В'ячеслав Бутусов: "Я не хочу, та й не вмію воскрешати мерців"
25 грудня 2009, 8:05 Переглядів:

- В'ячеслав, щось вас мало чути останнім часом. Куди ви зникли?
- Тут я (сміється). Нікуди не подівся і не збираюся. Спокійно займаюся собі тим же, чим і завжди - пишу пісні, їжджу з концертами по нашій неосяжній батьківщині. Ось тепер і до України дістався (концерт В'ячеслава Бутусова і групи "Ю-Пітер" відбудеться сьогодні в Центрі культури і мистецтв Національного авіаційного університету, квитки коштують від 100 до 420 грн. - Авт.).
- І багато концертів? Невже криза на вас ніяк не позначився?
- Я ніколи їх не рахував, але мені вистачає. А криза ... да нісенітниця це все. Політикани роздули маленьку проблему, перетворивши її в глобальний ужастик. Якщо про кризу не говорити кожні п'ять хвилин, його і не буде. Не треба на ньому морочитися. Так і запишіть. Це мій рецепт (сміється). Набридло, що слово "криза" всюди: в газетах, на ТБ, на обличчях людей ...
- В'ячеславе, ви нечастий гість в кіно. І найгучнішим вашим проектом і раніше є участь у фільмі Олексія Балабанова "Брат". Як ви туди потрапили?
- За знайомством. Ми ж з Льошею обидва з Єкатеринбурга. Земляки-друзі. Він запитав мене: "Зіграєш?", А я йому: "Чому б і ні". Ось так все і сталося. Відмовлятися було не можна - неправильно. Ми тоді повинні були допомагати один одному. Час щось важке - середина 90-х. По секрету скажу вам, що Балабанов запрошував знятися в "Брате" ще й Юру Шевчука (гурт "ДДТ"), і Борю Гребенщикова ( "Акваріум"). Але вони відмовилися. Тому я подвійно не міг сказати "ні". На жаль, зараз ми з Льошею вже не так дружні. А чому - я навіть сказати толком не можу. Чи то життя розвело нас, то чи справи ... Не знаю.
- Ви спілкувалися на знімальному майданчику з Сергієм Бодровим-молодшим?
- Не часто. Разів чотири, напевно, все перетиналися. Але мені він дуже сподобався. Він був ... такий дивний. Я коли його вперше побачив, одразу подумав: "Що він тут забув?". У нього був вигляд, ніби він взагалі не в головній ролі знімається, а так - на хвилинку покурити на майданчик зайшов (сміється). Славний був хлопець. До сих пір його дуже шкода.
- Пісні "Наутілуса" завжди були пронизані романтичним флером. А вам самому не чуже це почуття?
- Звичайно, ні. Адже романтика - це прекрасно. Не скажу, що я роблю якісь божевільні вчинки - не маю звички вночі по чужих жіночим балконах лазити. Я проявляю свій романтизм ні вчинками - словами. Тобто своїми піснями. Там весь я.
- Ви багатодітний тато - аж четверо дітей. Чи вважаєте себе хорошим батьком?
- Хорошим - безумовно. Але ідеальним точно немає. Занадто мало уваги приділяю. Треба б більше. Але не можу - я вдома буваю не так вже й часто. Я взагалі помітив наступну тенденцію: найбільше зі мною пощастило молодшому Данилку. Найменше ласки дісталося старшій Ані. Середнім дочкам Ксенії і Софії пощастило трохи більше. Загалом, чим молодша я був, тим менше возився з дітьми. А це неправильно.
- А ваші діти татову музику слухають? Або їм подавай щось інше, сучасніше?
- Вони у мене патріоти (сміється). Не просто слухають. Вона їм ще по-справжньому подобається. Що, не приховую, нескінченно тішить моє батьківське серце і самолюбство.
- Насилу уявляю вас в побуті, вдома на дивані ...
- Я і побут не часто перетинаємося. Проте, якщо знадобиться розетку поміняти або лампочку з патрона розплавленого вивернути - я можу. Я ж зі старого покоління. Руки пам'ятають і спокійно роблять. А взагалі у мене вдома, разом зі мною, - шість чоловік живе. Уявляєте, як там? Розслабитися складно, тому я навіть телевізор не дивлюся - все одно не дадуть. Який вже там диванчик! Весь час при справі.
- Не можу не запитати: хоча б навіть в найвіддаленіших планах ... у вас немає бажання воскресити легендарний "Наутілус Помпіліус"?
- Я, звичайно, знаю про те, що "Ніколи не говори ніколи", але все ж ... я не вмію воскрешати мерців. Чи не вмію і не розумію, для чого це взагалі потрібно. Так що немає і ще раз немає.
- Не секрет, що ваш проект "Ю-Пітер" і близько не досяг тих вершин, які підкорив "Наутілус". Як ви думаєте, чому так вийшло?
- Так все насправді просто. "Ю-Пітер" перед собою не ставив ніяких високих цілей. Я граю і співаю собі в кайф. Я не намагаюся щось зараз підкорити, кого-то завоювати. Це в минулому. У мене є група фанатів, яким подобається те, що ми робимо. Ось ми і ловимо задоволення. Всі разом. А більшого й не треба. Дехто, звичайно, подейкує, що пісні "Ю-Пітера" - попса. Але мене це не бентежить. Нехай говорять. Що ж стосується "Наутілуса" - то це вже історія.
- Що вам потрібно для того щоб написати пісню? Які умови?
- Папір, ручка і тиша. Спершу. Коли початок пісні буде покладено, нехай довкола мене хоч весь світ буде ставати на диби - все одно. Я не буду звертати на це уваги. Повністю занурюсь в себе і текст.
- Багато рокери славляться своєю релігійністю. Той же Костянтин Кінчев взагалі говорить, що грає християнський рок ...
- Я вірю в Бога. Але не завзято, без фанатизму. Вірю в цілющу силу молитви. А ось до церкви, наприклад, ходжу нечасто. Чомусь не виходить себе змусити.
- Ви щасливі?
- Мабуть так. Зараз мені спокійно і добре. Я всім задоволений. Можна навіть сказати, що перебуваю в гармонії зі світом і собою. Це приголомшливе відчуття. Немов крила за спиною.
"НАУТІЛУС" - "Ю-ПІТЕР"
В'ячеслав Бутусов народився 15.04.1961 в селищі Бугач (Росія). Через батька військового сім'я часто переїжджала з місця на місце. У 9 класі осідають в Свердловську (нині Єкатеринбург), де В'ячеслав вступив в архітектурний інститут. У 1982 році організовує рок-групу "Наутілус Помпіліус". Славу йому приносять такі пісні, як "Куля кольору хакі", "Князь тиші", "Повітря". У 1997 році раптово для всіх розпускає групу. Після довгих метань очолює новий проект "Ю-Пітер". Одружений. Має четверо дітей.
Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram
Ви зараз переглядаєте новина "В'ячеслав Бутусов:" Я не хочу, та й не вмію воскрешати мерців "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"
АВТОР:
Панченко Алекс
Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter
Орфографічна помилка в тексті:
Послати повідомлення про помилку автора?
Виділіть некоректний текст мишкою
Дякуємо! Повідомлення відправлено.
Куди ви зникли?І багато концертів?
Невже криза на вас ніяк не позначився?
Як ви туди потрапили?
Він запитав мене: "Зіграєш?
Ви спілкувалися на знімальному майданчику з Сергієм Бодровим-молодшим?
Я коли його вперше побачив, одразу подумав: "Що він тут забув?
А вам самому не чуже це почуття?
Чи вважаєте себе хорошим батьком?
А ваші діти татову музику слухають?