Зізнаюся одразу: це буде дуже суб'єктивний текст. Так що можете не продовжувати читання, якщо жадаєте строгих об'єктивних оцінок. В даному випадку я не можу бути неупередженою, оскільки є давньою прихильницею «Менталіст» з Саймоном Бейкером в ролі Патріка Джейна.

І ось недавно, вдруге додивившись оригінал від кірки до кірки, я не повірила своїм вухам: на Першому каналі рекламували російсько-українську версію мого улюбленого серіалу!

«Зазіхнути на святе, все зіпсують», - подумалося мені перш за все. А потім цікавість узяла верх. Захотілося дізнатися, хто ж зіграє Патріка Джейна у вітчизняній версії. Хіба може хтось зрівнятися з неповторним Джейном-Бейкером? (Для тих, хто вважає, що я піддалася його чоловічим чарам - немає, мені в цьому плані більше подобається його колега агент Чо).

Але Саймон Бейкер в «Менталіст» - геніально грає генія. Це океанська глибина. Його ні на мить не покидає біль. І навіть коли він здається веселим і життєрадісним, то це тільки здається, і ми це відчуваємо, бачимо біль в його очах. Ніяких океанських глибин в новій версії немає і в помині. Вітчизняний герой, Данило Романов, теж з власної вини втратив дружину і дочку при таких же обставинах, як і Патрік Джейн - їх убив Кривавий Джон / Демон після виступу Менталіст на телебаченні. Але в нашому персонажа я не відчуваю цього болю, хоча не всі зі мною згодні (я заглянула на форуми).

Не розумію, за якими критеріями обирали актора на головну роль. Чому Менталіст став Ехезкель Лазаров з Ізраїлю, за якого довелося говорити іншій людині? В результаті голос здається неприродним і не має тієї силою впливу і можливостями, як в оригіналі і в доброму перекладі.

Якщо мене попросять порівняти Патріка Джейна і Данила Романова, то я скажу так:

Патрік Джейн у виконанні Саймона Бейкера - багатогранний, складний, глибоко нещасна людина, яка крім феноменальної пам'яті, гострого розуму і всіляких талантів наділений неймовірною чарівністю. Незважаючи на добродушний і часом безпорадний вигляд (Джейн часом так забавно ховається, коли його колеги йдуть на затримання), всередині Менталіст живе і жорстокість: згадаймо серію, в якій він живцем закопав на кладібще вбивцю, щоб змусити його пережити відчуття жертви.

Для того щоб повернути собі можливість жити повноцінно і радіти життю, Джейн долає нескінченно довгий шлях страждань, страчує себе, відноситься до себе надзвичайно суворо. Наприклад, спить він в порожньому будинку на матраці на підлозі під кривавим смайликом, роками утримується від зустрічей з жінками, виграні в казино скарби кладе в скриньку для збору пожертв.

Данило Романов у виконанні Ехезкель Лазарова і озвучці Кирила Кяро, на мою враженню, хоч і розумний, але до остраху самозакоханий тип. Він готовий мстити за сім'ю, але я не бачу в ньому внутрішнього страждання. Але знову ж таки - судячи по форумах, не всі зі мною згодні. Є у нього шанувальники, яких зігране Лазарова горі (якого я взагалі не побачила) зворушило до глибини душі. І поки Патрік Джейн здійснює подвиги аскетизму, вітчизняний Менталіст собі в домашньому комфорті не відмовляє. Як один з коментаторів написав, «суцільні понти».

Розчарував мене і підбір інших персонажів. Терезу Лисбон - Катерину Філатову грає Анастасія Мікульчина. Мені жахливо не вистачає в ній життя і емоцій. Вона чи то робот, то чи нудний і занудний людина, втомлений від життя.

Решта учасників команди в американському варіанті все яскраві, живі, кожен - особистість. У всіх яскрава зовнішність і індивідуальність, все профі. Руда красуня Грейс Ван Пелт, мужній Уейн Рігсбі, небагатослівний Кімбелл Чо, який весь вільний час присвячує читанню.

Грейс і Рігсбі

Кожен з них цікавий по-своєму. У нас, хай вибачать мене творці серіалу, вийшли якісь сірі і мляві мишки в тіні Романова.

