Мирослав Слабошпицький. Фото: особиста сторінка в Facebook

На Україні повним ходом йде підготовка до зйомок фільму «Плем'я», в якому будуть широко задіяні глухі актори і головним виразним засобом стане жестова мова. За словами режисера фільму Мирослава Слабошпицького, в порівнянні з тими, хто не знає мови жестів, глухі глядачі виявляться в привілейованому становищі, тому що більш точно зрозуміють фільм. «ВОГінфо.ру» по скайпу з'ясував подробиці у Слабошпицького.

«ВОГінфо.ру»: Чому вас взагалі зацікавила тема глухих? Наскільки я знаю, це буде не перша ваша робота, яка висвітлює світ глухих. Ця проблематика хвилює вас, як би сказати, довгостроково. Чому? Як ви докотилися до такого життя?

Мирослав Слабошпицький: Я хотів би зізнатися, що я не знімаю фільм про проблеми глухих. Тобто, - якби герої у фільмі «Плем'я» заговорили - нічого б не змінилося. Це універсальна загальнолюдська історія.

Я з 2009 року досліджував тему, і повинен сказати, що не бачу якихось особливих відмінностей між глухими і чують. Ну, вони говорять іншою мовою, як німці чи, скажімо, голландці. Ось, власне, все.

Мені здається цікавим зробити фільм без вимовлених слів, який буде зрозумілий в будь-якому куточку світу без перекладу. Крім того, жестова мова дуже кінематографічний, він заворожує. Але, знову ж таки повторюся - це загальнолюдська історія.

Розкажіть трохи, про що буде фільм.

«Плем'я» - фільм жестовою мовою. У центрі оповідання - життя випускного класу школи-інтернату для глухих. Я б сказав, що це - класична драма дорослішання. Перше кохання, перша ненависть. Усвідомлення себе дорослою людиною. Становлення особистості. Загалом - гуманістичний фільм.

Російськомовний постер фільму "Плем'я". Надано Мирославом Слабошпицьким

Це самий що ні на є справжній великий фільм, який фінансує Держкіно України, Фонд Хуберта Белса Роттердамського кінофестивалю і Фонд Ріната Ахметова. Після завершення його покажуть на фестивалях, в кінотеатрах і по ТБ. А пірати, напевно, викладуть на торрентах (сміється).

Раніше ви сказали, що збираєтеся зняти фільм жестовою мовою, який без перекладу буде зрозумілий будь-якій людині. Тим часом, ви самі визнаєте, що прийшли до висновку: жестова мова - такий же мова, як голландський або будь-який інший, тобто він все ж вимагає, по-хорошому, перекладу. Хоча б субтитрів. Ви так не вважаєте?

Не зовсім так. Адже глухі німці і глухі російські розмовляють різними мовами. Тому я не впевнений, що діалоги в моєму фільмі будуть зрозумілі глухим німцям. У цьому сенсі вони в рівному становищі з чують. Я бачу своє завдання як раз в тому, щоб за рахунок універсальності ситуацій, достовірної гри акторів і справжніх емоцій зробити фільм зрозумілим без слів, субтитрів і так далі. І для глухих, і для тих, що чують. Це можна сприймати як якийсь балет або пантоміму.

Тобто, звичайно, ми не будемо розуміти, що конкретно говорить людина. Але ми будемо розуміти: роздратований, наляканий, щасливий, нещасний, закоханий ...

А ви не боїтеся, що саме російські глухі будуть сміятися над фільмом? Адже їм-то буде зрозуміло, про що говорять у кадрі, і раптом вони помітять якісь нестиковки між ситуацією і промовою глухих акторів.

Ми працюємо з кращими перекладачами та експертами з жестовому мови. У сценарії написані справжнісінькі діалоги. За допомогою перекладачів слова адаптуються під найбільш виразні жести і, в загальному, людина, яка знає жестова мова, буде в певному сенсі в привілейованому становищі, оскільки зрозуміє фільм більш точно. Тому за російських я як раз не хвилююся, вони зрозуміють. Мені важливо, щоб фільм розуміли всі інші.

Звичайно, мене радує, що я буду в привілейованому становищі. Але чи немає тут деякої дискримінації інших глядачів? Може, все ж субтитри потрібні? Або ви твердо впевнені, що немає?

Звичайно, остаточно питання субтитрів потрібно буде обговорювати, коли фільм буде закінчений. Однак я сподіваюся, що вони не знадобляться.

Ви знаєте, один з моїх улюблених фільмів «Смерть пана Лазареску» я вперше подивився на румунській мові з естонськими субтитрами. Я все зрозумів і навіть розплакався. Скажу вам по секрету, я ні слова не розумію ні по естонською, ні по румунськи. І я впевнений, що справжні почуття і емоції не потребують перекладу.

У нас в Росії є як би ваш двійник - чує режисер, який теж знімає глухих і про глухих - Сергій Лобан . Ви з ним знайомі? Як ставитеся до його творчості?

Лобан приїжджав до Києва на МОЛОДІСТЬ (це у нас фестиваль такий), привозив «Шапіто-шоу» і брав участь в роботі в журі. Але ми з ним якось не зіткнулися.

