Олександр Бушков

Піранья. Життя довше смерті

Я досяг такого щастя і подібного місця тільки після сильного стомлення, великих праць і багатьох жахів. Скільки я випробував в давній час втоми і праці! Я зробив сім подорожей, і про кожне подорож є дивовижний розповідь, який призводить до збентеження уми. Все це сталося за визначеною долі - а від того, що написано, нікуди втекти і ніде знайти притулок.

«Тисяча і одна ніч», п'ятсот тридцять восьмий ніч, казка про Синдбада-мореплавці.

Частина перша

Невідоме подорож Синдбада

Глава перша

Люди на глибині

Тільки людина необізнана, цивільний і мирний, ніколи в житті не полював професійно на собі подібних хомо сапієнсів, може подумати, що влаштувався в засідці згаданий професіонал віддається роздумів про війну, майбутньої різанині і тому подібних суворих речах.

Зазвичай буває якраз навпаки. Коли очікування затягується, коли нічого не відбувається і мізки мимоволі залишаються вільними і дозвільними, в голову зазвичай лізе всяка стороння нісенітниця, про яку потім і згадати соромно. Найрізноманітніша, наскрізь стороння нісенітниця.

Ось і тепер було в точності так само. Коли попереду, в мутнувате ранковому світлі, що проникало на не настільки вже велику глибину, попереду, в синьо-зеленому мороці недалекого обрію здалися дещо цілеспрямовано пливуть тіней, які не мали ніякого відношення до нерозумної морській фауні, Мазур за інерцією встиг подумати, що довгоочікувані непрохані гості , яких його група чекала битих дві доби, надходять всупереч заповітам Вінні-Пуха. А точніше кажучи, це Вінні-Пух помилявся, коли безапеляційно виспівував на всю свою плюшеву глотку: «Хто ходить в гості вранці, той чинить мудро ...»

Мудро це далеко не завжди. Для підводного плавця-диверсанта немає кращого часу для таємного візиту в гості, ніж ніч. А ці четверо надумали чомусь нагрянути на світанку. Вельми необачно з їх боку. Ну, припустимо, вони не самі так вирішили, їм безумовно наказали і призначили час, але все одно вийшло нерозумно.

А потім, зрозуміло, думати про сторонні дурниці на кшталт плюшевого ведмедя і його пісеньок стало рішуче колись ...

Тому що швидко наближалися безшумні тіні на очах перетворилися в чіткі силуети, як дві краплі води схожі на тих, хто терпляче чекав в засідці, замаскувавшись не гірше нерозумних морських хижаків; обтягнуті гідрокостюмами тіла, подвійні балони, вигнуті гофровані шланги, широкі ласти. Як і над засідкою, над пливуть не піднімався жодного бульбашки відпрацьованого повітря - апарати замкнутого циклу, звичайно, вкрай зручна вигадка для тих, хто ходить в гості незваним і прагне залишитися під водою непоміченим.

Це були ті самі гості, що гірше татарина. Втім, ті, що в засідці, були не кращі, настільки ж зубасті. Просто цього разу розклад ліг так, що саме їм випало стати вівчарками при стаді, а не що крадуть вовками, хоча частенько траплялося і навпаки. Все залежало від завдання на даний конкретний момент.

Двоє без будь-яких проблем буксирували об'ємистий довгастий предмет, вкрай нагадував прозаїчну вітчизняну цистерну з пивом або квасом, тільки вдвічі менше в діаметрі і далеко не такий нешкідливий. Троє їх прикривали класичної «коробочкою» - два хріновий іхтіандра з боків, один зверху. Кількість і опис збігалися повністю, в поєднанні з чималим життєвим досвідом дозволяючи внести повну ясність: ніяких фатальних збігів і трагічних помилок, ніякі це не мирні підводні туристи, послідовники Кусто, а самі що ні на є достеменні і підступні підводні диверсанти, працьовито волокущіе чергову вибухову гнусь прямо до акваторії порту, де вони вже встигли відзначитися двічі - і в військово-морської його частини, і в цивільному.

Ті самі, довгоочікувані, яких слід було відучити сюди лізти раз і назавжди самими рішучими методами.

Як і личить орлу-командиру, Мазур злетів над дном першим, подаючи домовлений сигнал, і його хлопці, числом п'ятеро, не більше ніж з секундним відставанням здійнялися над камінням і колихалися гайками водоростей, над повзати по дну морськими зірками і коралами. Строкаті риб'ячі зграйки блискавично бризнули на всі боки, справедливо уклавши, що тут ось-ось виникнуть серйозні життєві складності, від яких краще триматися подалі. Навколо оком змигнути стало порожньо.

