Що змусило знамениту «королеву бензоколонки» зникнути з екрану
Як маленька кирпата дівчина перетворилася в кінозірку, а потім блискучу дружину дипломата
Невисока, спритна, з нестримною енергією та сміливим блиском в очах, Надія Румянцева могла закохати себе будь-кого. Її і любили мільйони шанувальників всього СРСР - за фільми «Піддаються», «Дівчата», «Королева бензоколонки» та інші. Але заради любові вона на піку своєї кар'єри пішла з професії, а пізніше, щоб врятувати чоловіка ризикувала своїм життям. Дев'ятого Вересня Надії Василівні виповнилося б 87 років. Її називали Чарлі Чапліном у спідниці і Залізної леді. А вона любила кіно, свого чоловіка і квіти.
Маленька та молодецькі
Її зріст - 151 сантиметр. Вона ще в дитинстві прославилася своїм пустощі, кмітливістю і сміливістю вчинків. Уже ставши відомою актрисою, вона розповідала, що хуліганила, щоб завоювати авторитет у друзів-хлопчаків.
Сім'я Надії була простою, дуже доброзичливою, веселою. Батько працював залізничником, після війни став лісником. Мама була домогосподаркою. До війни Румянцева жили в Смоленській області, а війну вже зустріли в Підмосков'ї. Батько пішов на фронт, мати пішла працювати.
Наді тоді було 11 років. Вона зібрала своїх однокласників, сформувала бригаду, і вони ходили по госпіталях, давали концерти пораненим бійцям. Саме тоді з'явилися її акторські здібності. Тому, коли Надія розповіла батькам, що хоче вчитися на актрису, ніхто в родині цьому не здивувався.
Казка «Зоряний хлопчик», 1957 рік. Надії Румянцевої було 27 років, коли вона зіграла цю роль Кадр з фільму
Витягли «ріпку»
Надя Румянцева поступила в Школу-студію при Центральному дитячому театрі, тут же почалася і її кар'єра. Вона грала маленьких хлопчиків і дівчаток, однією з перших ролей у неї була ріпка, були і різні милі тваринки. Але вже на першому курсі вона отримала свою першу головну роль і зіграла так, що глядачі в залі плакали, так їм було шкода головну героїню.
Однак щастя молодої актриси тривало недовго. Школу-студію закрили. На допомогу талановитій студентці прийшла відома тоді артистка, художній керівників Центрального дитячого театру і викладач ГІТІСу Ольга Пижова. Ольга Іванівна покликала Надю до себе в інститут, і Румянцева стала вольнослушательніцей акторського факультету ГИТИС, зумівши стати повноцінною студенткою тільки через рік.
У 22 роки Румянцевої запропонували першу роль в кіно. У ГІТІСі існувала негласне правило, яке категорично забороняло студентам зніматися. А Надії запропонували головну роль дівчини-токаря в фільмі «Назустріч життя». Актриса ніяк не могла відмовитися від такої пропозиції і ризикнула.
Цілий місяць Румянцева ходила в ремісниче училище, де стояла у токарного верстата. Вона настільки захопилася роллю, що хлопці брали її за свою і не вірили в історію студентки ГІТІСу. Наді належало відправитися в її першу знімальну експедицію. Нікого не попередивши, вона поїхала. Коли про це дізналися в деканаті, то вибухнув грандіозний скандал. Стало зрозуміло про відрахування. І знову на допомогу прийшла Ольга Пижова. Вона разом з чоловіком, відомим актором Борисом Бібіковим, відкрила у ВДІКу акторську майстерню, в яку і перевелася проштрафилася студентка.
Перша роль у кіно Надії Румянцевої. «Назустріч життя», 1952 рік Кадр з фільму
Любов довжиною в життя
Ще у ВДІКу Надія вийшла заміж за однокурсника Володимира Шурупова. Це була юнацька закоханість, захоплююча, але не настільки. Тому, коли дружина запросили до Свердловська (сьогодні Єкатеринбург) в місцевий театр, то Румянцева їхати відмовилася. Вона вибрала кар'єру. На той момент у неї вже було кілька ролей в кіно, її постійно запрошували зніматися в своїх роботах старшокурсники-режисери. І молоді люди розлучилися. Цікаво, що через кілька років доля знову запропонує актрисі подібний вибір. Але на цей раз любов до чоловіка пересилить любов до кіно.
Вони зустрілися на дні народження спільного друга. Як завжди, навколо Румянцевої зібралася хохочущая компанія. Як раптом їй представили симпатичного чоловіка. Він працював в Міністерстві зовнішньої торгівлі. Віллі Хштоян і Надія Румянцева відразу ж сподобалися один одному. Вони проговорили весь вечір, а потім дипломатичний працівник пішов проводжати актрису. Вони пройшли пішки від Мар'їній Гаї до Сокола і розмовляли, розмовляли, розмовляли. Віллі Вартанович, як і належить чоловікові, подзвонив першим. А потім Надія Василівна запросила його в Будинок кіно зустрічати новий 1966 рік.
Як пізніше згадував Хштоян, він ніколи більше в житті не соромився так, як на цьому святі: вперше опинився серед зірок першої величини, яких бачив тільки з екрану. Збентеженого кавалера Румянцева як могла заспокоювала і підтримувала. А потім їм довелося на кілька місяців розлучитися.
