Плавт Тіт Макций (Titus Maccius Plautus) (середина 3 ст. До н. Е., Сарсіна, Умбрія, - близько 184, Рим), римський комедіограф. Біографічні відомості мізерні. Прославлений майстер паліатив. З 21 комедії П. в задовільному стані дійшли 20. Зберігаючи традиційні сюжети і маски грецьких оригіналів (серед них кілька комедій Менандра ), П. для збагачення дії застосовує контамінацію ( «Хвалькуватий воїн» та ін.). П'єси П. значно ближче їх оригіналів до архаїчного народного театру з властивою йому карнавальної грою і буфонадою ( «Осли»). Слабо пов'язані між собою сцени поєднують клоунаду, пантоміму, живий діалог і арії, багаті прийомами комічного .Битовая сторона нової аттичної комедії окарикатурював, зіткнення рис грецької та римської життя надає комедіям П. фантастичний колорит, персонажі набувають гротескний характер. На перше місце висувається і стає головним героєм раб-інтриган ( «Вакхіди», «Привид», «Псевдол»). Висміюючи легковажність грецьких звичаїв, П. стосується окремих актуальних проблем римської дійсності. Мова П.- видатне явище не тільки в комедійній мови, а й унікальний пам'ятник розмовної латинської мови.

Вид .: Com é dies, é d. par A. Ernout, t. 1-7, P., 1932-42; у русявий. пер Избр. комедії, т. 1-3, М.- Л., 1933-37; Обр. комедії, М., 1967.

Літ .: Добролюбов Н. А., Про Плавте і його значенні для вивчення римського життя, Собр. соч., т. 1, М.- Л., 1961; Савельєва Л. І., Прийоми комізму у Плавта, Каз., 1963; Taladoire В. А., Essai sur le comique de Plauto, Monaco, 1956; Paratore E., Plauto, Firenze, 1962; Segal E., Roman laughter. The comedy of Plautus, Camb., [1970].

К. П. Полонська.

Плавт. Фронтиспис В. М. Конашевича до «Вибраних комедій» (М. Л., 1933).