Міліція і прокуратура одного з найбільших міст Сибіру - Іркутська - фальсифікують кримінальні справи. Офіцери оперативно-розшукової частини і слідчі відділу прокуратури Іркутської області з особливо важливих справ буквально "вибивають" свідчення у вбивствах. Про технологію іркутського конвеєра з розкриття особливо тяжких злочинів пише газета "Версія" .

Тим часом в жовтні глава МВС Рашид Нургалієв, побувавши в Уральському і Сибірському федеральних округах, заявив, що в середньому по країні більше половини співробітників міських і районних органів внутрішніх справ складають молоді люди у віці до 30 років, а інститут наставників перетворився на формальність. За словами Рашида Нургалієва, сьогодні "по всій країні фальсифікуються дані по розкриттю злочинів".

За кілька місяців до сенсаційного визнання голови МВС в інтерв'ю "Східно-сибірської правді" аналогічне зазначив і заступник прокурора Іркутської області Петро Єрмаков. "Більшість співробітників мають стаж до трьох років, у них немає ще ні великого досвіду, ні життєвої мудрості. Їх треба вчити", - визнав у відповідь заступник облпрокурора.

14 жовтня 2003 року до співробітників іркутського УБОЗу буквально з вулиці були доставлені Павло Баженов, Михайло Захарін, Артем Клабук і Олег Зирянов. Без будь-яких доказів всіх їх тут же назвали вбивцями, розстріляних у вересні того ж року машину якогось Михайла Телущенко. Телущенко при цьому загинув, нападники зникли, і по гарячих слідах їх затримати не вдалося. Міліцейська формулювання "затримані за підозрою у вбивстві" щодо них стала не більше ніж ширмою. Адже, на думку убозівців, якщо не вони вбили Михайла Телущенко, то більше вже нікому. Справа за малим - довести.

"Нас затримали за підозрою у вбивстві якогось Телущенко. Дану прізвище раніше я не знав. Зі мною стали працювати оперативники, конкретно хто, я не знав, так як прізвища мені ніхто не називав. Всього їх було 5-6 чоловік - мене переводили з кабінету в кабінет, і оперативники змінювалися. я їм відразу ж розповів, як я опинився біля гаража, тобто я їм розповів, що мене попросив мій знайомий на ім'я Сергій, прізвища не знаю, і де живе, теж не знаю, перегнати автомобіль Land Cruiser з гаража в мікрорайон Первомайський. Для цього він мені видав ключі від гар жа, автомобіль і два номери від автомашини ... Працівники міліції вимагали від мене зізнатися, що саме я і мої друзі викрали цю машину. Я ж їм пояснював, що не знав про те, що машина значиться в угоні ", - йдеться в поясненні Михайла Захаріна прокурору Іркутської області, державного радника юстиції другого класу Мерзлякову.

СОБР з'явився саме в той момент, коли квартет опинився біля гаража з викраденим Land Cruiser, значить, міліція просто чекала цього моменту, робить висновок видання.

Місяцем раніше СОБР точно так же привіз в УБОЗ іншого затриманого у цій справі - Петра Лункін. "Я, Лункін Петро Павлович, 1974 року народження, 5 вересня 2003 о 21:00 був затриманий 4 співробітниками УБОЗ м Іркутська. Потім мене доставили в УБОЗ м Іркутська на вул. Байкальська, де зі мною проводили бесіду Кочнев - начальник УБОЗ і його заступник Чернишов. Вони погрожували мені розправою в разі, якщо я не погоджуся дати свідчення, що цікавлять співробітників ", - говорилося в скарзі на ім'я начальника Головного управління власної безпеки МВС РФ Костянтина Ромодановського від громадянина Петра Лункін.

Після бесіди в кабінет зайшли співробітники, і Кочнев дав їм команду бити мене "як собаку", вивезти мене на р. Ангару і топити. Слідуючи вказівкам Кочнева і Чернишова, співробітники відвели мене в підвал цього ж будинку, де знаходився спортзал. Включили голосно музику. Руки ззаду застебнули наручниками, особа закрили шапкою. Зі мною в спортзалі залишилася чергова зміна СОБР, 10 осіб. Вони всі стали бити мене по різним частинам тіла руками, ногами, били битою по руках, ногами по тілу. В процесі побиття в зал заходили Кочнев і Чернишов і сказали, щоб били мене сильніше. Потім співробітники підняли мене нагору в кабінет на 4-му поверсі і там продовжували бити вже оперуповноважені, які затримували. Били всю ніч. "

Детектором брехні співробітників іркутського УБОЗу став електрошок

Але справа набула зовсім іншого повороту: історія викраденого Land Cruiser цікавила оперативників лише в найостаннішу чергу. Вони вимагали подробиць вбивства Телущенко. Адже група викрадачів - дрібнота, розкриття ж розстрілу в центрі міста дорогого коштує. А вже тут ні до чого опитування свідків, очні ставки, збір доказів. Нехай спочатку згадають, а вже потім, після визнання, можна пройтися і по свідкам, очевидцям, співучасникам.

