Відомий в Японії і за її межами творець популярного анімаційного фільму «Твоє ім'я» (Кімі-но на ва) розповідає про свою творчість в жанрі анімації

Після виходу на екрани влітку 2016 роки фільм режисера Сінком Макото «Твоє ім'я» подивилося 15,35 мільйонів глядачів, а касові збори досягли 19,95 мільярдів ієн. Ці дані наведені за станом на 4 грудня 2016 року, і фільм продовжує свою переможну ходу по японським екранів. Картина вже зайняла 2-е місце в рейтингу японських фільмів за рівнем касових зборів, поступаючись тільки «Віднесені примарами» Міядзакі Хаяо . Фільм лідирує за сумою тижневих касових зборів в Тайвані, Гонконзі та Таїланді, в грудні 2016 року планують вихід на екрани в Китаї і США. Картина вже внесена в список кандидатів 89-ї премії Оскар в номінації «анімаційний повнометражний фільм».

В один прекрасний день токійський старшокласник Таки і живе в загубленому в горах провінційному містечку старшокласниця Міцуха виявляють, що помінялися тілами (© 2016 «Кімі-но на ва сейсаку іінкай»)

- Ви ж уже давно відомі за кордоном в якості «нового Міядзакі Хаяо»?

- Я дебютував в 2002 році в токійському міні-кінотеатрі «Толлівуд» з фільмом «Голосу далекої зірки». Незважаючи на те, що цей 25-хвилинний фільм я створював повністю сам, він став продаватися на ДВД в інших країнах, і я вперше отримав запрошення з-за кордону - від міжнародного фестивалю Comic-Con в американському Сан-Дієго. Згодом мене стали запрошувати на заходи в декількох країнах кожен раз після виходу нової картини. За кордоном мене прозвали «новим Міядзакі» і «автором наступного покоління» ще близько 10 років тому. Думаю, це сталося через те, що за межами Японії японська анімація ділиться на дві категорії - фільми Міядзакі і все інше.

Однак мої картини несхожі на відомі за кордоном роботи Міядзакі. Вони зображують повсякденний світ сучасної Японії - японські світлофори, автомати з продажу напоїв , Поїзди лінії Сайкё, токійські офісні будівлі . Це радикально відрізняється від світосприйняття і відеоряду робіт студії «Гинули» , Тому мене стали сприймати як «режисера нового покоління».

Думаю, що за кордоном я представляю з себе щось на кшталт сектанта, який користується любов'ю людей, тяжіють до специфічних, нішевим робіт. Навіть якщо число моїх глядачів збільшиться за рахунок хіта «Твоє ім'я», це будуть люди того ж складу. Не думаю, що фільм приверне глядачів з інших категорій.

- Ви спеціально прагнете використовувати в картинах реальні пейзажі?

- Я можу домогтися відчуття достовірності тільки при виконанні тих місць, з якими маю безпосередній зв'язок. Однак я можу показати Токіо - місто, де проводжу свої дні, трохи під іншим кутом зору, ніж його бачать тридцять мільйонів жителів столичного конгломерату. Думаю, що саме це є моєю перевагою. Загублений в горах містечко, в якому живе героїня фільму «Твоє ім'я» Міцуха, - вигаданий, проте в його основу лягли мої дитячі враження від малої батьківщини - селища коум в префектурі Нагано.

Містечко, де я народився і виріс, знаходилося в гірській місцевості, на висоті понад 1000 метрів над рівнем моря. Селище оточували Яцугатаке і інші високі гори, там дули сильні вітри, а небо відрізнялося мінливістю. Неподалік знаходилася радиообсерватории Нобеяма, і зірки були прекрасні. У такій глушині єдине, на що можна було дивитися - це небо, і я щодня проводив за розгляданням неба годину, а то й два, і робив акварельні замальовки. Тому небо в моїх фільмах - це небо регіону Синсю.

Пейзажі в фільмах Сінком - це природа селища коум (преф. Нагано)

- Які аніме вплинули на вас в дитинстві і юності?

- Я жив в глушині, де телевізор показував тільки три канали - загальний і освітній канали NHK і один приватний канал. Я дивився передачу «Світові шедеври мультиплікації» і канал NHK, де показували такі мультфільми, як «Чудове пригода Нільса з дикими гусьми», «Конан - хлопчик з майбутнього» Міядзакі Хаяо . У старших класах на мене вплинув улюблений мультсеріал «Надя з загадкового моря» (Фусігі але уми але Надіа) режисера Анно Хідеакі.

Величезний вплив справив на мене фільм «Небесний замок Лапута». У першому або другому класі школи середнього ступеня (т. Е. 7-8 клас, - прим. Перекл.) Я вперше самостійно відправився в місто Уеда, до якого потрібно було добиратися на електричці більше 2 годин, і сам заплатив за квиток на цей фільм. Я був здивований, наскільки цікавим може бути фільм, був буквально вражений цією картиною.

- Ви навчалися в Токіо, на гуманітарному факультеті Університету Тюо, потім стали працювати в компанії з виробництва відеоігор. Коли ви вирішили стати режисером анімаційних фільмів?

- Я вступив на гуманітарний факультет без якихось особливих причин, просто щоб виграти час. Будучи студентом, я невпинно шукав себе, сподіваючись знайти справу, яким мені захочеться займатися в майбутньому, проте ніяк не міг в цьому досягти успіху і відчував занепокоєння. На пробу я здав іспити в кілька компаній і влаштувався на роботу в Falcom - виробника відеоігор. Я з дитинства любив малювати і придумувати різні історії, і подумав, що розробка відеоігор як креативна робота може виявитися цікавою.

