Колишній радянський розвідник Джордж Блейк , Який починав кар'єру в англійській розвідці, а потім перейшов на бік СРСР, виграв в Європейському суді з прав людини в Страсбурзі процес проти британської влади, які заборонили йому отримання гонорарів за англійське видання його мемуарів "Іншого вибору немає", в яких він розповідає про свою роботу в MI-6. В цілому він отримає від Великобританії 7 тис. Євро.

Європейський суд вирішив, що влада Великобританії виявили "неприпустиму тяганину" при розгляді скарги колишнього секретного агента СРСР на те, що йому заборонено одержувати належні за законом відрахування від випущеної в Британії книги. Справа тривала в лондонських судах різних інстанцій з 1991 року.

Страсбурзький суд визнав, що тривалий судовий розгляд з приводу авторських виплат за його мемуари порушило громадянське право Блейка на "розгляд справи упродовж розумного строку" і ухвалив, що Блейку слід отримати від Британії 5 тис. Євро як відшкодування моральної та іншої шкоди плюс 2 тис . євро в якості судових витрат, повідомляє "Інтерфакс".

Після публікації їм в 1990 році спогадів про свою роботу в MI-6, озаглавлених "Іншого вибору немає", уряд вжив всіх заходів, щоб через суд перешкодити йому в отриманні прибутку від видання. Судовий розгляд тривав майже дев'ять років, поки, нарешті, Палата лордів постановила, що Блейк не має права на прибуток від продажів книги. Отримана їм до того моменту прибуток склав, за оцінками, близько 50 тис. Фунтів, пише The Independent .

Однак проживає в Росії Блейк направив до Європейського суду з прав людини скаргу на надмірно тривалий розгляд по даній справі. І судді відхилили пояснення уряду, де стверджувалося, що Блейк "сам винен у цьому розгляді, оскільки визнав свою зраду і намагався нажитися на цьому зрадництві". (Повний текст на сайті Inopressa.ru .)

Крім того, вердикт суду говорить: "Суд визнав, що розгляд у справі заявника (Блейка) проводилося без досить старанності, як передбачено Конвенцією (про захист прав людини - Прим.ред.). У зв'язку з цим було допущено порушення, і цивільні права і обов'язки заявника не було визначено упродовж розумного строку ".

Джордж Блейк , Високопоставлений співробітник британської розвідки, комуніст і радянський розвідник, народився в 1922 році в Роттердамі. У роки Другої світової війни він був матросом і офіцером королівського флоту, брав участь в голландському русі Опору.

З 1944 по 1961 рік Блейк був агентом британських спецслужб. У 1948 році Блейк працював віце-консулом МЗС Великобританії. У 1950 році був посланий в Сеул, пізніше він був посланий в Бейрут.

На початку кар'єри він закохався в секретарку MI-6 Айріс Пік. Але, коли її родина не дала згоди на шлюб через єврейського походження Блейка, він вирішив помститися англійцям за їх "снобізм". Він зблизився зі своїм дядьком і другом Анрі Кюріелем, який завербував його на роботу в КДБ. Працюючи в 1950-і роки в Берліні на MI-6, Блейк надав Радянському Союзу відомості про десятки агентів цієї організації. За допомогою Блейка була розкрита одна з найбільш засекречених операцій часів холодної війни - Gold, яку проводили американське ЦРУ і англійська розвідка Secret Intelligence Service проти Радянського Союзу.

У 1961 році він був викритий. Блейка відкликали в Лондон і заарештували. Закритий суд в 1961 році засудив його до 42 років тюремного ув'язнення в тюрмі максимально строгого режиму Wormwood Scrubs. Але через 5 років за допомогою КДБ йому вдався сенсаційний втечу до Москви - Блейк зміг потрапити до Німеччини, де на кордоні між Західною і Східною Німеччинами його зустрічав тодішній резидент радянської розвідки і нинішній генерал-лейтенант Сергій Кондрашов. В СРСР Блейк зблизився з іншим легендарним радянським агентом, членом легендарної "кембріджської п'ятірки" - Кімом Філбі.

