1. Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з "Жив був пес": "Спершу Вінні-Пух був схожий...
2. АВТОР:
3. Орфографічна помилка в тексті:
4. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
5. АВТОР:
6. Орфографічна помилка в тексті:
7. ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
8. АВТОР:
9. Орфографічна помилка в тексті:

Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з "Жив був пес": "Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба"

6 грудня 2014 року, 10:00 Переглядів:

- Едуард Васильович, "Вінні-Пух" приніс вам славу, і тепер цей мультфільм по праву вважається класикою радянської мультиплікації. Як же створювався легендарний ведмедик?

- Це як народження дитини - ми й самі не знали, яким він буде. Над цим ведмежам ми працювали довго і наполегливо - близько двох місяців, зробили близько 14,5 тисячі малюнків! Та й врешті-решт, яка різниця, скільки і як ми його малювали, якщо в результаті він вийшов схожий на Федора Хитрука (режисер мультфільму. - Авт.)? Так само голову чухає, приблизно так само нахиляється і повертається.

А взагалі спочатку художник Володя Зуйков, з яким ми працювали над Пухом, приніс абсолютно неймовірного персонажа. Як я тоді сказав, це був не ведмежа, а вибухнув кульбаба, незрозуміла істота: вовняне, колюче, немов зшито зі старої швабри. Вуха - ніби їх хтось жував, але не встиг от'есть одне з них. Ніс - десь на щоці, різнорозмірні очі, та й все у нього було врастопирку. Хитрук як побачив, схопився за голову: "Чорт, що це ви придумали!" Він завжди хапався за голову, до речі, як і Вінні-Пух потім в кадрі (сміється). Шкода, звичайно, що ведмідь не вийшов пухнастим-прелохматим. Вирішили його спростити, інакше не знаю, як би ми в усіх 24 кадрах в секунду промальовані кожну шерстинку.

- В результаті вийшов Пух зовсім не такий, як персонаж студії Уолта Діснея. Завдяки вам це товстенький ведмедик з маленькими чорними лапками і, ніде правди діти, дуже філософським поглядом ...

- Звичайно. Адже цей ведмідь - ненажера, спати любить, при цьому вельми рухливий. Напевно, тому, що є любить і постійно шукає, де підкріпитися (сміється). А ще - він поет і сибарит! У той же час - характер хороший, поважає інших звірів. І боїться бджіл.

- Крім того, що Вінні схожий на Хитрука, він ще й схожий на актора Володимира Леонова, який його озвучив. Це збіг?

- Не віриться зараз, але спочатку Леонов нас не влаштував. Хитрук слухав актора за актором, і все його не влаштовували. А потім гроші закінчилися і оплачувати акторам проби більше не було за що. Подумали - як же бути? І тут хтось запропонував трохи прискорити плівку і заново всіх переслухати. Першим у списку був Леонов. Прискорили запис його голосу - і сталося диво: зазвучав голос Вінні! За рахунок прискорення вийшов такий собі юний дідок. Леонов, завдяки цьому, прочитав книгу про Пуха. Та й взагалі в професійному плані він, можна сказати, виріс - вперше заспівав!

- А інших акторів для озвучення довго шукали?

- Забавна історія була з Ією Саввін. Вона прийшла і з порога заявила: я знаю, як потрібно зробити! Знаю, як повинен звучати П'ятачок. Він повинен бути, як Белла Ахмадуліна! - і як затягла: "Ти схожий на ша-а-Арік ..." Самі чули - це неповторно.

- По книзі Мілна, в історії нарівні з ведмедем фігурірет його кращий друг - хлопчик Крістофер Робін. Чому його не було у фільмі?

- Ми відмовилися від персонажа Крістофера Робіна свідомо. Адже якщо в кадр входить людина, він приковує вся увага до себе, і звірі, як би не старалися, вже не зможуть його переграти. А ми хотіли, щоб глядачі раділи тваринками.

- І як, до речі, на мультфільм відреагував письменник Борис Заходер, який переклав і адаптував книгу-оригінал для російських читачів?

- Заходер дуже образився на Хитрука саме, до речі, за те, що той прибрав Крістофера Робіна і що, власне, Вінні-Пух "схожий на валізу". З нами він не розмовляв і ігнорував кіно, ніби його й не було. Що я можу сказати: це його право як людини.

- А як щодо авторських прав? "Союзмультфільм" сильно тягне на себе ковдру, намагаючись узурпувати використання Пуха як бренду?

- Якісь конфлікти спалахували час від часу, хоч і закон на нашій з Зуйковим стороні. Поки тимчасове затишшя, слава Богу. З недавнього - одна компанія з виробництва сирків попросила намалювати їм Пуха з кулькою і бджолу. Разом з Зуйковим намалювали. А тут дізнаємося, що "Созюзмультфільм" подав до суду на підприємця, щоб той платив за використання образів: $ 10 тис. За ведмедя і $ 6 тис. За бджолу. Підприємець перемкнув "Союзмультфільм" на нас. Ну, а у нас з ними розмова коротка.

