Барбара Картленд

Любов на краєчку місяця

Відвідавши Дордонь в 1980 році, я знайшла її настільки ж прекрасною, як знамениті виноградники навколо Бордо. А депресія, про яку піде мова, почалася в 1860-х роках, коли до Франції з Америки завезли рослини, заражені філоксерою.

Перш ніж природу захворювання зуміли як слід розпізнати, епідемія поширилася з такою швидкістю, що її вже нічим не можна було зупинити.

У Перигоре найбільшої шкоди від неї припав на кінець 1870-х років, і до 1892 року під всій області виноградники займали всього лише одну п'яту площі, відведеної їм двадцятьма роками раніше.

Так, врожаї тепер стійкі, хоча населення не досягло ще колишньої чисельності. Вантажівки возять полуницю в Париж. Дордонь займає перше місце серед департаментів Франції з виробництва каштанів; тютюн нерідко приносить фермерам основну частку доходу.

Півтори тисячі робітників працюють на дюжині машинах з виробництва паперу фабрик; деревина, плоди і племінне тваринництво є джерелом існування жителів департаменту.

Але туризм перемагає все інше, і захоплення «краєчком місяця» таїться в бойовому кличі перігорійцев, складеному тисячу років тому: «Злого - камінь, одному - любов, меч - ворогу! Істинний перігоріец знайде і те, і друге, і третє ».

1878 рік

Граф Ленгстонскій встиг взяти з срібного блюда другу баранячу котлету, коли двері в їдальню відчинилися і увійшла його сестра.

Дивлячись на неї, одягнену в сукні для верхової їзди, граф посміхнувся.

- Ти, я бачу, запізнилася за своїм звичаєм. Що, знову кінь затримав тебе?

- Як завжди! - вигукнула леді Канеда Ленг. - Хто ще міг би захопити мене в таку ранню годину?

Брат розсміявся.

- Ну, тобі видніше. До речі, а що сталося вчора з Уоррінгтон?

Канеда переклала на тарілку яєчню з беконом, залишену на бічному столі, і сіла навпроти брата.

- По-моєму, Гаррі, тобі доведеться поговорити з ним. Уоррінгтон починає докучати мені. Він змусив мене піти з ним до консерваторії і утримував там мало не силою!

- Ти позбудешся безлічі клопоту, якщо приймеш його пропозицію, - зауважив граф.

В голосі сестри прозвучала обурена нотка.

- Я не маю наміру виходити ні за лорда Уоррінгтона, ні за одного з телепнів, що робили мені пропозицію за останні два місяці. Чомусь вони не проявляли подібну активність, поки ти не успадкував титул і значне стан.

- Ото вже цинічна особа - і це в дев'ятнадцять років! - сміючись, сказав граф. - Моя дорога Канеда, ти досить хороша собою, і немає нічого дивного в тому, що чоловіки готові покласти своє серце до твоїх ніг; до того ж ти так чарівно одягнена.

- Я вдячна тобі за це, Гаррі, - нарешті пом'якшала Канеда. - Кожен день, кожну мить я відчуваю себе принцесою з казки, особливо коли подумаю, що мій гардероб сповнений прекрасних платтів.

- Мені здається, ти просто напрошуєшся на компліменти; проте тобі, я думаю, відомо: без строкатих пір'я пташка красивою не буде.

- Звичайно, - погодилася Канеда. - Але, Гаррі, бути багатим - це чудово, чи не так? Чудово жити тут, їздити на Аріелі і тих чудових конях, яких ти купив для мене!

- Значить, ти весь ранок вчила його? - запитав граф.

- Я покажу тобі два нових трюку, як тільки ти знайдеш для цього час. Ти не повіриш, але клянусь: кінь розуміє кожне моє слово. Які б чудові коні ні наповнювали твою стайню, другого такого Аріеля не знайдеш.

Граф не став заперечувати.

Він знав, як сестра відноситься до цього коню; вона отримала його від батька ще лошам, навіть ходила за ним - через тодішньої бідності.

Її батько і брат поділили між собою коней, що були у них на стайні, і володіти власною конем було для Канеда межею мрій, так як вона з дитячих років запалився любов'ю до цих тварин. І ось з Аріеля - це треба було визнати - її турботами вийшов дивовижний кінь.

Брат уже збирався розширити стайню, щоб розмістити всіх коней, яких мав намір купити найближчим часом.

Але дев'ять місяців назад Гаррі Ленг прокинувся одного ранку, приголомшений звісткою, що відтепер він граф.

