- Ну чаво робята, давайте гадати! - жартує баба Груша знімаючи новеньку плюшки.
- Ой, бабуся, ти яка гарна сьогодні! - сплеснула руками засяяв Санька.
- А то! Свято нонче ... Хрещення Господнє! Ось і причепурилася! - досить оголошує баба Груша, поправляючи свій квітчасту хустку.
- І хустку у тебе боляче гарний! Квіти як живі! - милується Танюшка.
- Це дочка Валя привезла! - ласкаво розгладжує старенька кисті дорогого подарунка.
Вирішила в скриню не ховати ... Куди підряд то зберігати?
- Бабуся, а що хіба сьогодні можна гадати? -любопитствуем ми.
- А рани завжди ворожили і в Святки і в Хрещення! А чаво?
- А мама каже що в Хрещення вся вода святая! Невже правда? - не вгамовується допитлива Танюшка
- Так, роднушкі, права ваша мамка! Іоанн Хреститель самого Ісуса в ентот день хрестив, ось вся водиця то і освятив. Вночі народ сільський на джерело йде, щоб етой самої водиці на весь рік вистачило. Хто небоязкий, в ополонці купається, а хто з відра обливається!
-А навіщо? - не вгамовується дітвора.
- А щоб не хворіти ... та й від будь-якого лиха допомагає!
- Невже допомагає? - плескає оченятами Ванюшка.
- Допомагає! ... Головне вірити! Вона квітка візьми, зачахне ... захілеет. Окропи водицею святою, дивись і оживе! Чудеса прямо! Іль худобину в поле поженеш в Єгорій ... без неї нікуди ... побризкати коровушку, та овечок і з Боженька.
Рані, поки церква стояла, благодать була! Правда далеко від нашого села ... да ноги то на што? ... В свято бувало на заутреню поспішаємо ... народу купа ... увійдеш до церкви, душа так і завмирає! ... ой, благодать! - з сумом зітхає баба Груша, витираючи сльозяться очі краєм дарування хустки.
- А хто її зруйнував, бабуся? - тривожимося ми.
- Іроди окаянні і зруйнували! ... Нелюди! ... Народ то наш боязкий ... відмовлявся ... мовляв Бог покарає! Але знайшлися і такі ... у кого руки прямо свербіли все швидше з землею зрівняти! Пам'ятаю як і дзвін знімали і як купол рушили! ... Баби, баби, дівки молоді, робятішкі - все ревом ревли ... Ох і стра! ... натерпілися ми ... Але більш Нінка наша сільська всіх здивувала ... варто так зуби скалить !. ..Ей народ каже: «Чаво дура радієш! ... Гріх на душу береш! Ох ... і аукнітся тобі! Бог покарає! »
А та й у вус не дме! ... Ще й частівку заспівала худу! - зовсім дівка з'їхала з глузду.
А на ранок матка ейная біжить по села як лякана! Так кричить: «Люди добрі ... допоможіть! Нінка то розумом скресла! »
Все село втік до їхнього будинку. Хто в хату не заходить ... все оттуль білі як сніг біжать! Кричить Нінка мужицьким голосом так, що на вулиці чутно. На стінки кидається ... на стелю лізе! Прив'язали її до ліжка ... шестеро мужиків найміцніших ледве впоралися! А вона рве мотузки та кричить всяку похабель! Не приведи Боже ... нечистий вселився в недолугу!
- Ви тут поки рот пяліте ... мій брат в сусіднє село попрямував. Щас там мужика в петлю пхне ... кричить а сам так і сміється.
Побіг народ в Плоске ... а оттуль вже баби заплакавши йдуть.
- Небіжчик у нас! Ніяк не докладемо ... як хто в петлю пхнув ... мужик не п'є, з жіночку ладнали. Вийшов в комору ... там і руки на себе наклав.
Тут не по собі люду стало ... а Нінка не вгамовується ... на різні голоси плодило сарказму!
- Ну ... говорив я вам, чаво втупилася Авдотья, пусь народ послухає як ти корову свою доїш! Як ругнешься ... ми тут як тут! Смятану з доїння раз мовою! Знову ругнешься ... і молоко майже водою обернеться. І так кажіний раз ... додому несеш одну воду! Так тольки тобі того не видно! - знущається нечистий.
- Авдотья і справді матюжніца велика ... все навколо паплюжить! А народ старовинний казав, що баба коли лається - вся земля навколо неї вогнем горить! - повчально нам загрожує пальцем баба Груша.
- А далі то чого! Далі! - совається нетерпляче Костькой.
- А багато ще чаво казав богохульник. Всякі таємниці відкривав про сільських. Хто з ким коровод ... хто любов таємну завів, хто кого обікрав. Як почнуть хрест на її накладати ... так заблажіт ... на все село! Так прокляття різні посилає! ... Що волосся дибки піднімаються! Всяких бабок до неї водили ... все без толку! Ми не зможемо ввійти ... до церкви треба! Епілепсія у їй! - шепотіли ті ... плаче матки. А часи то були ох які! Церков майже не зосталося! Сама ближня за сто кіломітров! Довелося потайки везти її в місто. Як ввели Нінку в церкву ... впала та як підкошена! Смикається та очі закочує! Батюшка довго молитви читав, хрестив ... А як став водою святий окропляти зіпсовані, дивиться народ..а з рота болять разом з піною та горохом зеленим жаба жива ... велика така Висіч! Всі аж в сторони розбіглися! ..Куда та делася ніхто не бачив! А Нінку довго отхажівалі ... як підмінили дівку! З насмішниці в скромницю обернувся. А коли запитували її про хвороби дивною, та говорила що не пам'ятає нічого ... ..будто не она енто і була. Незабаром всі хто церковцю білокам'яної руйнував померли. Хто своєю смертю, а хто згинув Бог знає куди. Ось воно як, зло то лагодити!
Спершу в їй худобу перегінний заганяли на ніч, потім добриво зсипали! А тапер там клуб сільський варто ... чаво кажуть тольки немає! Срамота одна! Богохульники! - хмурить брови баба Груша. Ось і бідуємо від власної дурі! Ещо і не те буде! Воно адже там де порожньо ... завжди нечистому місце знайдеться!
- Бабуся, а скільки ж тобі років? Церкви то ох як давно руйнували? Нам вчителька говорила! - раптом запитує невгамовна Танюшка.
- А мені доча багато ... скоро дев'яносто вісім буде! Помирати пора! - сміється баба Груша.
- Чи не бабуся ... живи довше! - кричимо ми хором.
- Ну ... тоді одягайтеся тепліше ... взувайте валянки .. да пошли за водицею святою! Куди ми без неї ... роднушкі!

рецензії