Раніше втекти з в'язниці Wormwood Scrubs не вдавалося майже нікому. Ця в'язниця побудована в 1875-1891 роках і вважалася для свого часу передовій. У 1902 році в'язницю покинула остання жінка-ув'язнена. Тюрма сумно відома своїми бунтами, пагонами, протестами укладених проти свавілля тюремної адміністрації. Тюрма увійшла в історію створення першого танка, крім того, саме тут майже рік розташовувалася штаб-квартира британської контррозвідки MI-5. В даний час у в'язниці міститься близько 1300 ув'язнених.

83-річний колишній розвідник Джордж Блейк зараз живе в Москві. Його називають Георгієм Івановичем Бекар. Після втечі з британської в'язниці Джордж Блейк отримав в Москві квартиру, роботу перекладача у видавництві і одружився на росіянці. Зараз він займається підготовкою молодих російських розвідників, багато їздить по країні, виступаючи перед різноманітними аудиторіями: колективами місцевих органів Федеральної служби безпеки, військових контррозвідників, моряків, студентів. Так, в квітні 2004 року розвідник побував в Свердловській області. Як зазначає сам розвідник, він дуже задоволений тим, як склалася його доля і відчуває себе в Росії як вдома.

Втеча Джорджа Блейка

Wormwood Scrubs використовувалася як місце ув'язнення радянських шпигунів, засуджених в 1961 році за шпигунство. Першими в неї потрапили розвідники - подружжя Леонтина і Морріс Коен (Хелен і Пітер Крогер), які отримали по суду 20 років в'язниці. Туди ж після судового процесу потрапили Конон Молодий (Гордон Лонсдейл) і Джордж Блейк.

Блейку і вдалося втекти з в'язниці 22 жовтня 1966 року. Виламавши з решітки попередньо розхитаний його помічниками залізний прут, він насилу протиснувся в дірку і, прокралися по даху тюремного корпусу, зістрибнув вниз з шестиметрової висоти. Зі зламаною рукою йому вдалося добігти до машини, в якій його чекав ще один його помічник - нелегал Рендл, який працював на чехословацьку розвідку. Рендл відвіз його на конспіративну квартиру, найняв знайомого лікаря, потім кілька разів міняв адреси таємного проживання Блейка і, нарешті, через два місяці провіз свого підопічного через Ла-Манш в ліжку з подвійним дном, встановленої в трейлері туристичного "Дормобіла".

Блейк пропутешествовал в своєму притулку через всю Францію і Західну Німеччину. Є версія, що основну роль у втечі Блейка зіграв ірландський терорист Шон Альфонс Берк, з яким Блейк подружився в тюрмі. Посередником між Москвою і ІРА (Ірландська республіканська армія - Прим. Ред.) Був генеральний секретар ірландської компартії Майкл О`Ріордан. Берк навіть організував радіозв'язок з камерою Блейка напередодні втечі. Після свого звільнення саме Берк влаштував Блейку втечу і сховав його у себе вдома. Квартира, яку знімав Берк, була зовсім недалеко від в'язниці, і, хоча Блейка розшукували досвідчені фахівці, нікому не спало на думку, що він ховається так близько від місця колишнього ув'язнення. Сам Шон Берк описав все це в своїй книзі "Втеча Джорджа Блейка".

До речі, втечі Блейка супроводжували дивні і вдалі для нього збігу. Наприклад, на кілька тижнів була припинена реконструкція в'язниці, причому нові сітки на вікна, які зробили б втечу неможливим, що не встановили саме в тому корпусі, де сидів Блейк. Лонсдейла-Молодого перевели з Wormwood Scrubs в Бірмінгемського в'язницю за підозрою в намірі бігти, проте аналогічне прохання про переведення Блейка було залишено без відповіді.