- Мультфільм створювався за часів суворої цензури. Чи довелося щось через це переробляти?

- Саме "Вінні-Пуха" цензура обійшла. Але і ми намагалися зайвий раз не привертати увагу. Наприклад, по книзі кулька був червоним. Але червоний - це колір радянського прапора. Хтозна, як би на це відреагували.

- Невже цензори була настільки прискіпливі, що мультиплікаторів доводилося перестраховуватися?

- Бувало, і не раз. Наприклад, мій фільм "Бегемотик" так замордована, що жах. Історія була така. Значить, знайшов я коротеньку казку, щоб намалювати невеликий мультфільм для "Веселої каруселі" - хвилини на три-чотири. Зробив. Суть казки в тому, що Бегемотик живе собі один і сумує, що у нього зовсім немає друзів. Побачив він як багато мурашок, як вони одна з одною носяться, бігають, граються. Йде далі - побачив бджіл, почав мріяти, щоб бегемотиків було стільки ж, як мурашок або бджіл. І каже: "Хоча, ні, тоді було б дуже шумно". А потім бачить кроликів - їх всього сто. І Бегемотик подумав, мовляв, в самий раз. Домалював я мультик, повіз в Держкіно. Там пан Павленок, заступника головного редактора Держкіно, сказав, що цей фільм закликає до "одноосібно проти колективізму". Прямий не Бегемотик, а революціонер! Нісенітниця така: фільм зарубали, відправили на полицю. А я ще посміявся, мовляв, Тарковський на полиці, і мій "Бегемотик" поруч з ним.

- Але ж "Бегемотик" в результаті вийшов у світ ...

- Я вже було засмутився, що фільму кінець, але через деякий час викликають мене в Держкіно. Сидять дві дами: одна відповідає за дитячі фільми, а друга - за мультиплікацію. Про індивідуалізм і колективізм уже ні слова. Дивляться на мене так пильно і кажуть: "А що це у вас в озвучці фільму за придихання такі дивні?" Ну, по фільму, Бегемотик ходив весь такий важливий, великий і сумний, і зітхав - ясна справа, це ж нормальне творче стан бегемота. Я стою, не розумію в чому справа. "І що це за слова такі:" Сім раз в тиждень? ", - продовжують питати вони. І тут до мене доходить - тітки переглянули порнухи. Ну, це ж Держкіно - природно, там була порнографія. А вони її переглянули і їм уже почав ввижатися розпуста в абсолютно чистому дитячому мультику. в результаті актора сказали переписати, "сім разів на тиждень" замінити на "сім днів ..." Коротше, вірш поламали, Бегемот не той. Ідіотизм. два місяці робив фільм, а потім два з половиною переробляв . Ось такі пироги.

- Розкажіть про свій фільм "Жив-був пес". Чому вирішили намалювати українську казку? І взагалі - чи був у вас пес?

- Звичайно, був у мене пес. Обожнюю взагалі собак! І, знаєте, до речі, багато моїх друзів говорять, що персонажі (і Пес, і Вовк) страшно на мене схожі. А історія з цим мультфільмом бере коріння ще в моєму дитинстві. Одного разу, коли я ще навчався в школі, батько приніс додому книжку-казку українською мовою. Так ось, була там казка, яка називалася "Сірко". Прочитав на українському - мови-то близькі, сенс зрозумів, але особливого враження вона на мене не справила. І ось одного разу, коли вже працював на студії, гортав книжку з казками і випадково натрапив на "Сірка" тільки вже в російській варіанті. Казочка була ну зовсім невелика, на півсторінки, написана сухим телеграфною мовою. Але мене зачепила фраза "Щас спою" - крутилася в голові кілька тижнів. І я почав міркувати, як жили звірі порізно, як Вовк нападав на стадо, як Пес захищав ... І захотів зробити фільм про життя Пса - рік над цим роздумував, якісь ідеї залишалися, якісь відсівалися. Хотів зробити мульт в двох частинах, але не дозволили. І до сих пір мені шкода, коли я переглядаю "Пса ...", що є деякі поспішні моменти, які можна було б розгорнути.

- Харизматичного Вовка озвучив не менше харизматичний Армен Джигарханян . Довго шукали відповідний голос?