Мені подобається і «Пил» і «Шапіто-шоу», чудові фільми. Я б, звичайно, не назвав Лобана своїм «двійником». Але в Росії є і «трійник» і «четвернік» (сміється). Крім Тодоровського, який зняв знамениту «Країну глухих», я бачив документалку «Пальці» студентів майстерні Марини Розбєжкіної, є хороший фільм «Дзвін», який я подивився завдяки наведенню отборщика Нью-Йоркського фестивалю, а також фільм пітерського режисера Павла Медведєва, документальний.

Крім того, самі глухі знімають якісь досить цікаві фільми, які можна подивитися в Мережі. Є навіть цілі кінофестивалі фільмів глухих і про глухих. У всякому разі, я брав участь в одному з таких в Нідерландах. Так що, думаю, тема глухоти в світовому кінематографі так чи інакше осмислюється.

Якщо вірити « Кинопоиск »,« Плем'я »- ваш перший повнометражний фільм, до цього ви експериментували з короткою формою. Що ви відчуваєте з цього приводу? Хвилюєтеся?

Чесно кажучи, найбільше хвилююсь з приводу акторів. Адже, на відміну від звичайного фільму, я не можу прийти в кастинг-агентство і попросити підшукати мені виконавців. Не існує акторської бази глухих акторів. Тому ми шукаємо акторів усіма можливими способами, в тому числі через соцмережі. І, безумовно, неоціненну допомогу в цьому нам надає Українське товариство глухих, зокрема, керівник Культурного центру Володимир Михайлович Гончаренко.

Відеооб'ява про кастинг на фільм "Плем'я" жестовою мовою. Відео надано Мирославом Слабошпицьким

Глядач завжди дивиться на акторів і від того, наскільки точними будуть попадання в ролі, залежить успіх фільму. Але ми не замикаємося на Україні. У нас на кастингах побували хлопці з Рязані, Тольятті, Краснодара, з Гомеля. Зараз ось підключилися болгари . Потрібно сказати, що ми бачили дуже багато красивих і талановитих людей. І це вселяє якийсь оптимізм. В іншому ж підготовка до зйомок досить звичайна і йде своєю чергою.

Є такий серіал - « Переплутані », На мій погляд, це перший правильний серіал про глухих, зроблений з великою повагою до культури глухих і жестовому мови. Ви його дивилися?

Я чув про нього, до речі, від глухих. Обов'язково знайду час подивитися його. Я взагалі намагався подивитися всі, що знято на цю тему в кіно. А знято чимало. Всі знають «Країну глухих» Тодоровського, природно. В цьому році в конкурсі Роттердамського кінофестваля був британський фільм «Глухий Джим». До речі, про Роттердамі - коли там показували мою короткометражку « глухота », Це було в 2011 році, я зайшов на сайт якогось з голландських спільнот глухих, або це був блог, там висіла виписка з програми фестивалю під назвою« Наші фільми на Роттердамському фестивалі ». Один, природно, був «Глухота», а інший «Король говорить» (сміється).

Я не думаю, що здатний допустити якусь неетичність по відношенню до товариства глухих. Наведу ще приклад. Світова прем'єра «Глухоти» відбулася на Берлінському кінофестивалі. Українські фільми не так часто потрапляють в Берлін, навіть рідше, ніж російські, а тут про це писали всі ЗМІ, був великий інтерес і очікування, і після повернення ми влаштували перший показ фільму в КЦ УТОГ. І хоча «Глухота» фільм місцями жорсткий, він був прийнятий співтовариством дуже добре. І єдина претензія була в тому, що одна сцена знята надто загальним планом і глядачам не розгледіти, про що говорять. Зі звинуваченнями в неетичність я не стикався.

У вас взагалі є якісь фільми або режисери, які вас надихають і, може бути, навіть є рольовою моделлю, прикладом, до чого потрібно прагнути?

Цей список величезний і він змінюється з часом. Але, безумовно, туди входять і Скорсезе, і Трієр, і Зайдль, і великі гуманісти Дарденни, і фільми Сокурова, Германа і Балабанова. Взагалі-то я люблю будь-яке кіно, оскільки навіть в самому паршивому фільмі можна знайти певні переваги.

На зйомках фільму " Ядерні відходи "В Чорнобильській зоні відчуження. М Прип'ять, березень 2012 року. Фото з особистої сторінки Facebook

Якщо ви маєте на увазі, на що буде схожий фільм, або на кого він буде схожий, то мені складно назвати якийсь зразок. Сподіваюся, що «Плем'я» стане чимось абсолютно новим і свіжим.

Спасибо большое за інтерв'ю. Може, ви хочете ще чогось додати?

З вашого дозволу, я хотів би сказати пару слів про кастинг. Справа в тому, що у більшості людей, незалежно від того, глухі вони або ті, що слухають, не так вже й багато дорогого в цьому житті. І зйомки в кіно, хоча це важка робота, залишаються в пам'яті як дуже яскрава подія. Я суджу по тим людям, які знімалися у мене, та й не тільки в мене. І по глухим, і по чують. Тому запрошую всіх на кастинг, я впевнений, що ті, хто зніметься у фільмі, з часом побачать, що дійсно змінили своє життя на краще.

Розмовляв Максим Прошкін