1. При чому тут Путін
2. Про що говорять землекопи
3. Мова без каменів

Перекладачі з людської мови на «собачий» або «котячий» поки не працюють - але вже скоро ми можемо навчитися розуміти мову звірів.

Коли зі смартфона пролунало розпачливе «мяу», кіт Мартин і вусом не смикнувся. Зате дрімав по сусідству кіт Анатолій стрепенувся, розгорнув вуха і напружився, а коли звук повторився, з переляку підскочив на місці і, відштовхнувши кота Мартина, метнувся кудись в безпечний шафа. «Я хочу їсти», - констатував смартфон. Ми тестуємо - одне за іншим - мобільні додатки, які обіцяють переводити наші команди на котячий або їх мова - на людську мову. Чи не працює ні в одному напрямку.

При чому тут Путін

У травні 2003 року на святкуванні 300-річчя заснування Санкт-Петербурга японський прем'єр-міністр подарував Володимиру Путіну прототип пристрою для спілкування з його знаменитим лабрадором Коні. До цього часу японські апарати BowLingual вже встигли стати хітом продажів на батьківщині, були названі кращим винаходом року за версією журналу Time і готувалися до виходу на американський ринок. Паралельно анонсувався випуск аналогічних перекладачів і для кішок. Технологію запатентували, а її творець Мацумі Сузукі удостоївся по-своєму престижної Ігнобелівської премії миру «за роботу, що сприяє встановленню міжвидового згоди і гармонії».

Жанна Рєзнікова, доктор біологічних наук, завідувач Лабораторією поведінкової екології спільнот Інституту систематики та екології тварин СО РАН: «Мушу розчарувати - ми не скоро навчимося розуміти мову звірів. Легенда про кільці царя Авесалома не втілиться в кишенькових перекладачів з котячого і собачого. Зате існують інші підходи, які дозволяють вивчати «лінгвістичні» можливості тварин, не вдаючись до розшифровки їх звукових сигналів. Це може бути застосування мов-посередників або використання методів теорії інформації, як це робимо ми з Борисом Рябко. Ми не намагаємося ні розшифрувати сигнали, ні вступити в діалог, а оцінюємо можливості сигналів за кількістю і швидкості передачі інформації, по здатності тварин оптимізувати свої повідомлення. Це дозволяє нам вивчати «мову» навіть таких «мовчазних» тварин, як мурахи ».

Журі, вручило автору BowLingual іронічну нагороду, виявилося прозорливіший оглядачів Time: перша ж хвиля відгуків реальних користувачів звучала неодмінно і швидко змінилася другий, нервової. Пристрій (навіть заздалегідь адаптоване під особливості гавкоту собак конкретної породи) видавало очевидно абсурдні варіанти перекладу, а часом і зовсім плутав з гавкотом звичайне завивання сильного вітру, намагаючись інтерпретувати і цей звук. Зроблена в інструкції дрібним шрифтом позначка про те, що компанія не ручається за повну акуратність перекладу, нікого не переконала. Що вийшла в 2009 році нова версія BowLingual ще продається в Японії, але всерйоз до неї вже ніхто не ставиться. Нам не вдалося відшукати ніяких слідів Мацумі Сузукі за останні кілька років, а колишній інтернет-домен його команди сьогодні виставлено на продаж.

Тим же нічим закінчилися і деякі інші історії про створення пристроїв «перекладу зі звіриного». У 2013 році скандинавські розробники викотили проект портативного електроенцефалограф для собак No More Woof, за даними якого комп'ютер міг би інтерпретувати їх «думки». Але, зібравши масу захоплених публікацій в пресі та близько $ 20 000 краудфандінга, проект так же затих і давно не оновлювався, і тільки експерти час від часу виступають з обуреними статтями «Чому це - суцільне обдурювання».

Чи не краще показали себе і приблизно десять додатків, які ми відшукали в онлайн-магазинах. Динаміки смартфонів і планшетів надривалися, переводячи стандартні фрази - «Підемо гуляти» або «Ти хороший котик» - на собачий або котячий. Не всі тварини помічали їх, але якщо помічали, то швидко втрачали інтерес, виявивши джерело звуку, або лякалися, як кіт Анатолій (взагалі боязкуватий характером). Чи не краще було і з зворотним перекладом. «Я відмінний захисник», - несподівано видала одна програма, поки Анатолій випрошував ласощі. Можливо, він дійсно напирав на користь, яку приносить всьому сімейству, але все-таки навряд чи.

Про що говорять землекопи

Зате господиня Анатолія зрозуміла його з полумяуканья: «Та він просто пожувати випрошує». Справді, кожен, хто виховує вихованця, з часом починає непогано спілкуватися з ним. Решта навряд чи відрізнять гавкіт його собаки від чийого-небудь стороннього гавкоту. Але господар завжди розбирається в безлічі відтінків, сам перекладає і пояснює, що мав на увазі улюбленець і як це розуміти. Ні нявкання, ні гавкіт мовою в повному розумінні цього слова назвати, звичайно, не можна. Але звукові сигнальні системи, які використовують багато тварин, досить складні і інформативні. Вони дозволяють попередити про небезпеку, висловити бажання і висловити емоції - тому навряд чи варто сумніватися, що рано чи пізно ми навчимося переводити і нявкання, і гавкіт, і навіть каркання. Професор Університету Північної Арізони Костянтин Слободчікофф вважає, що трапиться це вже зовсім скоро, років через п'ять-десять.

