Шейн, задаючи резонне питання: "Ви що, були не в курсі, що ми вже другий тиждень зашивали, шукаємо десятирічну дівчинку? А вона весь цей час сидить в у вас в коморі? Вона туди сама прийшла? Ні? Значить ви її туди засадили, а нам забули про це сказати? Стариган, ти взагалі як - нічого не поплутав, ні? "

Хершель абсолютно чітко зливає тему, бурмочучи, що він тут ні при чому, це напевно нині покійний Отіс її під покровом ночі приволік, і нікому нічого не сказав. А оскільки Отіс помер, то уточнити це питання у нього вже не вдасться. Шейн такі відмазки, звичайно, на відомому місці вертів, але в справу втручається мимрить-Рик, заявляючи, що питання закрите, і все все розуміють. Шейн злегка офігеваю від такої подляни, а Хершель, користуючись нагодою, розвиває успіх, наказуючи Ріку прогнати Шейна з його землі. Після чого закривається вдома.

Шейн цікавиться у Ріка: "Що це було, братик? Ми начебто повинні один одного підтримувати, а ти? А цей старий козлина стопудово знав про Софію і напевно сміявся собі в хустку поки ми носилися по лісах, розшукуючи її. Деріл мало не врізав дуба, між іншим! "" Спокуха, братан, все під контролем ", - намагається збрехати Рик, але Шейн тільки фиркає і йде в поля, бурмочучи собі під ніс всяке неприємне про бравого шерифа.

Тим часом Меггі і Гленн сидять в будинку. Гленн цікавиться: все-таки знали вони про Софію? Меггі робить страшні очі, але не відповідає на прямо поставлене запитання. Зовні Карл каже Лорі, що розстріл мертвяков був правильним вчинком, і він сам зробив би те ж саме. Вижівальци починають рити ями для мертвяків, а Рик засумнівався. Лорі йому така: Чи не лайся, ти ж реально зробив все що міг. А він у відповідь: Та я постійно роблю все що можу, тільки це че-то якось ні фіга не допомагає.

Шейн в черговий раз йде займатися справою (він постійно щось робить, до речі), як раптом помічає Дейла, який стоїть собі в тіні і не робить зовсім нічого. "Дідусь, а чи не пора тобі внести свою скромну лепту в життя групи? - резонно запитує Шейн. - Або ти можеш тільки говорити мудрі благоглупості, а на більше сил вже не залишилося? "Дейл в цей час тупо прикидається шлангом і вдає, що мова взагалі не про нього.

Група збирається ховати Софію, але Керол на похорон не йде. Не знаю, каже, що ви там будете ховати, але моя дочка померла давним-давно. Хочете рити могили - ваша справа. А Дейл все веде деморалізірующую пропаганду в тилу. Фіглі було стріляти і створювати паніку? - каже. - Треба було тихо, спокійно, і взагалі, кому вони заважали, мертвяки-то? - Ну ти говори, та не заговорювати, пенсіонер, - осмикує його Ті-Дог. - Що значить комусь заважали? Гарний вже нісенітниця пороти. Загалом, поки загальнолюдські цінності в групу особливо не проникають. Що добре.

А в будинку нова проблема. Ну як проблема? І не проблема-то зовсім - Хершель пропав. Рік рветься в місто шукати уперто старигана, але Лорі і Шейн проти. "Тобі цей дядько хто - батько, брат, сват? - запитує Шейн. Згинув Максим - та й хрін з ним, все одно скоро звалювати. "Лорі того ж думки, хоча так ясно формулюється. Рік, проте, все сподівається залишитися на фермі, тому наполегливо збирається їхати з Гленном.

Дейл фокусується на агітації Лорі. - Убивец цей твій Шейн, - лається він, тряcя рідкісної борідкою. - Он, і зомбі повбивав. І Отіса теж напевно приголубив тоді. - Лорі навіть не намагається згадати, що Отіс - цей той самий тупий дебіл, який застрелив її сина, і що Шейн зробив те, що зробив, виключно щоб привезти ліки для Карла, тому просто тупо все заперечує. Але це поки, з часом вона напевно відвернеться від Шейна бо він, бачте, жорстокий.

Рік і Гленн приїжджають в містечко, знаходять Хершела, який п'яний в цицьку сидить в місцевому морквяник. Той штовхає нескладні вози про чудеса і геть відмовляється їхати. А Лорі навіщось теж їде в місто за Хершела - типу вона його краще умовить. По дорозі вона врізається в мертвяка, машина перевертається і Лорі отримує поранення (навряд чи смертельні, але напевно серйозні). А пристрасті в барі розпалюються. "Так вони, виходить, правда мертві, зомбарі-то? - дивується Хершель. - Треба ж, я й подумати не міг! "" Поїхали додому, дядько, - наполягає Рик. - Життя триває навіть після зомбі-апокаліпсису ".

І тут в бар заходять двоє. Звучить як початок анекдоту. І триває так само. "Привіт! - каже один. - Я Дейв! "" А я Тоні, - каже інший, товстий хлопець у береті. - Ми заблукали. "" Так, - каже Дейв, - і хочемо випити. І взагалі, ми б приєдналися до вашої групи, якщо ви не заперечуєте ". - Заперечуємо, - говорить Рік і пристрілює обох як собак.

На цій оптимістичній ноті серія закінчується. Залишаючи якесь дивне враження. Рік - виходить, молодець. А Шейн, виходить, немає? При тому, що роблять вони, загалом, одне і те ж, тільки Рік довго розмазує соплі, а Шейн немає. Йому незручно соплі розмазувати, у нього ніс зламаний. Такі справи.