Почнемо з абсолютно невинного, як здається, Супергеройське блокбастера в рамках «всесвіту» «Месники». Хто б міг подумати, що фільм спровокує відразу два скандали, та ще й таких дивних? Все почалося з того, що після виходу трейлера фільму пішла хвиля обурених відгуків в інтернеті: пахви героїні Галь Гадот на екрані були явно поголеними, хоча Чудо-жінка ніяк не могла б до цього додуматися, вважали критики. Відразу розгорілася дискусія про те, чи треба взагалі голити пахви, тому що це, мовляв, поступка чоловічим смакам і символ маскулінності західного світу. В результаті такі версії трейлера вже містили явно відредаговані пахви героїні, і там слідів голитися не було помітно. Просто голі пахви, як ніби ніколи на них і не було рослинності. А коли фільм вийшов, його заборонили в ряді мусульманських країн, тому що Галь Гадот служила в ВС Ізраїлю, а значить, її вид образив б правовірних мусульман.

Ной Noah

2014 / Пригоди, Бойовик, Драма / США

3.91 / 5 (39)

Складна ситуація була з блокбастером-апокрифами про Ноя і його ковчег. Автори фільму дуже вільно обійшлися з біблійним текстом, але чомусь в християнських країнах фільм ніхто забороняти не став. Та й в Ізраїлі до нього поставилися дуже спокойно.Зато в мусульманських країнах, включаючи, наприклад, ОАЕ і Єгипет, його чекав заборона: Коран забороняє зображати пророків яким би то не було способом. А листопад мусульмани визнають пророком.

Навколо фільму Мела Гібсона відразу було багато шуму, особливо коли з'ясувалося, що він не просто планує детально відтворити останні глави Євангелія від Матвія, але і зробити це на арамейською мовою. Високопоставлені чини Ватикану дивилися фільм і заспокоювали паству, схваливши фільм. У Росії представники Патріархії теж ознайомилися з фільмом перед виходом в прокат і в результаті не знайшли в ньому нічого, що могло б стати приводом для заборони, хоча поставилися до картини дуже скептично, вона і надавала для цього масу приводів. Зате несподівано претензії до фільму виникли в Ізраїлі. Мел Гібсон погрішив поступився пунктуальністю і прибрав зі сценарію репліку: «Кров Його на нас і на дітях наших». Але фільму це не сильно допомогло, йому дорікали в антисемітизмі, і жоден ізраїльський прокатник не наважився випустити його на екрани.

Політичне розслідування Майкла Мура безпосередньо звинуватило адміністрацію Джорджа Буша в тому, що вона винна в теракті 11 вересня. В результаті фільм вийшов настільки сміливим, що жоден прокатник в США не хотів з ним зв'язуватися, побоюючись наслідків. Але каннське журі на чолі з Квентіном Тарантіно вручило цього фільму головний приз, і на цьому щиті документальний блокбастер Мура в'їхав в американський прокат. Ця картина залишається найбільш касовою документальною стрічкою в історії, хоча результат чергових президентських виборів вона змінити не змогла, і Буш був обраний на другий термін.

Та, що танцює в темряві Dancer in the Dark

2000 / Мюзикл, Драма, Кримінал / Нідерланди, США, Аргентина, Ісландія, Данія, Іспанія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Великобританія, Франція, Норвегія, Італія

3.77 / 5 (11)

Фільми Ларса фон Трієра займають почесне місце в історії скандалів в кінематографі. Так, «Танцююча в темряві» прославилася тим, що на зйомках у Ларса фон Трієра і Бьорк відбувалися один скандал за іншим, так що зйомки кожен раз опинялися під загрозою зриву. Після роботи над фільмом вони більше не спілкувалися, але при нагоді поливали один одного брудом в інтерв'ю. Навіть через багато років цей скандал не затих, і Бьорк встигла навіть звинуватити фон Трієра в сексуальних домаганнях, назвавши його просто «датським режисером». Але всі все зрозуміли.