Нащадок емігрантів з Росії, Слободчікофф вивчає комунікацію у тварин більше 30 років, і більшу частину цього терміну - голих землекопів. Ці чудові гризуни взагалі стають дедалі популярнішими у біологів: вони абсолютно нечутливі до опіків і небезпечним для нас концентрацій вуглекислого газу, вкрай рідко хворіють на рак і живуть незграбно довго (років до тридцяти), абсолютно не демонструючи жодних ознак старості. Нарешті, землекопи живуть колоніями зі складно влаштованим співтовариством і користуються складною системою звукової комунікації. За словами Слободчікоффа, «мова» приматів, собак або дельфінів незрівнянно складніше, так що перш ніж ми перейдемо до довгоочікуваним перекладам з їх «мов», слід потренуватися - на землекопів.

Записуючи сигнали, якими обмінюються ці тварини в колонії при тих чи інших обставинах, вчений виявив у них вражаючі для гризунів здатності. У писку голих землекопів можна розрізнити різні «слова» для позначення різних видів хижаків, будь то койот, собака або людина, і навіть звуки, що описують предмет. У своїх роботах і статтях Слободчікофф послідовно показав, що землекопи розрізняють розміри, кольори і навіть базові форми, комбінуючи їх в прості фрази на кшталт «велика чорна собака» (що особливо дивно з урахуванням вкрай слабкого зору цих тварин). Лише недавно, озброївшись величезним масивом накопичених записів і даних, він перейшов до наступного етапу і почав роботу над комп'ютерною системою, яка зможе інтерпретувати ці сигнали і переводити з «мови» землекопів на англійську і назад.

Звичайно, робота Слободчікоффа привертає велику увагу публіки і журналістів, які не забули охрестити його «Доктор Дуліттл» на честь героя популярної дитячої книги, здатного говорити на мові тварин. Сам вчений, схоже, не проти такого порівняння: «У нас є вже всі технології для створення пристроїв, які будуть мати розміри, скажімо, з мобільний телефон і дозволять нам розмовляти з собаками і кішками, - сказав він в одному з інтерв'ю. - Я думаю, ми здатні наблизитися до моменту, коли ми зможемо спілкуватися на мовах собак, кішок, може, сільськогосподарських тварин - і, як знати, можливо, і левів з тиграми ».

Мова без каменів

Не всі фахівці бачать майбутнє таким вже райдужним. Етолог, автор підручника «Зоопсихологія» та інших книг про мову і інтелекті тварин Жанна Рєзнікова вважає: «Щоб розшифрувати незнайому мову, потрібен переклад хоча б кількох ключових слів на вже знайомий, як це було в історії з Розеттським каменем. Дослідникам, які намагаються розшифрувати «мову» тварин, такими опорними «словами» служать добре помітні сигнали в повторюваних ситуаціях. Якщо під час нападу з повітря великого птаха наш звір завжди видає один і той же звук, а при вигляді хижака, що пробирається в траві, - зовсім інший, то можна вважати, що два пункти в нашому кишеньковому перекладача вже є. Саме так Роберт Сейфарт і Дороті Чіні розшифрували сигнали небезпеки африканських мавп-верветок, а Слободчікофф - лугових собачок. Але ось що стосується описаного ним «категоріального мови» голих землекопів, то, боюся, це тільки фантазії ».

«Господиня котів, безсумнівно, знає, якими звуками вони висловлюють своє бажання« пожувати », та ось біда: у Анатолія для цього один звук, а у Мартина - зовсім інший. Так котячий словник не складе, - продовжує Жанна Рєзнікова. - Що повторюються ситуації можна спостерігати в природі і влаштовувати в лабораторії, але чітко розрізняються сигналів в складному потоці видаються тваринами звуків виділити поки не вдається. До сих пір розшифровані тільки окремі «слова» - сигнал самотності у вовків і «категоріальне слово», що означає особисте ім'я у дельфінів ».

Втім, на тлі стрімкого розвитку систем переказу, що використовують елементи штучного інтелекту, яку ви змалювали Слободчікоффом перспектива не виглядає зовсім вже фантастикою. А на тлі все більш захоплюючих пошуків позаземного життя таке завдання стає майже нагальною. Якщо вже ми не вміємо розуміти наших сусідів по планеті і по дому, представників інших видів того ж класу ссавців - то що ми скажемо представникам абсолютно іншого життя? А головне - якою мовою?

Стаття «Хто скаже« гав »?» Опублікована в журналі «Популярна механіка» ( №11, Січень 2016 ).