"Мене поставили обличчям до стіни, на руках були наручники, а руки заведені за спину, - продовжує Михайло Захарін. - І в цей момент почали ставити перед собою питання, я чи не я викрав автомобіль, і коли я відповів, що ні, то ззаду мене двічі штовхнули ногою. Спочатку по печінці, потім руками і разів зо два штовхнули в промежину. Після чого я впав від болю на підлогу. Після цього мене перевели в інший кабінет. Хтось із чотирьох присутніх запитав, чи не хочу я спробувати електричного струму. самі вони називали це детектором брехні. Після чого вони поруч зі мною поставили ме металевого ящик сталевого кольору, відкрили кришку, там була телефонна трубка, якісь вимикачі, і збоку були два білих проводи. Їх мені прикрутили до пальців рук ззаду. Я рази чотири падав зі стільця, так як мене трясло всього ". Всю ніч він провів в УБОЗ, після чого мене відвезли в ІТТ. 4 листопада 2003 роки за мною в СІЗО приїхали оперативники. У нього з собою була бритва, якої він порізав вени. Оперативники стали його допитувати і вимагали зізнатися у вбивстві Телущенко.

Під час чергового допиту один з оперативників сказав: "Давай, тягни детектор брехні!" - "я зрозумів, що більше не витримаю, і витягнув і лівої кишені штанів бритву і порізав собі з лівого боку шию. Оперативники, побачивши це, надали допомогу, перебинтували, після цього знову стали бити, так як побачили, що рани неглибокі. Вони стали говорити, що через мене вони тепер постраждають матеріально ".

Якщо резюмувати розповідь Захаріна, то з 14 жовтня по 4 листопада його просто "кололи": розповідай, як вбивав Телущенко.

"Вони стали зі мною розмовляти, з'ясовувати, як ми вбили Телущенко в Сонячному, - дає свідчення інший затриманий Зирянов. - Я їм відповів, що ми нікого не вбивали, тоді чоловік міцної статури вдарив мене кулаком 5-6 разів на груди. Після цього мене повели до слідчого на допит, де був адвокат. я дав слідчому показання, як було насправді. Після цього мене спустили вниз, помістили в бокс, де я перебував до ранку. А потім я був поміщений в ІТТ і в СІЗО " .

Всі пояснювальні підозрюваних збігаються один з одним за фактами катувань та іменах оперативних співробітників, які проводили слідчі дії: у всіх чотирьох паперах і методи, і технічні пристосування, і люди, їх використовували, вказуються одні й ті ж. І це при тому, що після затримання ні Баженов, ні Клабук, ні Зирянов, ні Захарін один з одним не зустрічалися навіть випадково. Пояснення ж міліціонерів збігаються цілими фразами, причому ключовими.

Шибаєв С.А., старший оперуповноважений Орзу ОРЧ-1 при ГУВС І.О. старший лейтенант міліції прокурору І.О. Мерзлякову А.Н. Пояснення: "... З мого боку жодних фізичних, психологічних впливів на затриманих не чинилося. Протягом цього вечора я проводив бесіди з усіма затриманими. Робота з підозрюваними проводилася у всіх кабінетах, що належать Орзу".

"Герасимов П.А., старший оперуповноважений Орзу ОРЧ-1 при ГУВС І.О. старший лейтенант міліції прокурору І.О. Мерзлякову А.Н. Пояснення:" ... Якого-небудь фізичного або психологічного впливу з мого боку не застосовувалося . Все спілкування обмежувалося бесідами. Оперативні бесіди проводилися в усіх кабінетах нашого відділу ".

Застосовуючи катування і вибиваючи зізнання, іркутські силовики не тільки пішли по найпростішому і незаконному шляху розкриття злочину. Підключаючи ток до пальців затриманих, вона визнала: ніяких доказів того, що Захарін, Клабук, Зирянов і Баженов розстріляли громадянина Телущенко, просто не було. Так офіцери оперативно-розшукової частини і слідчі відділу прокуратури Іркутської області з особливо важливих справ зіткнулися з серйозною проблемою: звинувачення у вбивстві пред'явлене, але визнання немає. Без цього жоден суд справу або не прийме, або після пари-трійки невдалих засідань просто відправить його на дослідування.

У цей момент і з'явився в справі важливий свідок, який надав в розпорядження слідчих найціннішу інформацію про те, як готувалося і відбувалося вбивство. Свідок Федоров Микола Петрович з'явився 23 жовтня, тоді ж він і був допитаний слідчим Орловим. Про це газета "Версія" пообіцяла написати в наступному номері.