1. Історія з тваринами

Мабуть, ця стаття тільки для тих, хто вже бачив або читав книгу «Життя Пі», тому що в ній найголовніший спойлер історії - фінал.

Фінал, який буквально підриває мозок і ставить в тупик кожного, хто протягом двох годин боровся разом з Пі Патель і тигром Річардом Паркером зі стихією в рятувальному човні. Саме фінал, буквально останні десять хвилин перевертають все свідомість і ставлять перед глядачем і читачем незручне запитання вибору. Саме фінал продовжує терзати і мучити через місяці після побаченого. Той, хто не читав книгу, отримав справжній культурний шок. І якщо більша частина картини цілком сподобалася, то фінал викликав справжню бурю протесту. Люди не люблять відкритий фінал будь-якого твору. Вони вважають себе обдуреними. Але на філософсько -релігійний питання кожен відповідає сам і ніхто не може підказати єдино правильного рішення. У цій статті ми спробуємо проаналізувати фінал, але пояснень може бути набагато більше, тому сподіваємося на вашу участь в обговоренні. Про спойлерах ви попереджені.

Прямо до справи ... Пригода Пі закінчується на лікарняному ліжку в мексиканському госпіталі, де його «допитують» представники міністерства транспорту Японії, оскільки суховантаж, на якому мав нещастя плисти Пі зі своєю сім'єю і зоопарком, був японським. Представники, прослухавши історію Пі про його багатоденному плаванні з тигром і життя на м'ясоїдних острові, вважали її занадто неймовірною, щоб помістити в офіційний звіт.

Тоді Пі розповідає їм іншу історію, похмуру, страшну. А потім питає японців (і нас, глядачів!), Яку історію ми воліємо.

Обидві історії однакові в переказі подій до точки корабельної аварії: батько наймає японський суховантаж, щоб перевезти свою сім'ю і залишилися від розпродажу тварин з особистого зоопарку в Канаду, щоб забезпечити краще майбутнє своїм двом синам через нестійку політичну ситуацію в Індії, а конкретно, в провінції Пондишери.

227 днів, проведених в океані є найбільш спірними. Це і стане предметом нашого обговорення.

Історія з тваринами

У цій версії Пі суховантаж тоне, і в новому хаосі він опиняється в рятувальній шлюпці з кількома вижили звірами: орангутангом, плямистої гієною, зеброю, у якій зламана нога і бенгальським тигром на ім'я Річард Паркер.

Незабаром на очах у безпорадного Пі гієна починає пожирати живу зебру шматок за шматком, а потім і орангутанга (самку), поки, врешті-решт, тигр не жерло саму гієну.

Через тривалу дрессуру Пі встановлює межі існування для тигра, забезпечуючи його їжею і водою.

Людина і звір дрейфують в океані до тих пір, поки не виявляються на м'ясоїдних острові, населеному бессметним числом дрібних звірків, сурикатов. Дивний острів повний їжі і пиття і здається шматочком раю в безмежному океані.

Спочатку їжа і питво це все, що треба Пі і Паркеру, але незабаром стає зрозуміло, що даром нічого не дається - острів - притулок м'ясоїдних водоростей, які виділяють смертельну кислоту з наближенням вечора. І це тільки справа часу, коли острів візьметься переробляти мандрівників. Хлопчик і тигр в поспіху залишають острів.

Коли їх човен, нарешті, прибивається до мексиканського березі, обидва виснажені і зневоднені. Пі безсило падає на пісок і бачить, як тигр, шкіра та кістки, зникає в хащах, ні разу не обернувшись назад.

Пі приносять в госпіталь, де він розповідає цю історію японцям. Коли представники флоту висловлюють повну невіру, Пі, в декількох словах, дає іншу версію подій. Зовсім іншу.

людська історія

У цій версії Пі судно так само йде на дно, але замість врятувалися тварин, в човні разом з ним виявляється його мати, Гіта, паскудної кухар з суховантажу і поранений молодий японський матрос.

