Стародубцев Борис

Багато читачів застали епоху відеокасет і відеомагнітофонів, пік якої припав на "лихі" дев'яності. Бойовики і жаркі заморські пристрасті, екзотичні красуні і нещадні гангстери - все це різноманітність озвучували запам'ятовуються голосу безіменних перекладачів. Авторські переклади - це те, що робить ту епоху Відміна особливо впізнаваною.

З тих пір багато води утекло. Що стало з індустрією домашнього кіно за пару десятків років? Вирушаючи на окраєць, ми могли вибрати різні фільми, але перекладачі були одні й ті ж. Тоді ми їх плутали і навряд чи знали імена, а зараз біографію кожного можна знайти в мережі: Леонід Володарський, Андрій Гаврилов, Василь Горчаков, Олексій Міхальов, Юрій Живов ...

Як вони це переводили? З слуху або ознайомившись з текстом? На жаль, тексту не було, і фахівцям доводилося показувати вищий клас синхронного перекладу, зрідка маючи можливість попередньо подивитися фільм хоча б раз. Не було і інтернет-словників, які могли б швидко допомогти в складних лінгвістичних випадках. Наприклад, в слові "коледж" наголос часто помилково ставили на другий склад: просто на той момент не було можливості дізнатися правильний варіант.

Необхідна спонтанність перекладу часто приводила до помилок, або до істотного скорочення російського варіанту тексту, через що специфічні мовні особливості, скажімо, бойовика "Останній бойскаут" для багатьох так і залишилися незрозумілими. Іноді, навпаки, перекладачі, прагнучи встигнути за сюжетом, видавали такі перли, які в кінотеатрах ми не почуємо ніколи.

Хто ж вони, безіменні тоді герої синхронного перекладу? Найвідомішим, плідним і гугнявим з них був і залишається Леонід Володарський, дійсно стояв біля витоків відео-руху в країні. Початок його діяльності припадає на кінець 70-х - йдеться про відео, оскільки до цього Леонід вже встиг відзначитися перекладами на російську мову книг Стівена Кінга і роботою на кінофестивалях.

Володарський перевів за більш ніж тридцять років близько 5 тисячі фільмів. Перекладач починав ще в ту епоху, коли радянська влада усіма силами перешкоджали проникненню в країну "аморальною західної пропаганди", а за перегляд "Останнього танго в Парижі" могли посадити як за порнографію. Пірати, які стоять біля витоків індустрії домашнього кіно в Росії, зрозуміли, що без перекладів фільми дивитися ніхто не буде - і знайшли Володарського. Йому і деяким іншим його колегам платили непогані на ті часи гроші. Правда, коли влада посилено почали відловлювати піратів і їх клієнтів, йому траплялося бути в прокуратуру "на розмову".

Цією ж честі удостоювався і Андрій Гаврилов - людина, котрий перекладав всі останні церемонії нагородження "Оскаром". Гаврилов міг взятися за що завгодно, але найкраще йому вдавалися бойовики. Чого вартий тільки одна його фраза, яку він часто вживав у спробах уникнути нецензурщини: "Пішов ти до такої-то матері". Починав Андрій з музичної журналістики, а в середині 90-х навіть організував свій власний музичний лейбл.

Наступний - Олексій Міхальов - самий інтелігентний і, можливо, безпомилковий з перекладачів. Автор статті подивився перший фільм з його переведенням через рік після смерті Михалева від лейкемії в 1994 році у віці 49 років. Він встиг перевести близько трьохсот фільмів, в тому числі більшість американських комедій. Ніхто інший не був такий хороший в інтерпретації американських жартів на російський лад - завдання, яке нинішні безликі перекладачі фільмів благополучно завалюють в більшості випадків.

На відміну від того ж Гаврилова, Міхальов прагнув вибирати: він не дуже любив фільми про карате і примітивні бойовики в цілому. Починав теж з кінофестивалів, на яких перекладав іранське кіно з перської мови. Одного разу на англійському виявився такий фільм, який Міхальов теж швидко перевів, і йому це сподобалося.