Дипломат поїхав у відрядження до Туреччини, а актриса поїхала кудись на зйомки. Вони зустрічалися уривками між відрядженнями три роки. На роботі Віллі вже натякали, що пора б одружитися, що в тривалих закордонних відрядженнях співробітник посольства повинен мати сім'ю. Румянцева не наполягає, так як розуміла, що, ставши дружиною чиновника такого рангу, їй доведеться робити вибір між сім'єю і кар'єрою.
На весіллі наполягли батьки Хштояна. У 1969 році Надія Василівна і Віллі Вартанович розписалися, зігравши скромне весілля.
Фільм «Дівчата» вивів актрису в ранг зірок першої величини Кадр з фільму
декабристка
Вона обірвала всі зв'язки не роздумуючи. Колеги були шоковані рішенням Румянцевої піти з професії. Актриса була на піку кар'єри, під неї писалися сценарії, режисери стояли до неї в чергу. Але вона поїхала з чоловіком до Єгипту. Тепер її роботою стало бути дружиною дипломата.
Вона вивчила весь протокол і етикет. У далекій і спекотної країні артистка не сиділа склавши руки. Надія Василівна прекрасно знала французьку мову. Але разом з донькою Віллі Вартановича від першого шлюбу Кариною вирушила в школу вчити англійську. Разом з вісьмома дружинами дипломатичних працівників поставила спектакль - в загальному, вона була душею радянського представництва. Дочка Карину вона полюбила і ставилася до неї як до рідної. Своїх дітей, на жаль, у жінки не було. Пізніше дочка Хштояна розповідала, що Румянцева була не просто дружиною, а справжньою бойовою подругою дипломата. І у всьому його підтримувала.
Навесні 1969 года Египет вступив в черговий військовий конфлікт з Ізраїлем. Всі сім'ї дипломатів відправили на Батьківщину. Але, приїхавши в Москву, Надія Василівна початку оббивати пороги всіх начальників з вимогою послати її назад до чоловіка. Вона ходила на прийоми до міністра, обривала телефони в ЦК партії і в результаті так всіх замучила, що її відправили першим же кораблем, який їхав до Єгипту. Маленький суховантаж виходив з Одеси. Надія Василівна терміново вилетіла туди. І стала першою дружиною, яка повернулася в посольство. Пізніше її приклад наслідували й інші дружини.
До речі: Коли Надія Румянцева разом з чоловіком поверталися із зарубіжних відряджень, то в аеропорту її чекала машина, відвозять на кіностудію. Румянцева озвучувала фільми і мультфільми. Її голосом говорить Ніна з «Кавказької полонянки», героїня Одрі Хепберн в «Як вкрасти мільйон», Ізаура в серіалі «Рабиня Ізаура», мавпа в «38 папуг», каченя Біллі в «Качині історії» і багато інших персонажів.
кримінальні розбірки
Коли розвалився СРСР, Віллі Вартанович пішов з дипломатичної роботи і зайнявся бізнесом. Його партнер, нечесний на руку людина, програв усі свої гроші в казино. І найняв бандитів, щоб відібрати готівку у Хштояна. На сім'ю Румянцевої почалося справжнє полювання.
Було скоєно кілька спроб пограбування. Якось серпневого ранку 1996 року в квартирі Надії Василівни та Віллі Вартановича пролунав дзвінок. На порозі стояли два незнайомці з букетом квітів. Чоловік актриси відчув недобре. Одного здорованя Хштоян відштовхнув і закричав Румянцевої, щоб вона викликала міліцію. Але потрібно було знати зірку радянського екрану. Вона кинулася на допомогу чоловікові. Зав'язалася бійка. Розбійники не очікували такого опору від двох немолодих людей. Але справа в тому, що Віллі Вартанович колись займався боксом, а Надія Василівна - ушу.
Через шум міліцію викликали сусіди. Злочинців заарештували і посадили. Але під час бійки один з бандитів сильно вдарив актрису по голові. Після цього у неї почалися сильні головні болі, вона втрачала свідомість. Хштоян після збройного нападу попросив захисту у міліцейського начальства, але ті відмовили. І тільки звернувшись до представників організованої злочинності, ситуацію з жадібним партнером вдалося вирішити.
Після цього Румянцева і Хштоян перебралися жити за місто. До того моменту Надія Василівна перестала зніматися в кіно, так як їй не подобалися нові віяння часу. Вона зайнялася садом і якось зізналася, що якби не стала актрисою, то обов'язково б вивчилася на агронома.
Якось проводжаючи чоловіка у відрядження, Надія Василівна втратила свідомість і впала зі сходів. Лікарі виявили у актриси пухлина мозку. Вона боролася, не втрачала надії. Разом з нею постійно знаходився чоловік. У 2008 році вона потрапила до лікарні із запаленням легенів. Звідти актриса вже не вийшла. Спочатку вона намагалася спілкуватися з людьми, вимагала, щоб її перевели в палату з сусідами. Але поступово почала згасати.
Вона знала, що вмирає. Але про свої передчуття нічого не говорила чоловікові, берегла його. А він від хвилювань схуд на 17 кілограмів. Якось вона попросила Вілі Вартановича: якщо її не стане, він повинен продовжувати жити повноцінним життям. Їй так буде спокійно.
Румянцевої Герасимчука увечері 8 квітня 2008 року. Їй було 77 років.
Один з останніх фільмів Надії Румянцевої. «Несподівана радість», 2005 рік Кадр з фільму