Догвілль Dogville

2003 / Кримінал, Драма / Італія, Швеція, Німеччина, Фінляндія, Великобританія, Франція, Норвегія, Нідерланди, Данія

3.77 / 5 (9)

Наступний скандал фон Трієра був з фільмом «Догвілль». Каннське журі демонстративно обійшло цю картину призами, в той час як вся професійна преса відзначала, що це справжній прорив в кінематографі. Примітно ще й те, що хоча у фільмі знімалися західні зірки, а сам він передбачався як початок трилогії про США, в Штатах фільм практично проігнорували, і ніякої канський резонанс не допоміг. Зате в Росії фон Трієра все знають і люблять.

Рідкісний випадок, коли скандал навколо фільму взагалі ніяк не пов'язаний з самим фільмом. Просто в Каннах, де картина була в конкурсі, Ларс фон Трієр серед іншого в рамках спілкування з пресою, зазначив, що «розуміє Гітлера і навіть злегка симпатизує йому». Реакція була дуже бурхливою: дирекція Канн оголосила, що тепер фон Трієр на фестивалі persona non grata.

Нарешті, ще один скандал від фон Трієра. Данська геній не раз говорив, що мріє зняти порно, він навіть вставляв відверті сцени у багато картин, але саме в «німфоманка» він найближче підійшов до здійснення свого задуму. В результаті прокатники і продюсери заявили йому, що прокатувати вийшов фільм вони не зможуть, тому що він занадто відвертий. І довгий. Тому треба розбити його на дві частини. Фон Трієр відмовився брати участь в монтажі, а коли обидві частини фільму були випущені, змонтував свою версію, яка теж, втім, виходила майже всюди в двох частинах, кожна десь хвилин на 20-30 довше продюсерської версії. Ця версія була більш відвертою і залишала більш глибоке враження.

9 пісень 9 Songs

2004 / Драма, Музичний фільм, Мелодрама / Великобританія

3.25 / 5 (3)

Відвертість багатьох фільмів не раз ставила прокатників і громадськість в глухий кут. Наприклад, прийнято вважати, що даний фільм Майкла Уїнтерботтома - найвідвертіша картина за участю зірок, яка коли-небудь випускалася в британський прокат. Сексу в картині багато, і він не імітований, але до порно це, звичайно, має мало відносини, тому що перед нами - історія кохання. У Росії фільм був випущений без жодного шуму.

Коли цей фільм показували в Каннах, публіка вибігала із залу. У фільмі було як мінімум дві страшних сцени. В одній людині розбивали голову, в інший протягом декількох хвилин був показаний акт анального згвалтування, причому жертвою була героїня прекрасної Моніки Беллуччі. Не менш страшним було на цьому тлі те, що сцени у фільмі йшли в зворотному порядку, так що в фіналі ми бачили початок, і в цьому початку герої Беллуччі і Касселя безтурботно перекидалися на ліжку.

Друга картина Вінсена Галло була обсвистана в Каннах, і Роджер Еберт навіть назвав її найгіршою за всю історію фестивалю. Але преса писала про затягнутості і безсюжетності картини, а про шокуючою сцені орального сексу, яким в кадрі займалася героїня знаменитої моделі і актриси Хлоя Севіньї. Багато в чому завдяки цій сцені фільм став культовим, а Галло згодом випустив більш коротку його версію, але оральний секс звідти не прибрав.

Картина була заборонена в багатьох країнах, причому країн європейських, які зазвичай досить терпимі до всього, що показують на екрані. І тут справа була не відвертих сценах, тому що, хоча головний герой тут порноактор, але секс показаний щодо цнотливо, а позамежної, збоченій жорстокості цього хоррора. Самою шокуючою сценою вважається та, де невідомий приймає у жінки пологи і тут же гвалтує новонародженого.