Від титулу і стану графів Ленгстонскіх його, спадкоємця молодшого сина, відділяло три життя. Батько Гаррі загинув на полюванні два роки тому, і ось тепер шторм в Ірландському морі знищив його дядька разом з двома синами повертався з Смарагдового острова1.

Батько Гаррі ладнав зі старшим братом, і, оскільки той як глава сім'ї фінансував всіх інших її членів, жили вони в надзвичайній бідності.

Але, як справедливо думала Канеда, тоді в своєму крихітному маєтку посеред невеликого села вони жили куди щасливішим багатої рідні, що жила у величезному будинку і володіла величезним станом.

Обидва сини графа були старше Гаррі і так самозабутньо захоплювалися фривольними розвагами Лондона, що, незважаючи на тиск батьків, відмовлялися одружитися.

Один волочився за красунями з товариства - природно, заміжніми; інший волів гарненький актрис, яких легко можна було знайти на сценах Друрі Лейн2 і Гейеті3, особливо славився своїми красунями.

В результаті до тридцяти років обидва вони залишалися неодруженими ... Таким чином Гаррі в свої двадцять чотири роки, будучи законним спадкоємцем, став дев'ятим графом Ленгстонскім.

Канеда здавалося, що це доля змахнула над ними чарівної татком і, немов Попелюшку гарбуз, яка перетворилася на казкову карету, привезла її до палацу принца.

Ленгстон-парк, який їй довелося відвідати до цього часу лише кілька разів, цілком відповідав такому визначенню.

Величезна споруда в стилі Блейнхемского дворца4 і замку Говард, споруджена тим же архітектором, Ванбругом, зачарувало її ще при під'їзді до Ленгстон-парку.

Хоча Гаррі був небагатослівний, по жилці, що б'ється у нього на скроні, вона зрозуміла, що брат відчуває подібний захват.

Негайно після їх прибуття відбулися похорони передчасно пішли графа і його синів; величезний будинок наповнили родичі, які з'їхалися з усієї Англії не тільки для прощання з покійними, а й за тим, щоб подивитися на спадкоємця прискіпливим поглядом.

Останні двадцять п'ять років Джеральд Ленг приділяв трохи уваги родичам, а вони - відповідно - йому, і всім, цілком очевидно, хотілося зрозуміти, яким буде новий глава роду, чи стане він дотримуватися традиції, що склалися.

Немислимо, думала Канеда, спостерігаючи за присутніми, щоб зовнішність брата не справила на них враження.

Широкоплечий, зі світлим волоссям, красивий, Гаррі виглядав справжнім Ленг.

Важко було навіть уявити, що ця молода людина - англієць лише наполовину, бо його мати була француженкою.

Канеда, навпаки, успадкувала риси розкішної красуні Клементина де Бантом, з якої Джеральд Ленг познайомився під час поїздки по Франції і запалився до неї пристрастю, негайно вирішивши зробити своєю дружиною.

Шлюб з іноземкою визнали безсумнівною помилкою не тільки Ленг, але і Бантоми, розлючені тим, що жебрак і - з їх точки зору - нікчемний англієць переконав Клементину бігти з ним буквально напередодні весілля з іншою людиною.

Графи де Бантом завжди трималися гордовито.

Впадання в Перигоре на берегах Дордони належали їм не одне століття, а багатства супроводжувало могутність.

Подібно до всіх французьким аристократам вони вважали, що і діти їх не опоганять чистоту і благородство крові, вступаючи в шлюб з представниками не менше знатних родів.

Клементина була заручена з герцогом де Сомаком, людиною багато старший за неї.

Схиливши її до втечі, Джеральд Ленг образив не тільки Бантомов, але і герцога, настільки ж впливового в долині Луари.

Помста за образу набула характеру вендети, спрямованої проти Джеральда Ленг і мала численні наслідки.

По-перше, одружившись з Клементиною, Джеральд виявив, що не може більше відвідувати Францію без того, щоб не бути затриманим за будь-якою сварливої ​​звинуваченням.

Спочатку йому здавалося дивним, що простого мандрівника можуть постійно надсилає для допиту в найближчу жандармерію.

Однак він скоро зрозумів, хто стоїть за подіями збігами, і невідворотне переслідування не дозволяло більш йому з дружиною відвідувати Париж.

Але схожі дрібні образи доводилося відчувати і в Лондоні: французький посол явно отримав від герцога відповідні вказівки.

Тому було дуже до речі, що Джеральд Ленг не належав до тих, хто прагнув блищати в світлі, і цілком задовольнявся роллю сільського джентльмена, суспільством своєї дружини і дітей, а також - коли траплялася нагода - верховою їздою.

На щастя, він був чудовим вершником, а тому більше їздив на чужих конях, ніж на власних.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?