Ви довго вивчали мову, і в общем-то непогано його знаєте, але при цьому необхідність використовувати мову в спілкуванні вводить Вас в ступор. У майже фізично відчутний ступор, коли Ви губитеся, заїкаєтеся, і не можете видавити з себе ні слова. Знайоме? Сподіваюсь, що ні! Якщо Вам не пощастило, і мовний бар'єр у Вас є, давайте спробуємо розібратися, в чому тут можуть бути причини.

По-перше, неготовність знову опинитися в ролі учня. Здавалося б, безперервне навчання - одна з сучасних реалій. Інформації зараз в рази більше, ніж було ще 20-30 років тому, а темп змін такий, що волею неволею доводиться постійно вчитися. Але, тим не менш, є ті, хто відчуває себе не комфортно, навчаючись чогось нового. Часто це досить дорослі люди, 40+, які багато років займають відповідальні керівні посади, і для яких невміння щось робити добре - ознака слабкості і некомпетентності. Їм здається, що коли вони не можуть сформулювати свою думку чужою мовою, то, що називається, втрачають обличчя.

По-друге, сильна інтровертність і сором'язливість. Є ті, кому в принципі непросто взаємодіяти з іншими, особливо малознайомими, людьми. Якщо до природного закритості додається ще й завдання спілкуватися іноземною мовою, то людина може закритися, і почати всіляко уникати спілкування.

Часта причина виникнення мовного бар'єру - це перфекціонізм, синдром відмінника. Тим, хто звик завжди все робити на відмінно, буває складно змиритися з фактом, що говорити чужою мовою бездоганно у них ніяк не вийде, особливо на початковому етапі. Єдиний спосіб вивчати мову - це експериментувати з ним. А експериментувати - значить неминуче помилятися.

Саме неадекватне ставлення до помилок, на мій погляд, і є в даному випадку основною причиною труднощів. Відповідно, одна з головних цілей викладача в тому, щоб пояснити учню, що робити помилки при вивченні іноземної мови абсолютно нормально. Помилка - це не свідчення нездатності до мов або погану підготовку до занять, це невід'ємна частина процесу навчання. Цілком можливо, що боязнь помилитися виникла не на порожньому місці. Ще зі шкільної лави у багатьох закріпилася зв'язок помилка - погана оцінка - осуд. У той час як вона повинна бути іншою, а саме помилка - можливість чогось навчитися. Послухайте виступ будь-якого поліглота. Всі вони стверджують одне і теж: починайте говорити на мові якомога раніше, навіть коли знаєте від сили пару десятків слів, і не бійтеся говорити погано. Говорити з помилками в будь-якому випадку краще, ніж красномовно промовчати! Я не стверджую, що помилки не потрібно виправляти. Потрібно, навіть дуже. Головне тут пам'ятати, що помилки бувають різні , І виправляти їх необхідно теж дуже по-різному.

Також однією з причин появи мовного бар'єру може бути закріпилася звичка не говорити іноземною мовою, а переводити з рідної мови. Багато викладачів, особливо ті, що працюють в рамках комунікативного підходу, намагаються взагалі не використовувати на заняттях рідна мова учнів. Я зовсім не проти використання рідної мови, особливо на початкових рівнях - але тільки в тих випадках, коли це дійсно доцільно. Головне, з самого першого заняття усвідомити, що між мовами немає і не може бути прямого відповідності. Думка може бути виражена на іншій мові абсолютно не так, як на рідному, за допомогою абсолютно інший лексики і граматики. Не потрібно намагатися перекладати - необхідно знайти можливість висловити свої ідеї, використовуючи ті знання, які у Вас вже є. Переклад є просто милицями, які з незрозумілих причин бажає використовувати абсолютно не потребує них людина!

Як подолати мовний бар'єр? Так як він існує виключно в голові, то необхідно переосмислити деякі свої життєві установки. Вчитися новому в будь-якому віці - це нормально. Спілкуватися з людьми - насправді зовсім не страшно. Робити помилки - значить здобувати нові навички та знання.

Вивчайте і вчіться з задоволенням, і нехай на Вашому шляху не виникає ніяких бар'єрів!

З повагою,

Евзікова Олеся .