Після дев'ятого класу Олександр вступив в мінський коледж. Коли хлопцеві виповнилося 18 років, йому надали відстрочку від призову до закінчення навчання. Потім ще одну - але вже за станом здоров'я.

Під час весняної призовної кампанії 2013 року лідчанін знову проходив медичний огляд, за результатами якого до служби був придатний, але з незначними обмеженнями. Правда, тоді його в армію так і не відправили. Чи не забрали і в наступні заклики, пише Сайт Міста Ліди 0154.BY.

Чергова звістка з Лідського військкомату прилетіла до Олександра лише восени 2017 го. На той момент лідчанін вже працював продавцем-консультантом у взуттєвому магазині в Мінську. Повістка прийшла хлопцю за місцем роботи. Про це повідомила призовнику фахівець з кадрів, а також продублювала документ йому по електронній пошті. У повістці було сказано з'явитися до військкомату 16 жовтня, але саме в цей день лист тільки і прийшло. «Все одно запізнився», - вирішив Олександр і не збирався нічого уточнювати з цього питання.

Але через чотири дні з військкомату прийшов новий лист. З'явитися потрібно було вже 26 жовтня. Часу вистачало з запасом. Як і попередню порядку, забирати цю та відповідно за неї розписуватися Олександр не поспішав. Відповідального за це фахівця з кадрам обіцяв: «Як-небудь на днях загляну ... А взагалі днями поїду в Ліду, зайду до військкомату і сам улагоджу всі питання». Але нічого подібного робити хлопець не збирався. Призовна кампанія закінчилася 30 листопада, а Олександр так і не з'явився до цього дня в рідному місті.

За ухилення від заходів призову щодо невдалого захисника Вітчизни порушили кримінальну справу. Лідчанін зізнався, що поважних причин для такої поведінки у нього не було, просто був зайнятий особистими справами.

А між тим, згідно з Конституцією Республіки Білорусь, захист нашої країни - обов'язок і священний обов'язок кожного громадянина. Причому конституційні обов'язки мають пріоритет перед особистими правами.

Суд врахував щиросерде зізнання Олександра, його сімейний стан: вони з дружиною чекають дитину. Покаранням йому став один рік обмеження волі без направлення до виправної установи відкритого типу.

Необдуманий вчинок Олександра мав, можна сказати, цілком благополучний результат: «загін не помітив втрати бійця», а сам «боєць» відбувся легким переляком. Адже ст. 435 ч. 1 КК РБ передбачає позбавлення волі до двох років.

Хочеться сподіватися, що хлопець все-таки зробить для себе належні висновки. А його вчинок стане уроком для інших призовників, яким ще належить пройти заходи призову.