- Коли я починав роботу над фільмом, то відразу знав, що хочу, щоб Вовка озвучував Джигарханян. Ходив по студії спантеличений, намотував кола, не знав, з якого боку до нього підійти. Плентаюся, значить, пониклий, а назустріч мені йде головний редактор студії і питає: "Чого ти такий сумний ходиш тут?" Я йому описую ситуацію. А він мені відповідає, мовляв, так що ж ти відразу не сказав - ми ж з ним дружимо! Зайшов він до свого кабінету, набрав Джигарханяна, розповів про моєму фільмі. Після цього покликав мене до себе і каже: "Кулею лети до нього додому, вези сценарій". Прибіг я на місце, дзвоню в квартиру. Відкриває мені двері маленька така вірменська старенька. Я ж зі старту урочистим тоном: "А мені потрібен Армен Борисович ..." Вона на мене як шікнет: "Тихо ти! Він спить!" Я дивлюся їй через плече і бачу, як п'яти звисають з дивана. Залишив сценарій старенькій. Через деякий час приходить Джигарханян на студію, готовий до озвучці, і тільки в цей момент до мене доходить, що персонаж Вовка - з горбом, а Джигарханян теж адже сутулиться. Тут мене охопив вселенський жах: думав, зараз побачить малюнок, образиться і не захоче працювати. На щастя, пронесло (посміхається). Мені через його акценту здалося, що аж надто мій Вовк на Вовка з "Ну, постривай!" схожий. Але Армен мені заявив: "Так і треба. Ти нічого не розумієш! Молодий ще".

- Ви співпрацювали і з автором "Чебурашки" Едуардом Успенським. Чим запам'яталася робота з письменником?

- Я робив за мотивами Успенського фільм "Про Сидорова Вову". Чи не зачепила б мене ця історія, якби я не служив в армії. А я відслужив всі три роки, тому знав, як це - з дому потрапити в казарми (посміхається). Успенський заїжджав рази два в той час, як я писав сценарій. Там треба було дописати пару чотиривіршів - я дописав сам. Прочитав йому, а він каже: "О, Успенський!" А після виходу фільму він мене змусив віддати йому всі гроші за сценарій. Тому відносини у нас самі що ні на є нецікаві. Що тут говорити: Успенський - відомий скандаліст. Як він зі Шварцманом воював і записував на себе Чебурашку - це все знають.

- А ще ви брали участь в озвучці "Капітана Врунгеля" ...

- Так, була справа, криків на тлі не вистачало (сміється). Ну, мене часто мої колеги просили десь допомогти їм з озвученням. Наприклад, відома фраза Кота "Таїті-Таїті, нас і тут непогано годують" - моїм голосом записана. Виявилося, що режисер закінчив всі записи, а цю фразу упустив. У Хитрука я часто писав всілякі крики-зойки і всілякі дурниці. А в "Подорож Мурахи" я взагалі записував сам все ролі, тому що не хотілося відволікати увагу на відомі голоси.

- І багато дивідендів це вам приносило?

- За запис? Ви що, які гроші - ніяких фінансів, ніяких гонорарів! Все даром. А за малюнки отримував стандартну зарплату як працівник студії. І все. І зарплата була як у всіх. Тут розмови зайві - її було явно недостатньо. А якісь там авторські відрахування або відрахування з прокату - немає, про таке я навіть не чув. Ні за один мультфільм.

- Як ви дивитеся на римейки радянських мультфільмів?

- На мій погляд, не варто чіпати старе, робити, переробляти. Це нерозумно і грубо. Життя є одна, і вона проживається цілком і відразу. Дивився я пару рімейків, наприклад, "Бременських музикантів" - дохлятина одна виходить.

- А зараз над чим працюєте?

- Займаюся з молоддю в основному, викладаю. Б'ю по руках, по голові - щигля даю, в сенсі, якщо криво намалювали або ідея не туди пішла. Я дуже строгий учитель (Сміється).

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з" Жив був пес ":" Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Марія Рубан

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з "Жив був пес": "Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба"

6 грудня 2014 року, 10:00 Переглядів:

- Едуард Васильович, "Вінні-Пух" приніс вам славу, і тепер цей мультфільм по праву вважається класикою радянської мультиплікації. Як же створювався легендарний ведмедик?

- Це як народження дитини - ми й самі не знали, яким він буде. Над цим ведмежам ми працювали довго і наполегливо - близько двох місяців, зробили близько 14,5 тисячі малюнків! Та й врешті-решт, яка різниця, скільки і як ми його малювали, якщо в результаті він вийшов схожий на Федора Хитрука (режисер мультфільму. - Авт.)? Так само голову чухає, приблизно так само нахиляється і повертається.

А взагалі спочатку художник Володя Зуйков, з яким ми працювали над Пухом, приніс абсолютно неймовірного персонажа. Як я тоді сказав, це був не ведмежа, а вибухнув кульбаба, незрозуміла істота: вовняне, колюче, немов зшито зі старої швабри. Вуха - ніби їх хтось жував, але не встиг от'есть одне з них. Ніс - десь на щоці, різнорозмірні очі, та й все у нього було врастопирку. Хитрук як побачив, схопився за голову: "Чорт, що це ви придумали!" Він завжди хапався за голову, до речі, як і Вінні-Пух потім в кадрі (сміється). Шкода, звичайно, що ведмідь не вийшов пухнастим-прелохматим. Вирішили його спростити, інакше не знаю, як би ми в усіх 24 кадрах в секунду промальовані кожну шерстинку.