Мені не вистачає яскравих фарб. В американській версії - блакитне небо, океан, відтінки зеленого, квіти. У нас - мракотень в основному. Ну да, це ж Каліфорнія і російська дійсність ... Вугільної у вікно.

Сюжети серій зняті практично «під копірку» з американської версії, так що вже все знаєш заздалегідь і розважаєшся тим, що знаходиш відмінності. Часом це тішить, але іноді якось не по собі.

Ну наприклад. У день народження Терези Лисбон Патрік Джейн дарує їй поні. Данило Романов вручає Катерині Філатової цуценя. Втім, коли цей щеня виросте, він в розмірі поні не поступиться. І хоча песик це теж милий подарунок, але в першому випадку Джейн подарував Терезі не тільки мімімішного вихованця - але ще й казку. Він повернув її в дитинство, здійснив бажання дівчинки стати принцесою (до слова, Джейн не раз дарував такі моменти дитинства і іншим героям, наприклад, як-то притягнув іграшкових динозавриків «хлопчакам» Рігсбі і Чо).

В одній із серій, «Червоний соус», американський мафіозі грає в гольф на свіжому повітрі. У Росії це кримінальний авторитет, який грає в кеглі в приміщенні і співає «Чорний ворон» ...

Ще одна тема. У студентські роки один досвідчений журналіст дав мені пораду: ніколи не вважай своїх читачів і слухачів дурнями. Ось таке відчуття, що російського «Менталіст» перезнімали для «дурнів».

Приклад: в американській версії серії «Червоне полум'я» Джейн викриває лиходія, який прикидався дурником, завдяки книзі «Мобі Дік». Підозри закралися, коли Менталіст зауважив цю книжку в фургоні дурника: адже цей твір Мелвілла, за словами Джейна, досить складне навіть для літературознавців. У нас же Данила Романова насторожила ... футболка з черепом на «блаженному». У такій футболці, за його словами, з'явитися для співчуттів міг тільки «зухвалий злодій».

Де «Мобі Дік» і де футболка ?! Один цей епізод, по-моєму, говорить про те, що ми порівнюємо інтелектуальне кіно і пересічний детектив. Треба сказати, що американський «Менталіст» не тільки в цій серії, а в цілому гріє душу книголюба безліччю відсилань до літератури. З ходу - Вільям Блейк, Герман Мелвілл, Достоєвський, відсилання до «Аліси в країні чудес» (Джейн біжить за кроликом). До речі, було смішно, коли абсолютно незворушний, холодний (на вигляд) агент Чо читав в засідці «Грозовий перевал» - книгу, в якій вирують пристрасті, б'ють через край емоції. У серіалі безліч таких цікавих моментів.

А ось ще. Назви серій. Як ви вже помітили, в назві кожної серії (до перемоги над Червоним Джоном) є прив'язка до червоного кольору або близьким йому квітам. «Тонка червона лінія», «Червона лихоманка», «Картина в червоних тонах», «Дюжина червоних троянд», «Червона літера», «Червона дама», «Полуниця з вершками», «Червоні вітрила на заході» і т. Д . це - стиль, це відсилання, це інтелектуальна гра.

У нас - банальщина. «Боротьба за спадок», «Викрадення шедевра світового мистецтва», «Вбивство в школі для важких підлітків» ...

А хіба не знижує планку ось така незбагненна зміна імен? В американській версії Червоний Джон використовував псевдонім Рой Тальяферро (Roy Tagliaferro). За цим ім'ям він приходив до сліпої витонченою дівчині-піаністки. Знаєте, як назвали Роя Тальяферро у нас? Не повірите. Гоша. А чого варті повідомлення від лиходія, підписані «Іван Дурень». Як то кажуть, no comment.

Ох ... А ще наші вирішили домалювати символ Червоного Джона - зловісний смайлик. В результаті додали йому ще одне «вухо», перетворивши на щось схоже на колобка над прилавком однойменного новгородського кафе. Щодо способу вітчизняного Червоного Джона мені взагалі страшнувато. Одна справа - лиходій в формі крутого американського шерифа. А ким його зроблять у нас? Дільничним уповноваженим? Смішно.

Хтось написав на форумі, що цей фільм знятий для тих, хто не дивився горезвісний оригінал. Напевно, так і є.

фото: https://www.filmpro.ru і відкриті джерела мережі