Каннська публіка була вражена: тригодинної фільм включав тривалі сцени лесбійського сексу, рівних яким, здається, не знав світовий кінематограф. При цьому перед нами була історія кохання, а не порно, та й секс, як потім з'ясувалося, знімався з використанням силіконових накладок, щоб актриси не відчували дискомфорту. Правда, потім вибухнув скандал, ініційований актрисами фільму: вони звинуватили режисера в тому, що він вів себе неприпустимо по відношенню до них. Фільму це не завадило, Кешиша - теж, а ось у обох актрис це поки кращі роботи в кар'єрі.

На тлі всіх перерахованих вище картин дещо дивним здається заборона романтичної комедії «П'ятдесят відтінків сірого» в ряді країн Азії і Африки. По-справжньому відвертих сцен там просто немає, так що є відчуття, що всі ці заборони були потрібні лише для того, щоб підігріти інтерес до фільму.

Фільм Гаспара Ное, автора «Необоротності», був у всьому світі прийнято відносно спокійно, і реальний секс на екрані, навіть втрьох, нікого не збентежив. Але в Росії йому не видали прокатне посвідчення, порахувавши порнографією, так що він міг бути показаний тільки в рамках міжнародних кінофестивалів. Це стало для нього настільки хорошою рекламою, що на сеанси неможливо було купити квитки.

кліп Klip

2012 / Сімейний фільм, Драма / Сербія

Схожа історія була з фільмом «Кліп», лауреатом Роттердама, якому теж не видали прокатне посвідчення в Росії. Еротизм юнацького кохання в умовах, що нагадують російську глибинку, що не викликав би у публіки ніякого інтересу, якби фільм просто вийшов у нас в кіно. А так йому була забезпечена безкоштовна реклама, так що сінефіли просто дочекалися його виходу на відео.

Неонуар з Томом Гарді чекала ще більш дивна і комічна доля. Фільм про радянському слідчого нагадував сюжетом комікс і повинен був вийти в прокат, у нього навіть було прокатне посвідчення, перед прем'єрою був організований традиційний показ для преси. Але після цього показу прокатник оголосив, що не стане випускати цю картину, прокатне посвідчення було анульовано, а глядачі відразу зацікавилися фільмом, який згодом вийшов на малому екрані.

Навколо фільму Віталія Манського скандал не вщухав довго. Справа була в тому, що мова йшла про спільне виробництво Росії та Північної Кореї. Але Віталій Манський попросив оператора знімати на дві флешки паралельно, одну він віддавав на візу корейській стороні, а іншу ховав. І вийшло два фільми. Один - завізований корейською стороною, його глядач так і не побачив. Другий - створений з матеріалу з захованих флешок, викривальний, уїдливий і гуманістичний. В результаті скандал набув політичного характеру, і фільм, отримавши десятки міжнародних премій, вийшов в Росії як тріумфатор, ставши одним з головних подій сезону.

Фільм про казахського репортера, який поїхав в США і наробив там переполох, ніхто не наважився випустити в Росії, тому що під Казахстаном там малася на увазі саме вона. Зате на відео він користувався шаленою популярністю, і мало якусь іншу картину в той час обговорювали більше.

Найжорсткіший фільм Олексія Балабанова розколов Гільдію кінознавців і кінокритиків Росії на багато років, і відлуння цього скандалу відчуваються досі. А все тому, що багато членів гільдії були незадоволені тим, з якими словами тодішній президент гільдії Віктор Матізен вручив приз критики цього фільму на фестивалі «Кінотавр». Внутрішньоцеховий конфлікт став надбанням громадськості, яка і так дуже бурхливо сперечалася про цю картину.

І - фільм Олексія Учителя, який став найскандальнішим за всю історію російського прокату. Ні про яке фільмі так багато не говорили в ЗМІ, ніякої іншої не піддавали попередньої критиці ті, хто його не дивився і дивитися не збирався. Задовго до виходу фільму його творців гнобили нескінченними перевірками за всіма критеріями, під час його демонстрації влаштовувалися пікети, дійшло до погроз власникам кінотеатрів і відвертим актам вандалізму. Фільм вийшов - і все відразу вщухли. Але скандал цей ще довго буде жити в пам'яті.