- В результаті вийшов Пух зовсім не такий, як персонаж студії Уолта Діснея. Завдяки вам це товстенький ведмедик з маленькими чорними лапками і, ніде правди діти, дуже філософським поглядом ...

- Звичайно. Адже цей ведмідь - ненажера, спати любить, при цьому вельми рухливий. Напевно, тому, що є любить і постійно шукає, де підкріпитися (сміється). А ще - він поет і сибарит! У той же час - характер хороший, поважає інших звірів. І боїться бджіл.

- Крім того, що Вінні схожий на Хитрука, він ще й схожий на актора Володимира Леонова, який його озвучив. Це збіг?

- Не віриться зараз, але спочатку Леонов нас не влаштував. Хитрук слухав актора за актором, і все його не влаштовували. А потім гроші закінчилися і оплачувати акторам проби більше не було за що. Подумали - як же бути? І тут хтось запропонував трохи прискорити плівку і заново всіх переслухати. Першим у списку був Леонов. Прискорили запис його голосу - і сталося диво: зазвучав голос Вінні! За рахунок прискорення вийшов такий собі юний дідок. Леонов, завдяки цьому, прочитав книгу про Пуха. Та й взагалі в професійному плані він, можна сказати, виріс - вперше заспівав!

- А інших акторів для озвучення довго шукали?

- Забавна історія була з Ією Саввін. Вона прийшла і з порога заявила: я знаю, як потрібно зробити! Знаю, як повинен звучати П'ятачок. Він повинен бути, як Белла Ахмадуліна! - і як затягла: "Ти схожий на ша-а-Арік ..." Самі чули - це неповторно.

- По книзі Мілна, в історії нарівні з ведмедем фігурірет його кращий друг - хлопчик Крістофер Робін. Чому його не було у фільмі?

- Ми відмовилися від персонажа Крістофера Робіна свідомо. Адже якщо в кадр входить людина, він приковує вся увага до себе, і звірі, як би не старалися, вже не зможуть його переграти. А ми хотіли, щоб глядачі раділи тваринками.

- І як, до речі, на мультфільм відреагував письменник Борис Заходер, який переклав і адаптував книгу-оригінал для російських читачів?

- Заходер дуже образився на Хитрука саме, до речі, за те, що той прибрав Крістофера Робіна і що, власне, Вінні-Пух "схожий на валізу". З нами він не розмовляв і ігнорував кіно, ніби його й не було. Що я можу сказати: це його право як людини.

- А як щодо авторських прав? "Союзмультфільм" сильно тягне на себе ковдру, намагаючись узурпувати використання Пуха як бренду?

- Якісь конфлікти спалахували час від часу, хоч і закон на нашій з Зуйковим стороні. Поки тимчасове затишшя, слава Богу. З недавнього - одна компанія з виробництва сирків попросила намалювати їм Пуха з кулькою і бджолу. Разом з Зуйковим намалювали. А тут дізнаємося, що "Созюзмультфільм" подав до суду на підприємця, щоб той платив за використання образів: $ 10 тис. За ведмедя і $ 6 тис. За бджолу. Підприємець перемкнув "Союзмультфільм" на нас. Ну, а у нас з ними розмова коротка.

- Мультфільм створювався за часів суворої цензури. Чи довелося щось через це переробляти?

- Саме "Вінні-Пуха" цензура обійшла. Але і ми намагалися зайвий раз не привертати увагу. Наприклад, по книзі кулька був червоним. Але червоний - це колір радянського прапора. Хтозна, як би на це відреагували.

- Невже цензори була настільки прискіпливі, що мультиплікаторів доводилося перестраховуватися?

- Бувало, і не раз. Наприклад, мій фільм "Бегемотик" так замордована, що жах. Історія була така. Значить, знайшов я коротеньку казку, щоб намалювати невеликий мультфільм для "Веселої каруселі" - хвилини на три-чотири. Зробив. Суть казки в тому, що Бегемотик живе собі один і сумує, що у нього зовсім немає друзів. Побачив він як багато мурашок, як вони одна з одною носяться, бігають, граються. Йде далі - побачив бджіл, почав мріяти, щоб бегемотиків було стільки ж, як мурашок або бджіл. І каже: "Хоча, ні, тоді було б дуже шумно". А потім бачить кроликів - їх всього сто. І Бегемотик подумав, мовляв, в самий раз. Домалював я мультик, повіз в Держкіно. Там пан Павленок, заступника головного редактора Держкіно, сказав, що цей фільм закликає до "одноосібно проти колективізму". Прямий не Бегемотик, а революціонер! Нісенітниця така: фільм зарубали, відправили на полицю. А я ще посміявся, мовляв, Тарковський на полиці, і мій "Бегемотик" поруч з ним.

- Але ж "Бегемотик" в результаті вийшов у світ ...