Непрохані гості були захоплені зненацька, але нітрохи не перелякані - не ті хлопчики. Плив попереду і зліва з похвальною швидкістю зробив пару сильних гребків, вставши в воді майже вертикально, зірвав з пояса товсту коротку трубу з вигнутою револьверної рукояткою.

Мазур вже стикався з цими штуками, підводними іглостреламі - і обійшов по короткій дузі наміченого, ніж був уже в руці, треноване тіло знало свій маневр заздалегідь. Недовге, хижо вигнуте лезо тьмяно блиснуло в відточеному випаді - і необразливо начебто торкнулося чорної голови нижче вуха. Чорна гума моментально розійшлася під заточеним до бритвеною гостроти металом, і тут же голова плавця оповилась зростаючим хмарою бурого каламуті. Кров на такій глибині завжди виглядає бурою.

Той, кого Мазур дістав, вмить збився з темпу і ритму, сіпнувся безглуздою лялькою, безцільно молот усіма чотирма кінцівками, випустивши каменем пішов на дно іглострел, закидаючи, здригаючись, провалюючись все нижче, на глибину.

Мазур вже розумів, що вистачило одного удару і редагування не потрібно. Неначе підкинутий потужною пружиною, від низу до верху зайшов під другого, пролітаючи повз, встиг помітити світлі очі за прозорим склом маски, палахкотять неабиякої люттю, - і, ухиляючись в розвороті, встромив ножа під ребро, повернув, висмикнув, вільною рукою зігнутою долонею підбив загубник, вибиваючи з рота, ухилився від хмарки тієї ж бурою каламуті і вийшов на вільну воду, ніби в чисте поле.

Готовий обрушитися туди, де потрібна була б допомога, окинув поглядом місце дії. Ні, впоралися і без нього. Підводний бій - швидкоплинний, жорстокий і страшний своїм мовчанням - вже, власне, затихав. Розповзаються бурі хмарки, безглузде смикання чорних силуетів, в конвульсіях йшли на дно немов під тяжінням дивовижного магніту ... Контейнер з вибухівкою, що став уже зовсім марним, мирно дрейфував у бік, йдучи вправо і вгору, більше вправо, ніж вгору.

Мазур зробив рішучий жест, і Вікінг з Куманька погналися за трофеєм. Особливої ​​потреби в ньому не було - все одно не знайдеш ніякого маркування, весь світ від цієї штуки заперечить, - але все ж вибухівку було прибрати до рук, щоб не бовталася без господаря по акваторії, де поганих сюрпризів військового плану і без неї вистачало.

Озирнувся знову, вже зовсім холоднокровно, прямо-таки фотографічно, збираючи враження для детального рапорту. Всі до одного його дітлахи були цілі й неушкоджені, що давало капітан-лейтенанту Мазуру право на законну гордість професіонала: вперше в житті він виступав в ролі командира групи, і перше ж бойове патрулювання завершилося самим найуспішнішим чином. Захоплений зненацька противник був вмить, як казали старообрядці, записаний в книгу тварин під номером майбутнього століття. А в своїх лавах не тільки жодної втрати (а адже траплялося і навпаки), а й жодної рани.

Він подивився вниз. Знизу, з глибини, ще піднімалися розмиті бурі струмки, але їх ставало все менше - тіла швидко йшли туди, де людина не здатна існувати навіть з найкращим аквалангом, в таємничі безодні, де ніхто ніколи не бував, хіба що з квитком в один кінець.

Не було, ясна річ, ні жалю, ні жалю. Чи не беззахисних мирних подорожніх на дорозі різали, в кінці-то кінців. Ті, хто тільки що дістав квитки в один кінець, летів в безодню, вже підірвали в порту Ель-Бахлака два корабля, місцевий есмінець і чеський суховантаж (одинадцять людських жертв, між іншим), і зараз пливли до берега, щоб втретє закласти заряд. Їх слід було зупинити, і крапка. Ще один епізодик в довгій і нескінченної холодній війні, де ніхто не церемониться з противником і сам не розраховує ні на джентльменську звернення, ні на макулатуру на кшталт Женевських конвенцій, в даному випадку рішуче непридатних, тому що правила цього разу полягають у відсутності правил.

Тягти не слід - кисню в балонах залишалося зовсім вже трохи, а справу ще не закінчено. Мазур різкими жестами віддав всі необхідні накази, і Вікінг з Куманька, розмірено ворушачи ластами, рушили до поверхні з трофеєм, а решта, розвернувшись ланцюгом, рушили слідом за Мазуром в ту сторону, звідки зовсім недавно з'явилися непрохані гості.

Якими б битими вовками ті не були, не змогли б проплисти з того берега кілометрів тридцять, на чомусь їх сюди доставили, та й розвідка попереджала.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?