Коли перекладач помер, шанувальники домашнього відео про це, здається, навіть не впізнали: про нього не писали в газетах, а на телебаченні вийшов тільки один новинний сюжет. У ньому про Михальова рассказиваетсам Муслім Магомаєв, з яким вони багато працювали разом.

Читайте також: Вся правда про окупність нашого кіно

Василь Горчаков - перекладач, який розпочинав як актор і приблизно 10 років пропрацював каскадером і постановником трюків. У 1973 році почав займатися кіноперекладі з легкої руки Володарського. Горчаков відомий тим, що переводить не тільки з англійської на російську, але і назад. Масовий глядач, що не захоплюється авторськими перекладами, міг почути його голос в декількох випусках передачі Прожекторперисхилтон - він перекладав багатьох знаменитих іноземних гостей цієї програми аж до вересня 2012 року. Кажуть, коли Квентін Тарантіно приїжджає в Москву з візитом, він завжди вдається до послуг саме Горчакова.

Юрій Живов - перекладав ще в 90-е, проте завжди був кілька на задньому плані. Проте, на You Tube можна знайти інтерв'ю з ним 2010 року, яке наочно демонструє, що він як і раніше затребуваний.

Незважаючи на те, що епоха VHS давно пройшла, Горбушка стала величезним критим торговим центом, а кіномани все частіше віддають перевагу формату Blu-ray формату DVD (які вже там касети!), В деяких точках торгівлі фільмами ні-ні та зустрінеш людину, яка запитає : "А у вас є" Гарячі голови "в перекладі Михалева". Те ж саме стосується і торрент-трекерів - деякі оцифровує і додають доріжки з одноголосим перекладом, а деякі створюють спеціальні теми, в якій намагаються знайти конкретний фільм, переведений тією або іншою людиною.

Більш того, багато, Гаврилов і Володарський-то вже точно, продовжують перекладати й озвучувати фільми. Швидше за все, для приватних колекцій - любителі створюють на тих же трекерах теми, в яких "скидаються" на переклад того чи іншого фільму. Але не можна виключити варіант, що за якийсь фільм імениті перекладачі можуть взятися і просто так - головне, що всім їм дуже подобається те, що вони роблять. Цікаво й те, що багато фільмів - наприклад, "Швидкість" або "Великий Лебовські" - можна знайти відразу з декількома авторськими перекладами.

Окремо в перекладацькому стані коштує товариш Дмитро "Гоблін" Пучков, який хоч і переводить фільми одним голосом, до тієї епохи все ж не відноситься. Колишній міліціонер з Санкт-Петербурга, спочатку привернув увагу молоді смішними перекладами, потім дуже якісно і вільно переклав ряд фільмів "по-серйозному". Але Гоблін працював з текстом, а коли перед очима текст, розраховувати на спонтанність вже не потрібно: одна з головних фішок перекладів епохи VHS пропадає. Зате його переклади набагато якісніше і, мабуть, є оптимальним варіантом для кінолюбителів, які не володіють мовою оригіналу.

Зараз, в епоху багатоголосих дубляжів, самотній голос за кадром здається анахронізмом. У мережі можна знайти, наприклад, коментарі з приводу роботи Гаврилова на одній з трансляцій премії "Оскар": "Що, Ернст на нормального перекладача розщедритися не міг?".

Читайте також: В тіні "Оскара" - краще документальне кіно

Але ж, не дивлячись на технічний прогрес, значна частина зроблених нашвидкуруч перекладів останніх років псує фільм так, як не зміг би зіпсувати жоден перекладач епохи VHS, навіть якби дуже захотів.

Багато в чому кінематограф зараз, з появою 3D-технологій, переживає не найкращі часи: візуальна складова стає важливіше хороших сценаріїв, в широкий прокат виходить величезна кількість штампованих фільмів-близнюків, мода на римейки зростає. Компанії-перекладачі через поспіх найчастіше видають таке, через що у фахівця волосся дибки стає, а пересічний глядач навіть не здогадується, що жарти неправильно переведені і голоси наших акторів дубляжу абсолютно не підходять за тембром.

Так що просто порадіємо - не тільки голосу, але і дотепності, таланту і винахідливості перекладачів вантажного домашнього кіно. За теперішніх часів і це вже немало.

Читайте найцікавіше в рубриці "Культура"