- Я вже було засмутився, що фільму кінець, але через деякий час викликають мене в Держкіно. Сидять дві дами: одна відповідає за дитячі фільми, а друга - за мультиплікацію. Про індивідуалізм і колективізм уже ні слова. Дивляться на мене так пильно і кажуть: "А що це у вас в озвучці фільму за придихання такі дивні?" Ну, по фільму, Бегемотик ходив весь такий важливий, великий і сумний, і зітхав - ясна справа, це ж нормальне творче стан бегемота. Я стою, не розумію в чому справа. "І що це за слова такі:" Сім раз в тиждень? ", - продовжують питати вони. І тут до мене доходить - тітки переглянули порнухи. Ну, це ж Держкіно - природно, там була порнографія. А вони її переглянули і їм уже почав ввижатися розпуста в абсолютно чистому дитячому мультику. в результаті актора сказали переписати, "сім разів на тиждень" замінити на "сім днів ..." Коротше, вірш поламали, Бегемот не той. Ідіотизм. два місяці робив фільм, а потім два з половиною переробляв . Ось такі пироги.

- Розкажіть про свій фільм "Жив-був пес". Чому вирішили намалювати українську казку? І взагалі - чи був у вас пес?

- Звичайно, був у мене пес. Обожнюю взагалі собак! І, знаєте, до речі, багато моїх друзів говорять, що персонажі (і Пес, і Вовк) страшно на мене схожі. А історія з цим мультфільмом бере коріння ще в моєму дитинстві. Одного разу, коли я ще навчався в школі, батько приніс додому книжку-казку українською мовою. Так ось, була там казка, яка називалася "Сірко". Прочитав на українському - мови-то близькі, сенс зрозумів, але особливого враження вона на мене не справила. І ось одного разу, коли вже працював на студії, гортав книжку з казками і випадково натрапив на "Сірка" тільки вже в російській варіанті. Казочка була ну зовсім невелика, на півсторінки, написана сухим телеграфною мовою. Але мене зачепила фраза "Щас спою" - крутилася в голові кілька тижнів. І я почав міркувати, як жили звірі порізно, як Вовк нападав на стадо, як Пес захищав ... І захотів зробити фільм про життя Пса - рік над цим роздумував, якісь ідеї залишалися, якісь відсівалися. Хотів зробити мульт в двох частинах, але не дозволили. І до сих пір мені шкода, коли я переглядаю "Пса ...", що є деякі поспішні моменти, які можна було б розгорнути.

- Харизматичного Вовка озвучив не менше харизматичний Армен Джигарханян . Довго шукали відповідний голос?

- Коли я починав роботу над фільмом, то відразу знав, що хочу, щоб Вовка озвучував Джигарханян. Ходив по студії спантеличений, намотував кола, не знав, з якого боку до нього підійти. Плентаюся, значить, пониклий, а назустріч мені йде головний редактор студії і питає: "Чого ти такий сумний ходиш тут?" Я йому описую ситуацію. А він мені відповідає, мовляв, так що ж ти відразу не сказав - ми ж з ним дружимо! Зайшов він до свого кабінету, набрав Джигарханяна, розповів про моєму фільмі. Після цього покликав мене до себе і каже: "Кулею лети до нього додому, вези сценарій". Прибіг я на місце, дзвоню в квартиру. Відкриває мені двері маленька така вірменська старенька. Я ж зі старту урочистим тоном: "А мені потрібен Армен Борисович ..." Вона на мене як шікнет: "Тихо ти! Він спить!" Я дивлюся їй через плече і бачу, як п'яти звисають з дивана. Залишив сценарій старенькій. Через деякий час приходить Джигарханян на студію, готовий до озвучці, і тільки в цей момент до мене доходить, що персонаж Вовка - з горбом, а Джигарханян теж адже сутулиться. Тут мене охопив вселенський жах: думав, зараз побачить малюнок, образиться і не захоче працювати. На щастя, пронесло (посміхається). Мені через його акценту здалося, що аж надто мій Вовк на Вовка з "Ну, постривай!" схожий. Але Армен мені заявив: "Так і треба. Ти нічого не розумієш! Молодий ще".

- Ви співпрацювали і з автором "Чебурашки" Едуардом Успенським. Чим запам'яталася робота з письменником?

- Я робив за мотивами Успенського фільм "Про Сидорова Вову". Чи не зачепила б мене ця історія, якби я не служив в армії. А я відслужив всі три роки, тому знав, як це - з дому потрапити в казарми (посміхається). Успенський заїжджав рази два в той час, як я писав сценарій. Там треба було дописати пару чотиривіршів - я дописав сам. Прочитав йому, а він каже: "О, Успенський!" А після виходу фільму він мене змусив віддати йому всі гроші за сценарій. Тому відносини у нас самі що ні на є нецікаві. Що тут говорити: Успенський - відомий скандаліст. Як він зі Шварцманом воював і записував на себе Чебурашку - це все знають.

- А ще ви брали участь в озвучці "Капітана Врунгеля" ...

- Так, була справа, криків на тлі не вистачало (сміється). Ну, мене часто мої колеги просили десь допомогти їм з озвученням. Наприклад, відома фраза Кота "Таїті-Таїті, нас і тут непогано годують" - моїм голосом записана. Виявилося, що режисер закінчив всі записи, а цю фразу упустив. У Хитрука я часто писав всілякі крики-зойки і всілякі дурниці. А в "Подорож Мурахи" я взагалі записував сам все ролі, тому що не хотілося відволікати увагу на відомі голоси.

- І багато дивідендів це вам приносило?

- За запис? Ви що, які гроші - ніяких фінансів, ніяких гонорарів! Все даром. А за малюнки отримував стандартну зарплату як працівник студії. І все. І зарплата була як у всіх. Тут розмови зайві - її було явно недостатньо. А якісь там авторські відрахування або відрахування з прокату - немає, про таке я навіть не чув. Ні за один мультфільм.

- Як ви дивитеся на римейки радянських мультфільмів?

- На мій погляд, не варто чіпати старе, робити, переробляти. Це нерозумно і грубо. Життя є одна, і вона проживається цілком і відразу. Дивився я пару рімейків, наприклад, "Бременських музикантів" - дохлятина одна виходить.

- А зараз над чим працюєте?

- Займаюся з молоддю в основному, викладаю. Б'ю по руках, по голові - щигля даю, в сенсі, якщо криво намалювали або ідея не туди пішла. Я дуже строгий учитель (Сміється).

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з" Жив був пес ":" Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Марія Рубан

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Спасибі! Повідомлення надіслано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ

Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з "Жив був пес": "Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба"

6 грудня 2014 року, 10:00 Переглядів:

- Едуард Васильович, "Вінні-Пух" приніс вам славу, і тепер цей мультфільм по праву вважається класикою радянської мультиплікації. Як же створювався легендарний ведмедик?

- Це як народження дитини - ми й самі не знали, яким він буде. Над цим ведмежам ми працювали довго і наполегливо - близько двох місяців, зробили близько 14,5 тисячі малюнків! Та й врешті-решт, яка різниця, скільки і як ми його малювали, якщо в результаті він вийшов схожий на Федора Хитрука (режисер мультфільму. - Авт.)? Так само голову чухає, приблизно так само нахиляється і повертається.

А взагалі спочатку художник Володя Зуйков, з яким ми працювали над Пухом, приніс абсолютно неймовірного персонажа. Як я тоді сказав, це був не ведмежа, а вибухнув кульбаба, незрозуміла істота: вовняне, колюче, немов зшито зі старої швабри. Вуха - ніби їх хтось жував, але не встиг от'есть одне з них. Ніс - десь на щоці, різнорозмірні очі, та й все у нього було врастопирку. Хитрук як побачив, схопився за голову: "Чорт, що це ви придумали!" Він завжди хапався за голову, до речі, як і Вінні-Пух потім в кадрі (сміється). Шкода, звичайно, що ведмідь не вийшов пухнастим-прелохматим. Вирішили його спростити, інакше не знаю, як би ми в усіх 24 кадрах в секунду промальовані кожну шерстинку.

- В результаті вийшов Пух зовсім не такий, як персонаж студії Уолта Діснея. Завдяки вам це товстенький ведмедик з маленькими чорними лапками і, ніде правди діти, дуже філософським поглядом ...

- Звичайно. Адже цей ведмідь - ненажера, спати любить, при цьому вельми рухливий. Напевно, тому, що є любить і постійно шукає, де підкріпитися (сміється). А ще - він поет і сибарит! У той же час - характер хороший, поважає інших звірів. І боїться бджіл.

- Крім того, що Вінні схожий на Хитрука, він ще й схожий на актора Володимира Леонова, який його озвучив. Це збіг?

- Не віриться зараз, але спочатку Леонов нас не влаштував. Хитрук слухав актора за актором, і все його не влаштовували. А потім гроші закінчилися і оплачувати акторам проби більше не було за що. Подумали - як же бути? І тут хтось запропонував трохи прискорити плівку і заново всіх переслухати. Першим у списку був Леонов. Прискорили запис його голосу - і сталося диво: зазвучав голос Вінні! За рахунок прискорення вийшов такий собі юний дідок. Леонов, завдяки цьому, прочитав книгу про Пуха. Та й взагалі в професійному плані він, можна сказати, виріс - вперше заспівав!

- А інших акторів для озвучення довго шукали?

- Забавна історія була з Ією Саввін. Вона прийшла і з порога заявила: я знаю, як потрібно зробити! Знаю, як повинен звучати П'ятачок. Він повинен бути, як Белла Ахмадуліна! - і як затягла: "Ти схожий на ша-а-Арік ..." Самі чули - це неповторно.

- По книзі Мілна, в історії нарівні з ведмедем фігурірет його кращий друг - хлопчик Крістофер Робін. Чому його не було у фільмі?

- Ми відмовилися від персонажа Крістофера Робіна свідомо. Адже якщо в кадр входить людина, він приковує вся увага до себе, і звірі, як би не старалися, вже не зможуть його переграти. А ми хотіли, щоб глядачі раділи тваринками.

- І як, до речі, на мультфільм відреагував письменник Борис Заходер, який переклав і адаптував книгу-оригінал для російських читачів?

- Заходер дуже образився на Хитрука саме, до речі, за те, що той прибрав Крістофера Робіна і що, власне, Вінні-Пух "схожий на валізу". З нами він не розмовляв і ігнорував кіно, ніби його й не було. Що я можу сказати: це його право як людини.

- А як щодо авторських прав? "Союзмультфільм" сильно тягне на себе ковдру, намагаючись узурпувати використання Пуха як бренду?

- Якісь конфлікти спалахували час від часу, хоч і закон на нашій з Зуйковим стороні. Поки тимчасове затишшя, слава Богу. З недавнього - одна компанія з виробництва сирків попросила намалювати їм Пуха з кулькою і бджолу. Разом з Зуйковим намалювали. А тут дізнаємося, що "Созюзмультфільм" подав до суду на підприємця, щоб той платив за використання образів: $ 10 тис. За ведмедя і $ 6 тис. За бджолу. Підприємець перемкнув "Союзмультфільм" на нас. Ну, а у нас з ними розмова коротка.

- Мультфільм створювався за часів суворої цензури. Чи довелося щось через це переробляти?

- Саме "Вінні-Пуха" цензура обійшла. Але і ми намагалися зайвий раз не привертати увагу. Наприклад, по книзі кулька був червоним. Але червоний - це колір радянського прапора. Хтозна, як би на це відреагували.

- Невже цензори була настільки прискіпливі, що мультиплікаторів доводилося перестраховуватися?

- Бувало, і не раз. Наприклад, мій фільм "Бегемотик" так замордована, що жах. Історія була така. Значить, знайшов я коротеньку казку, щоб намалювати невеликий мультфільм для "Веселої каруселі" - хвилини на три-чотири. Зробив. Суть казки в тому, що Бегемотик живе собі один і сумує, що у нього зовсім немає друзів. Побачив він як багато мурашок, як вони одна з одною носяться, бігають, граються. Йде далі - побачив бджіл, почав мріяти, щоб бегемотиків було стільки ж, як мурашок або бджіл. І каже: "Хоча, ні, тоді було б дуже шумно". А потім бачить кроликів - їх всього сто. І Бегемотик подумав, мовляв, в самий раз. Домалював я мультик, повіз в Держкіно. Там пан Павленок, заступника головного редактора Держкіно, сказав, що цей фільм закликає до "одноосібно проти колективізму". Прямий не Бегемотик, а революціонер! Нісенітниця така: фільм зарубали, відправили на полицю. А я ще посміявся, мовляв, Тарковський на полиці, і мій "Бегемотик" поруч з ним.

- Але ж "Бегемотик" в результаті вийшов у світ ...

- Я вже було засмутився, що фільму кінець, але через деякий час викликають мене в Держкіно. Сидять дві дами: одна відповідає за дитячі фільми, а друга - за мультиплікацію. Про індивідуалізм і колективізм уже ні слова. Дивляться на мене так пильно і кажуть: "А що це у вас в озвучці фільму за придихання такі дивні?" Ну, по фільму, Бегемотик ходив весь такий важливий, великий і сумний, і зітхав - ясна справа, це ж нормальне творче стан бегемота. Я стою, не розумію в чому справа. "І що це за слова такі:" Сім раз в тиждень? ", - продовжують питати вони. І тут до мене доходить - тітки переглянули порнухи. Ну, це ж Держкіно - природно, там була порнографія. А вони її переглянули і їм уже почав ввижатися розпуста в абсолютно чистому дитячому мультику. в результаті актора сказали переписати, "сім разів на тиждень" замінити на "сім днів ..." Коротше, вірш поламали, Бегемот не той. Ідіотизм. два місяці робив фільм, а потім два з половиною переробляв . Ось такі пироги.

- Розкажіть про свій фільм "Жив-був пес". Чому вирішили намалювати українську казку? І взагалі - чи був у вас пес?

- Звичайно, був у мене пес. Обожнюю взагалі собак! І, знаєте, до речі, багато моїх друзів говорять, що персонажі (і Пес, і Вовк) страшно на мене схожі. А історія з цим мультфільмом бере коріння ще в моєму дитинстві. Одного разу, коли я ще навчався в школі, батько приніс додому книжку-казку українською мовою. Так ось, була там казка, яка називалася "Сірко". Прочитав на українському - мови-то близькі, сенс зрозумів, але особливого враження вона на мене не справила. І ось одного разу, коли вже працював на студії, гортав книжку з казками і випадково натрапив на "Сірка" тільки вже в російській варіанті. Казочка була ну зовсім невелика, на півсторінки, написана сухим телеграфною мовою. Але мене зачепила фраза "Щас спою" - крутилася в голові кілька тижнів. І я почав міркувати, як жили звірі порізно, як Вовк нападав на стадо, як Пес захищав ... І захотів зробити фільм про життя Пса - рік над цим роздумував, якісь ідеї залишалися, якісь відсівалися. Хотів зробити мульт в двох частинах, але не дозволили. І до сих пір мені шкода, коли я переглядаю "Пса ...", що є деякі поспішні моменти, які можна було б розгорнути.

- Харизматичного Вовка озвучив не менше харизматичний Армен Джигарханян . Довго шукали відповідний голос?

- Коли я починав роботу над фільмом, то відразу знав, що хочу, щоб Вовка озвучував Джигарханян. Ходив по студії спантеличений, намотував кола, не знав, з якого боку до нього підійти. Плентаюся, значить, пониклий, а назустріч мені йде головний редактор студії і питає: "Чого ти такий сумний ходиш тут?" Я йому описую ситуацію. А він мені відповідає, мовляв, так що ж ти відразу не сказав - ми ж з ним дружимо! Зайшов він до свого кабінету, набрав Джигарханяна, розповів про моєму фільмі. Після цього покликав мене до себе і каже: "Кулею лети до нього додому, вези сценарій". Прибіг я на місце, дзвоню в квартиру. Відкриває мені двері маленька така вірменська старенька. Я ж зі старту урочистим тоном: "А мені потрібен Армен Борисович ..." Вона на мене як шікнет: "Тихо ти! Він спить!" Я дивлюся їй через плече і бачу, як п'яти звисають з дивана. Залишив сценарій старенькій. Через деякий час приходить Джигарханян на студію, готовий до озвучці, і тільки в цей момент до мене доходить, що персонаж Вовка - з горбом, а Джигарханян теж адже сутулиться. Тут мене охопив вселенський жах: думав, зараз побачить малюнок, образиться і не захоче працювати. На щастя, пронесло (посміхається). Мені через його акценту здалося, що аж надто мій Вовк на Вовка з "Ну, постривай!" схожий. Але Армен мені заявив: "Так і треба. Ти нічого не розумієш! Молодий ще".

- Ви співпрацювали і з автором "Чебурашки" Едуардом Успенським. Чим запам'яталася робота з письменником?

- Я робив за мотивами Успенського фільм "Про Сидорова Вову". Чи не зачепила б мене ця історія, якби я не служив в армії. А я відслужив всі три роки, тому знав, як це - з дому потрапити в казарми (посміхається). Успенський заїжджав рази два в той час, як я писав сценарій. Там треба було дописати пару чотиривіршів - я дописав сам. Прочитав йому, а він каже: "О, Успенський!" А після виходу фільму він мене змусив віддати йому всі гроші за сценарій. Тому відносини у нас самі що ні на є нецікаві. Що тут говорити: Успенський - відомий скандаліст. Як він зі Шварцманом воював і записував на себе Чебурашку - це все знають.

- А ще ви брали участь в озвучці "Капітана Врунгеля" ...

- Так, була справа, криків на тлі не вистачало (сміється). Ну, мене часто мої колеги просили десь допомогти їм з озвученням. Наприклад, відома фраза Кота "Таїті-Таїті, нас і тут непогано годують" - моїм голосом записана. Виявилося, що режисер закінчив всі записи, а цю фразу упустив. У Хитрука я часто писав всілякі крики-зойки і всілякі дурниці. А в "Подорож Мурахи" я взагалі записував сам все ролі, тому що не хотілося відволікати увагу на відомі голоси.

- І багато дивідендів це вам приносило?

- За запис? Ви що, які гроші - ніяких фінансів, ніяких гонорарів! Все даром. А за малюнки отримував стандартну зарплату як працівник студії. І все. І зарплата була як у всіх. Тут розмови зайві - її було явно недостатньо. А якісь там авторські відрахування або відрахування з прокату - немає, про таке я навіть не чув. Ні за один мультфільм.

- Як ви дивитеся на римейки радянських мультфільмів?

- На мій погляд, не варто чіпати старе, робити, переробляти. Це нерозумно і грубо. Життя є одна, і вона проживається цілком і відразу. Дивився я пару рімейків, наприклад, "Бременських музикантів" - дохлятина одна виходить.

- А зараз над чим працюєте?

- Займаюся з молоддю в основному, викладаю. Б'ю по руках, по голові - щигля даю, в сенсі, якщо криво намалювали або ідея не туди пішла. Я дуже строгий учитель (Сміється).

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Художник, який намалював Вінні-Пуха і Вовка з" Жив був пес ":" Спершу Вінні-Пух був схожий на що вибухнув кульбаба "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Марія Рубан

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Спасибі! Повідомлення надіслано.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