Цікаво, що за півроку до втечі Блейка, в кінці березня того ж року з в'язниці було скоєно два втечі: один з кімнати відпочинку блоку "Г" (з якого потім втік Блейк), а інший з самого блоку "Г". Тюремна влада провели поспішне, але досить поверхневе розслідування і прийшли до висновку, що пагони були, швидше за все, вчинені через східну стіну, розташовану за блоком "Г" і виходить на Хаммерсмітскую лікарню. Цим розслідування і закінчилося. Ще один пагін - на цей раз груповий (бігли шість ув'язнених), був здійснений з в'язниці буквально напередодні втечі Блейка.

Втеча Блейка мав згубні наслідки - ця в'язниця була перетворена в тюрму підвищеної безпеки, де містилися найнебезпечніші злочинці, бігти з якої було майже неможливо.

Про історію Джорджа Блейка в книзі, яка так і називається - "Втеча Джорджа Блейка" ( уривки ) - пише ірландець Шон Берк, який допоміг Блейку втекти з в'язниці в Радянський Союз, і сам втік разом з ним. Шон Берк був потім в Москві, і радянська влада не хотіли його пускати назад. Але коли він наполіг на своєму, то за вказівкою керівництва КДБ йому ввели в організм з рідиною - мабуть, з якимось напоєм - спеціальний склад, який руйнує мозок. І Шон Берк, повернувшись до Англії, через деякий час помер.

Уривки з книги "Втеча Джорджа Блейка"

Останні кілька місяців під час таких щоденних прогулянок я найбільше спілкувався з людиною, до якого відчував велику симпатію. У травні 1961 року він був засуджений за шпигунство на користь російських і засуджений до 42 років тюремного ув'язнення. Він служив в британському МЗС і здійснював свої протиправні діяння, будучи агентом Секретної служби Великобританії в Берліні. Звали його Джордж Блейк.

Ми зблизилися чотири роки тому, зустрівшись на вечірніх курсах з англійської літератури, організованих у в'язниці Лондонським університетом. Незважаючи на найтриваліший термін, до якого коли-небудь примовляв англійський суд, Блейк "тягнув лямку" гідніше інших моїх знайомих тут. У в'язниці була маса людей, засуджених до якихось дріб'язковим шести місяців, які хотіли, щоб весь світ співчував їх страждань. Не такий був Блейк. Я взагалі помітив, що це відрізняло поведінку тих, хто був утворений і добре вихований, в той час як більшість інших скиглили і скаржилися.

У наступні місяці ми з Блейком провели багато годин, обговорюючи наші плани. Їх було три: 1 - втеча під час демонстрації фільму в кімнаті відпочинку блоку "Г" о 6 годині вечора в суботу; 2 - різкий кидок до стіни, огораживающей в'язницю, на шляху до бібліотеки о 2 годині дня в суботу; 3 - те ж саме, але під час прогулянки разом з іншими ув'язненими на зарослій травою майданчику недалеко від тюремної стіни в неділю ввечері. Всі три плани передбачали використання мотузкових сходів, перекинутої з зовнішньої сторони стіни.

Ми підрахували, що для здійснення плану нам знадобиться приблизно 700 фунтів стерлінгів, і Блейк вирішив, що я повинен попросити ці гроші у його матері, коли вийду з в'язниці.

... Блейк і раніше лежав на тому ж місці, куди впав, Я нахилився, міцно взяв його рукою за пахву: "Джордж! Ти цілий? Заради бога скажи, що з тобою?" Звичайно, в цих обставинах можна було б сказати що-небудь розумніше, але нічого іншого мені не спало на думку. Блейк застогнав.

Я потягнув його до машини. У цей момент фари погасли, хоча нас як і раніше було б видно, якби не відкрита задні двері автомобіля. Я пхнув Блейка на заднє сидіння, він лежав на ньому, продовжуючи стогнати. Машина завелася відразу. Коли я включив передачу, з стоїть навпроти автомобіля якраз почали виходити пасажири. Дві особи жіночої статі стояли на середині дороги і розмовляли, в той час як чоловік замикав машину. Моя машина рвонула з місця. Це так налякало їх, що вони зі страху відскочив убік, поступаючись дорогу. Коли я проїжджав повз, чоловік кинув на мене здивований погляд. Завдяки просвіту в потоці транспорту мені вдалося без затримки повернути на Дю Кейнроуд.