Через деякий час кухар вбиває матроса, а потім і мати Пі прямо у нього на очах. Захищаючи себе і бажаючи помститися за матір, хлопчик вбиває кухаря.

Про м'ясоїдних острові Пі навіть не згадує, але якщо прибрати фантастичні елементи з попередньої історії, то вибудовується наступна алегорія - він спав і їв на якомусь острові, але таке рослинне існування привело його на таку грань відчаю, що він вважав за краще дрейф в океані невідомості відомому кінця.

Але це тільки наше припущення, Пі нічого не говорить про це в своєму другому оповіданні.

Аналогії між людьми і тваринами вгадуються відразу: Орангутанг - мати Пі, Зебра - молодий матрос, Гієна - кухар, а Річард Паркер це сам Пі Патель. І якщо в книзі Янн Мартель ніяк чи не натякає, яка історія справжня, то у фільмі, якщо ви дивилися уважно, весь вигляд хлопчика виражає страждання, коли він починає розповідати другу історію.

Багато хто визнав це прямим доказом того, що саме вона і трапилася з Пі.

У книзі ж Пі поводиться абсолютно по-іншому: він обурений тим, що йому не вірять і хочуть почути від нього розповідь про події, які вони тепер «вже знають».

У будь-якому випадку, єдиної відповіді немає, і питання і в книзі і в фільмі залишається відкритим, підштовхуючи нас до власним рішенням.

Але ж не дивно, що ми забули, як починалася історія!

Персонаж, Письменник, обіцяв нам розповісти історію, яка змусила його повірити в Бога.

У першій частині розповіді ми бачимо Пі, що намагається привести в згоду з собою три основні віри - Індуїзм, Християнство і Іслам, визнавши, що в кожної є цінні речі.

А ось і найголовніше питання, який ставить перед нами Янн Мартель разом з режисером Енгом Лі - Яку історію приймаємо ми?

Інтерпретація відповідей може бути різною, але питання пов'язане саме з вірою.

Ви, та людина, що вірить тільки в те, що сам бачив і вас влаштовує загальноприйняте «логічне» пояснення?

Або ви вірите в чудеса і приймаєте багато на віру?

І в цьому не може бути правильного чи неправильного відповіді, тут просто відкривається поле для самоаналізу.

Пі зіткнувся з важким викликом - розповісти історію так, щоб будь-який слухає повірив в Бога. І в історії ми бачимо дивовижне єднання: Письменник відкрито визнав, що він вважає за краще оповідання з Тигром, а раціональні японці в офіційному звіті повідомляють:

«Далеко не кожен, кому траплялося пережити корабельну аварію, може сказати, що протримався в море так само довго, як пан Патель, і вже тим більше один на один з дорослим бенгальським тигром».

Пі (Письменник) дотримується поглядів відразу декількох релігій, і він не вірить, що можна пізнати всю правду про Бога, ставши прихильником якоїсь однієї релігії, тому він не прагне переконати нас, що правда в одній єдиній догмі.

Замість цього він вибудовує свою історію так, щоб допомогти глядачам \ читачам вирішити, яка версія світобудови їм ближче за все - та, яку вони вистраждали самі, продираючись через морок власного самовизначення.

Або та, яка височить над нами і веде нас по життю, яким би ім'ям «бога» ми це не називали.

Але фінал можна розглядати і зовсім в іншому аспекті - якщо, відповідно до переконань Пі, в кожній релігії є свої корисні речі, то можливий і третій варіант результату історії - правда в змішуванні обох історій.

Об'єктивна правда лише в тому, що Пі Патель знаходився в океані 227 днів, одружився на дівчині зі своєї мрії, народив дітей і розповів нам дві історії про своє дивовижному мандрівці.

НЕ пропустіть

Читайте про інших фільмах, які мають приховані смисли і значення: