Не так вже й багато часу пройшло з виходу першої частини "Голодних ігор", але здається перспективним тоді жанр "підліткової антиутопії" вже наказав довго жити. І якщо у "Посвяченого" була хоча б подушка безпеки, в тому сенсі, що він і планувався як одиночний фільм, то ось "Дивергент" і "Той, що біжить в Лабіринті" дісталося сильніше. Першому так і зовсім довелося скасувати фінальну частину, тому як третя виявилася глядачеві не потрібна. Та й обіцяний міні-серіал ми, схоже, вже не побачимо, так що історія не відбулася Мері Джейн Беатріс Прайер так і залишиться повислої в повітрі. У фінальній частині історії про Томаса були всі шанси повторити долю побратима: тут вам і серйозна травма Ділана О`Брайена, через яку прем'єра запізнилася настільки, що все нечитабельним вже давно забули, що там у другій частині було, хіба що Мізинець і ця з нових "Піратів", та й в цілому зниження глядацького інтересу до "особливим дітям", про яких пишуть "особливі" дорослі. Ні, серйозно - з усієї купи книг гідно виглядає тільки трилогія про "Сойка-пересмішник", та й то тому, що та нікого з себе не корчить, нікого не рятує і взагалі весь час є заручницею хитрих планів інших людей, а сама хоче лише , щоб її і її сестричку залишили в спокої. Та й фінал небанален і аж ніяк не радужен (нечитабельним - у фільмі з Китнисс обійшлися дуже і дуже м'яко, якщо порівнювати з книгою). В "Лабіринті" же на пару з "Дивергент" сюжет підлаштовується під особливих дітей і на догоду йому ті будуть рвати поодинці могутні корпорації, уряд, інопланетні цивілізації, Таноса, всіх відразу або по черзі, потрібне підкреслити. Так що добре, що цей театр абсурду нарешті згорнувся і нові книжки для підлітків з урахуванням зборів навряд чи будуть найближчим часом екранізовані. У всякому разі ті, які мають на увазі кілька продовжень. Краще б сиквел до "Гри Ендера" доробили, їй-богу, там хоч є про що подумати і за кого вболівати.
При цьому зовсім не потрібно думати, що сам жанр "антиутопія" мертвий - зовсім немає. Взяти тільки минулий рік - фільмів багато, і вони різні. "Сфера", "Таємниця 7 сестер", "Той, що біжить по лезу 2048", "Привид в обладунках" (хто сказав що кіберпанк не може бути антиутопією, та вони все часто-густо такими і є) - це все фільми різного ступеня цікавинки, але вони виходять і будуть продовжувати виходити саме тому, що вони різні. А "Той, що біжить в лабіринті" - це "Дивергент" без рожевих дівчачих соплів і явною любовної лінії плюс слово "Обраний» не запхати в заголовок фільму. Але він все такий же нелогічний, максимально спрощений і надає головним персонажам таку сюжетну броню, що Гендальф, Зеддікус Зул Зорендер, Медів і Мерлін навіть спільно нічого б з нею не змогли зробити. Ну да закінчимо міркувати про те, як ми докотилися до такого життя і кому взагалі крім автора цих рядків триквел потрібен, і приступимо безпосередньо до "ліків від смерті".
Томас з соратниками щосили рветься до бази "П.О.Р.О.К.", щоб врятувати друга (на інших піддослідних йому чомусь начхати), а заодно розібратися з зрадила друзів Терезою ну і з усією верхівкою "Пороку " на додаток. Природно, і на шляху до бази, і на самій базі буде енну кількість труднощів, велика частина яких вирішується кращим другом головних героїв (якщо ви не в "Грі Престолів", звичайно) на букву "р". Роялями то пак.
В цілому фільм, звичайно, вийшов істотно веселіше і динамічніше жахливого "Випробування вогнем", та й взагалі міцним зразком свого жанру, а й властиві цьому жанру мінуси нікуди не поділися. Як і у "Дивергент", головний з них - логіка. Логіка, що відбувається, логіка головних героїв, логіка антагоністів, логіка зрад, логіка законів фізики. Кульгає на всі звивини, як завжди. На її тлі все інше виглядає як мінімум непогано.
Картинка - соковита, спецефекти і декорації свою роль виконують на ура (настільки, що за два з половиною години нудьгувати часу немає), оператор теж явно справою займався і зарплату відпрацьовував. За музичному супроводу сказати в загальному-то нічого. Зовсім. Актори ... є у великій кількості. Хтось краще, хтось гірше. Краще за всіх, природно, Ейден Гіллен і, несподівано, Томас Сенгстер, який з купи дорослих дебілів більше всіх схожий на підлітка, яким всім головним героям і належить бути. Гірше, мабуть, Скоделаріо, яка все ще схожа на Буратіно (вже, правда, менше, дівчина виразно зростає в плані акторської майстерності). Виконавець же головній ролі - ні риба ні м'ясо. Такий собі типовий герой зі своїми тарганами. А, є ще чудово загримований Уолт Гоггинс. О, ця особа, воно буде снитися мені сьогодні вночі ....
І в загальному ближче до кінця картини ти розумієш, що очікування виправдані. Так, це сумнозвісна підліткова фантастика, яка в принципі тільки підліткам і цікава. Але фантастика якісна, цікава, на яку не пошкодували сил і часу. Якщо ви любите жанр, якщо ви знайшли щось для себе в "Дивергент", а не плює від нього і в жаху не миється очі з милом - сходіть, вам і цей продукт сподобається. Якщо ж ви не переварюєте все або майже все те, що винесено в перший абзац цього тексту - то навіть не намагайтеся. А логіка - що логіка? Претензії шолом, як зазвичай, до автора книги, у нього там все ще веселіше, з телепатією і любовними п'ятикутниками. Тут же навіть фінал зуміли не опошлили, що для такого кіно рідкість
PS Ах так, тут з'ясувалося, що у "Того, що біжить в лабіринті" ще й книжки-приквели є. Так що якщо раптом всупереч всім прогнозам фільм вистрелить в прокаті, може ми коли-небудь побачимо, як шизи тільки з'явилися в світі "П.О.Р, О.К.". "Світова війна Z", дубль два.
Ваша Кетті-брі.

26.01.2018

Переглядів: 5007

Підписуйтесь на канал KinoNews.ru в Яндекс.Дзен, щоб оперативно стежити за нашими новинами.