Кінематографісти Юрій Елхов і Дмитро Зайцев зняли фільм «Недоторканність»
Нагадаємо основні віхи майстрів. Юрій Елхов - оператор культових радянських кіноказок Леоніда Нечаєва "Пригоди Буратіно" і "Про Червону Шапочку", режисер першого (здається, і останнього) білоруського історичного блокбастера "Анастасія Слуцька". Дмитро Зайцев як оператор зняв картини "Іван Макарович" Ігоря Добролюбова, "Люди на болоті" Віктора Турова, "Чорна береза" Ігоря Четверикова і інші. Як режисер - фільм "Квіти провінції" за романом Георгія Марчука, гостросюжетні картини "Між життям і смертю" з Євгеном Сидіхіна і "Зграя" з Сергієм Гармашем. Загалом, обидва - і Зайцев, і Елхов - люди досвідчені, бувалі, ілюзій не плекають.
- Ми виступили фільммейкери проекту, - з ходу приголомшив модним словом Юрій Елхов. - Ми тут автори сценарію, оператори, продюсери, дистриб'ютори. Оригінальний саундтрек написав Олег Орлов. За жанром - гостросюжетний кримінальний детектив. Герой фільму - високопоставлений чиновник з великими зв'язками, він скоює злочин і залишається безкарним. Живе у великому заміському будинку. Він знайомиться по телефону з молодими самотніми жінками, запрошує їх до ресторану, потім везе до себе додому.
- Заинтриговали. Відкрийте секрет: як два ведмеді під час роботи уживалися в одній кінематографічній барлозі?
- Брати Васильєви теж працювали разом, - вступає Дмитро Зайцев. - Хоча вони зовсім і не брати були, а однофамільці. Нам працювалося легко, тому що ми дуже любимо свою професію.
- Перша картина, яку ми зняли разом за свій рахунок - "Обитель для художника", - документальний фільм про художника Миколу Ісаєнко, - продовжує Елхов. - І зараз ми дуже хочемо знімати кіно. На жаль, обставини цьому не сприяють. Часи чесної конкуренції пройшли. Виграє не той, у кого кращий сценарій, а той, хто може знайти гроші на проект. Ніякого іншого виходу не залишалося, крім як знімати на власні гроші, а оскільки їх не так багато, всім, кому пропонували сценарій, говорили: "Хочете знятися безкоштовно?" У підсумку набрали команду з 10 акторів.
Дмитро Зайцев вже пробував себе в гостросюжетному жанрі, знімаючи картини "Між життям і смертю" і "Зграя".
- А технічна група?
- У мене є власна комерційна студія, все обладнання належить мені. Тобто це позабюджетні гроші. Сам монтую, все технічне забезпечення робимо безкоштовно. Ми не заплатили художнику, композитору, перекладачеві, акторам ... Уже перевели фільм на англійську мову, відправили на фестиваль в Х'юстон, на фестиваль "Золотий Витязь" і Міжнародний кінотелефестіваль DetectiveFEST в Москву. Закінчимо прем'єрні справи і продовжимо працювати над його фестивальної біографією. Це треба робити. Чисто на зйомки пішло два дні. А з монтажем, перекладом, субтитрами робота зайняла два місяці.
- Зверніть увагу, в якій якості знята картина! - уточнює Дмитро Зайцев. - Ми хочемо показати потенційним спонсорам, що на нас можна заробляти гроші.
Є у Юрія Єлхов і свій рецепт, як вивести білоруське кіно з довгострокової кризи:
- У Білорусі зараз багато незалежних студій, які знімають кіно за маленькі гроші, відправляють їх на міжнародні фестивалі і отримують призи. Відремонтували кіностудію "Білорусьфільм" - і що? Порожні коридори, більше половини кімнат закриті на ключ. Я запропонував би віддати ці порожні кімнати незалежним студіям за низьку орендну плату, а може, і під перший прибуток. Щоб вони використовували всю технічну базу кіностудії, вдихнули в неї життя. Це було б вигідно всім. Вони відчули б свою причетність до кінопроцесу. Але ніхто на це не йде.
Колись ми пропонували сценарій "Сільська танго". Хотіли відродити традиції фільму Ігоря Добролюбова "Білі Роси", який став лідером прокату. Зняти справжню народну комедію. Був написаний хороший саундтрек. Але нам сказали: "Це нікому не потрібно".
- Ваш фільм з'явиться в прокаті?
- Все буде залежати від Міністерства культури. З Будинком кіно ми уклали договір на прем'єру. Подивимося, як будуть розвиватися події.
- Юрію Олександровичу, зараз багато говорять про права на той чи інший фільм. Ви отримуєте відрахування за покази картин "Пригоди Буратіно" або "Про Червону Шапочку"?
- Ні, нічого не отримую. Ця картина належала Держтелерадіо, а не "Білорусьфільм". І там стільки правонаступників змінилося за цей час ... Навіть не знаю, хто її зараз продає. Я пам'ятаю, як Леонід Нечаєв оббивав все пороги, щоб отримувати хоч щось, але не домігся нічого. Доживав в злиднях, хоча фільми були продані в багато країн і незліченну кількість разів показувалися по телевізору. Тому що стався злам системи. Невідомо, кому картини стали належати. Так само, як і права на мою роботу "Анастасія Слуцька" через посередників продали одній з російських студій. І в світовому прокаті вона називалася "Княгиня". Це свавілля c правами почався з картини Михайла Пташука "У серпні 44-го ...".
[email protected]
Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її та натисніть Ctrl + Enter
Значить, є про що нашим майстрам розповісти світу?Чи не залишає їх пекучий творчий неспокій?
Відкрийте секрет: як два ведмеді під час роботи уживалися в одній кінематографічній барлозі?
Ніякого іншого виходу не залишалося, крім як знімати на власні гроші, а оскільки їх не так багато, всім, кому пропонували сценарій, говорили: "Хочете знятися безкоштовно?
А технічна група?
Відремонтували кіностудію "Білорусьфільм" - і що?
Ваш фільм з'явиться в прокаті?
Ви отримуєте відрахування за покази картин "Пригоди Буратіно" або "Про Червону Шапочку"?