Під час роботи в Falcom я зацікавився розробкою сценаріїв і відеозображень. Через п'ять років я пішов з компанії і приступив до самостійної роботи - створення фільму «Голоси далекої зірки». Це був дуже цікавий процес, до того ж картину подивилося певне число глядачів, тому я подумав, що, можливо, зможу далі займатися цим, щоб заробляти на життя.

Однак навіть після того, як я створив дві повнометражні картини - «За хмарами - обіцянка юності» та «П'ять сантиметрів в секунду», я не був упевнений, що саме ця робота підходить мені найбільше. В цей час Японський фонд запросив мене провести майстер-клас зі створення цифрової анімації на Близькому Сході, і я прийняв цю пропозицію. Я подумав, що раз вже доведеться їхати на Близький Схід, можна пожити трохи за кордоном, і після майстер-класу відправився на навчання до мовної школи в Лондоні, маючи намір провести там близько півроку, однак в підсумку прожив у Великобританії близько півтора років.

- Перший досвід життя за кордоном став для вас вирішальним поворотним моментом?

- За кордоном я зустрівся з безліччю людей, які бачили мої картини. Деякі з них навчалися в мовній школі, іноді зі мною заговорювали в кафе. Одного разу я пішов в перукарню, і перукар повідомив, що знає мене і навіть купив ДВД з моїм фільмом. Всі ці люди ділилися зі мною своєю любов'ю до моїх картин. До тих пір мені траплялося спілкуватися з шанувальниками на спеціальних заходах під час кінофестивалів, проте саме в Лондоні я вперше відчув, що в повсякденному житті мене оточують люди, які дивляться мої фільми.

У той час мені було 35 років, і я усвідомив, що живу в країні, громадянином якої не є - безробітний неодружений чоловік з невизначеним родом занять. З одного боку, я мав величезну свободою, з іншого - відчував занепокоєння через відсутність міцного тилу. Відчуття необхідності вхопитися за що-небудь зміцнило моє намір займатися творчістю. Я приступив до написання нового сценарію ще в Лондоні, і після його завершення повернувся до Японії. Це був сценарій фільму «Голоси далекої зірки». Мені здається, що саме тоді я чітко вирішив присвятити своє життя роботі режисера анімаційних фільмів.

- У фільмі «Твоє ім'я» особливо сильна розважальна сторона. Ви створювали його в інших умовах, ніж попередні картини?

Синкай Макото: «За півтора року життя в Лондоні я зустрівся з безліччю людей, що бачили мої фільми»

- Дебютна робота «Голосу далекої зірки» - повністю моє дітище, однак всі інші фільми - це продукт спільної роботи з працівниками моєї студії. У створенні фільму «Твоє ім'я» брало участь більше людей, ніж зазвичай, причому серед учасників були широко відомі майстри своєї справи. Наприклад, я вперше працював разом з такою популярною рок-групою, як RADWIMPS.

Чимало зірок було і серед аніматорів. Думаю, що любителі японського аніме, прочитавши титри до фільму, дуже здивуються. Дизайнер персонажів Танака Масаесі створює в основному телевізійні мультфільми, і у нього є свої вірні шанувальники. Режисер анімації Андо Масаси - відомий в анімаційних колах фахівець, який брав участь у створенні «Принцеси Мононоке» і «Віднесених примарами». З нами співпрацювали компанії-виробники анімації Production IG і SHAFT.

- Усі ваші твори, включаючи «Твоє ім'я», присвячені значущим, але болючим почуттям, що виникають між людьми. Ви вдаєте відстань, що відділяє людей один від одного, і одночасно дозволяєте глядачеві доторкнутися до космічних просторах.

- Взаємовідносини між людьми і виникають один до одного почуття - це головна тема мого отроцтва. Чому людина закохується в іншого, чому інший не відповідає йому тим же? Ці настільки звичайні питання представляли для мене, підлітка, величезну загадку космічного масштабу.

Що знаходиться в Токіо Тацуо дивиться на летить комету (© 2016 «Кімі-но на ва сейсаку іінкай»)

Святкової ночі комета розділяється перед очима Міцуха (© 2016 «Кімі-но на ва сейсаку іінкай»)

І навіть зараз, коли я вже став дорослим чоловіком, одружився і обзавівся дітьми, мене не покидає то почуття подиву, яке я випробував в юності. Думаю, що відстань між почуттями двох людей, що розділяє їх пропасти будуть як і раніше залишатися однією з тем моїх творів.

Будучи підлітком, я розмірковував про сенс моєї появи на світло, про свою унікальну роль в цьому світі. Я хотів відчути, що моє життя - це не просто безглузда порожнеча, і нехай це лише мить в потоці часу, вона з'єднана з великим розумом. Я не є адептом якоїсь певної релігії, однак близький до того, що називають вірою в бога. Це стало однією з причин створення творів, в яких почуття і думки людини-мікрокосму пов'язані з явищами макрокосмічних масштабу - зірками і космосом.

- Крім сценаріїв, ви пишете ще й романи. Чи плануєте ви всерйоз зайнятися письменництвом?

- На даний момент роман - це не більше ніж сценарій, перетворений в книгу, і я не думаю, що представляю якусь цінність в якості письменника. Мої романи читають тільки завдяки моїм аніме. Я люблю читати і писати романи, і я присвячую читання книг набагато більше часу, ніж перегляду аніме і кінофільмів. Мені хотілося б коли-небудь написати роман, який представляє собою самостійний твір, а не заснований на сценарії фільму. Однак бажання займатися творчістю, яке по-справжньому затребуваним у публіки, перемагає. Думаю, що зараз від мене чекають саме творів в жанрі анімації.

Інтерв'ю та матеріали: редколегія Nippon.com: Ітакура Кіміе, Като Мегумі, Оотані Кіёхіде (фото)