Фільм розповідає про сироту, якого вчитель бойових мистецтв взяв на виховання. Звуть його Фанг Шіджі. Через свого темпераментного характеру його виганяють зі школи Кунг-Фу. Його талант розкриває зневірений і розчарований в житті Ванг Жоу і пропонує йому зіграти в баскетбол. Ось тут то і починається найцікавіше. Фарс з пошуком справжніх батьків все більше і більше стає не просто історією для журналістів. Життя Фангу Шіджі різко змінюється і разом з тим змінюється життя і того, хто розкрив його талант.

Я ніколи не був прихильником баскетболу і вже тим більше фільмів про це досить гідному виді спорту, але це не завадило подивитися мені це картину яку зважився подивитися я виключно з за Джея Чоу, якого з недавніх пір визначив як досить гідного актора, який як виявляється і музикант і режисер і ще дехто. Фільм поставив мастітного у себе на батьківщині Кевін Чу, більш відомий як Йінпінг Чу. Не можна сказати що вийшов відмінний фільм і вже тим більше серйозний, але мені сподобалося. Однозначно перегляд картини доставив масу позитивних емоцій саме за рахунок того що режисер картини Кевін Чу на ряду з іншими творцями картини не зважилися створити черговий фільм на тему крутого спорту як дуже часто відбувається скажімо в Американському кіно і вже тим більше частіше в Китайському. Відразу ясно що фільм є свого типу не логічним продовженням фільму «Забійний Футбол» знятого Стівеном Чоу, який моментально став суперхітом не тільки у себе на батьківщині і поза, після чого сколихнув моду на суміш кунг фу з різними елементами, був «Кухарське Кунг Фу» , а тепер воно дійшло і до баскетболу і тут тішить те що творці вирішили не знімати серйозну або виключно видовищну картину і як на мене зняли в основному досить пародійну і трохи тупенький картину яка і доводить цей рівень пародії до досÑ