У прокат вийшов фільм "Вій", який глядачі з нетерпінням чекали кілька років - нова інтерпретація безсмертного твору Миколи Гоголя. Оглядач M24.ru Максим Ейдіс подивився стрічку.

Кадр з фільму "Вій". Фото: viymovie.com

Британський картограф Джонатан Грін (Джейсон Флемінг) відправляється в далеку подорож. Учень самого Ньютона, Грін пересувається по континенту на самохідної візку власного винаходу - з кіньми, але без кучера. Побувавши в Трансільванії і Карпатах, Грін втрачає дорогу і після кількох безсонних ночей зустрічає двох попутників, студентів київської бурси. Ті розповідають Гріну про події, які трапилися в цих місцях рік тому. Друг студентів, Хома Брут читав у місцевій церкві молитви за упокій однієї панночки, яку всі вважали відьмою. З тих пір Хому ніхто не бачив, а церква була оголошена священиком отцем Паїсієм "проклятим місцем", куди хід заборонений. Тепер весь хутір обнесений високим парканом, нібито охороняє від нечистої сили, і проникнути всередину непросто. Незабаром попутники залишають Гріна - і він виявляється в "проклятому хуторі" абсолютно один ...

Фільм "Вій" - мабуть, рекордсмен за глядацькими очікуваннями: про це красномовно говорять і касові збори. Ще б пак: про нову екранізації розповіді Гоголя розмови велися ще десять років тому, а у виробництві фільм Олега Степченко знаходиться аж з 2005 року. На головні ролі (як стверджується) пробувалися, в тому числі, такі зірки як Кіану Рівз, Шон Пенн і Наталія Водянова. Проект був, що називається, масштабним. У підсумку, роки переробки сценарію вилилися в ідею - зняти щось на зразок "Сонної лощини" Тіма Бертона, але на вітчизняному матеріалі.

Кадр з фільму "Вій". Фото: viymovie.com

Нове кіно, з детективним сюжетом, постмодерністськи обіграють безсмертну класику. У Бертона за основу була взято розповідь Вашингтона Ірвінга, у Степченко - розповідь Миколи Васильовича Гоголя. Задумка сама по собі непогана, хоча важко не помітити, що запізніла - фільм Тіма Бертона вийшов ще в 1999 році. На жаль, в тому, що стосується реалізації, Олегу Степченко не допомогли ні неодноразово переписаний сценарій, ні наступні роки роботи над картиною. Сюжет фільму виявився до крайності заплутаний і часом абсолютно нез'ясовний: наприклад, глядачеві доводиться тільки здогадуватися, звідки взялися таємничі вовки з світяться очі, що переслідували Джонатана Гріна в лісі, і чому їх поява не отримало ні пояснення, ні подальшого розвитку.

Кадр з фільму "Вій". Фото: viymovie.com

Крім того, у Бертона запозичили надто вже буквально (досить згадати сухе дерево, що оживають гілки і "чарівний ліхтар"), але не пройшли ні повз Копполи з його "Дракулою", ні повз Найта Шьямалана з його "Таємничим лісом". До того ж, автори сценарію, не потрудившись прибрати свої "білі нитки", ще й встигають процитувати у фільмі "Тараса Бульбу" і "Мертві душі". При такому безглуздому, недбалому, як ніби наспіх склеєному сценарії, на жаль, гинуть марно всіх зусиль акторів ( "Вій" - остання картина Валерія Золотухіна), художників, операторів і фахівців з ефектів. Біда навіть не в тому, що фільм про чудовисько виявився і сам схожий на класичне чудовисько - монстра з "Франкенштейна", зшитого з шматків. Найгірше те, що за аляповатой ходою цього монстра стежити смертельно нудно. Сцени екшену у фільмі з'являються занадто рідко і дуже непередбачувано, а ось діалогів (вимовлених з найнеймовірнішими акцентами, починаючи з флеммінговского англійської) тут вистачило б на три-чотири старомодних комедії. Втім, якщо до фільму заздалегідь поставитися саме так - як до вільного твору, комедії, самодіяльності, капусника - від нього, можливо, і вдасться отримати задоволення. Хоча при думці про те, скільки часу, грошей і сил було витрачено на його виробництво, все одно все всередині буде холодеть, як під час перегляду справжнісінького хоррору.

Максим Ейдіс

сюжети: рецензії , Кіно з Максимом Ейдіс