Книга, яка створила свято: Чарльз Діккенс

Образ англійської Різдва Хрестоматійний: за вікном завірюха, в натопленій кімнаті накритий стіл, горять десятки свічок, красиво вбрані діти співають різдвяні хорали і отримують подарунки ... Цей образ мало пов'язаний з реальністю - хоча б тому, що в грудні на вулицях сучасного Лондона простіше побачити клумби з квітами, ніж замети. Творцем «англійського Різдва» став Чарльз Діккенс, а точніше - його перша і найвідоміша святкова повість «Різдвяна пісня в прозі». Незвичайне російська назва прижилася в нашій культурі завдяки переведенню Тетяни Озерської, зробленому в ХХ столітті. А в XIX столітті повість Діккенса, перекладена майже миттєво після виходу оригіналу в 1843 року і стала неймовірно популярною в Росії, називалася «Святочні пісня». І ця назва більш точно відображало суть книги, адже в оригіналі вона називається «A Christmas carol». Carol - це аналог російських колядок, народних духовних куплетів, які і дорослі, і діти співають на Різдво.

Хоча більшість сучасних російських дітей з повістю Діккенса незнайомі, ім'я її головного героя їм прекрасно відомо. Це банкір Скрудж, образ якого студія «Дісней» запозичила у Діккенса для своїх анімаційних серіалів. Ім'я Скрудж походить від англійського дієслова screw (гнобити, скряжнічать, скареднічать) і давно вже стало загальним позначенням скнари-грубіяна. Повість Діккенса присвячена чудесному преображення Скруджа з злого монстра в щедрого благодійника, яке відбувається в Святвечір. Допомагають Скружу три святочних духу, які показують йому справжню суть його минулого, теперішнього та майбутнього життя.

Діккенс в «Різдвяної пісні» створює яскравий і запам'ятовується портрет «старої доброї Англії», який складається з засмаженого гусака ( «завбільшки з дитину»), пудингу, вогню у вогнищі, ігри в фанти, міцного елю, танців. Це виключно сімейне свято; «Трійця молитви, їжі і пиття», як висловився знаменитий письменник Гілберт Кий Честертон. Натхненні красою образу доброго, спокійного, сімейного свята, британці в середині XIX століття почали активно втілювати його в життя і продовжують робити це до цих пір. Майже в кожній сучасній англійській сім'ї є «Різдвяна пісня» Діккенса, часто в поєднанні з іншими його різдвяними текстами (пізніше він написав «Цвіркун за вогнищем», «Дзвони», «Битва життя», «Одержимий»). Під час Адвенту Діккенса читають маленьким британцям в дитячих садах і в школах, причому нижній вікової межі для такого читання не існує.

Спогади про Різдво: Ділан Томас

Російський Новий рік складно уявити без фільму «Іронія долі». А англійське Різдво відзначено обов'язкової грудневої радіотрансляцією повісті Ділана Томаса «A child's Christmas in Wales», російський переклад якої був опублікований під назвою «Дитинство. Різдво. Уельс ». Ім'я Ділана Томаса прекрасно відомо всім шанувальникам поезії, адже він - один з кращих англійських поетів ХХ століття, до того ж дуже любив виступати по радіо.

Якщо Діккенс створив ідеальну картинку англійської Різдва, то Томас автобіографічний відтворив реальність цього свята. «Дитинство. Різдво. Уельс »- невеликий прозовий текст, свого роду« потік свідомості », миттєво переносить автора і читача в засніжений Уельс початку століття. «Наш сніг не так ось просто-напросто лили з неба з відер з білилами, він шаллю стелився з-під землі, він випливав, він випливав з деревних стовбурів, і пагонів, і гілок; і все даху за ніч поростають ніжним і сніжним мохом, білий плющ миттю оббігав усі стіни, і німе, штормове, біле кришиво різдвяних листівок нападав на що входить у двір листоноші ... »Подарунки, гості, пудинг, пожежа від вогнища, вітер над захололі морем, сніжки і замети, замерзають птиці - всі ці картини напливають одна на іншу, створюючи дивовижну ілюзію дійсності. І хоча, на перший погляд, Ділан Томас пише складно і непрозоро, багато дорослих англійці зізнаються, що саме «A child's Christmas in Wales» було в дитинстві їх улюбленим різдвяним читанням.

Листи Різдвяного діда: Джон Рональд Руел Толкін

Англійське Різдво, як і багато наших вітчизняні свята, виникло на стику християнської і язичницько-народної традицій. Дата 25 грудня збіглася з давньогерманської Йолем, язичницьким святом зимового сонцестояння, «повернення сонця», головним героєм якого був Прадід Йоль. Ну і хто ж міг краще за всіх вибудувати зв'язок між Йулем, Санта-Клаусом і Христом? Звичайно, сер Толкін - оксфордський професор, знавець англосаксонських старожитностей ...

У Толкіна було четверо дітей: Джон, Майкл, Крістофер і Прісцілла. У книзі «Сімейний альбом» Джон і Прісцілла згадують дитинство: «У різдвяний ранок - подібно тисячам інших дітей - нам дозволялося зазирнути в панчохи і розгорнути ретельно вибрані для нас подарунки. Однак, крім подарунків, ми щороку отримували лист від самого Різдвяного Діда, зі штемпелем "Північний полюс" і як там не є справжньою "північно-полюсной" маркою! »

Автором цих листів-картинок був батько, глава сім'ї. Перший лист від імені Father Christmas, Різдвяного Діда, Толкін написав трирічному Джону в 1920 році. Останнє отримала 14-річна Прісцилла в 1943-му. Це були не банальні вітальні рядки, а живий і дуже особистий діалог: Дід радів успіхам дітей, скаржився на затримки з оленями, цікавився сімейними новинами, розповідав про життя на Північному полюсі. Діти Толкіна дбайливо зберегли ці листи і опублікували їх після його смерті. Сьогодні на англійській мові існує кілька видань «Letters from Father Christmas» і у вигляді книг, і у вигляді коробочки з конвертами, звідки витягуються самі листи. На російську мову переведено тільки текст; дивовижних картинок Толкіна російськомовні діти поки побачити не можуть.

«Листи Різдвяного діда» цікаві не тільки як розповідь про англійську Різдво. В першу чергу, це дуже цікавий пам'ятник сімейної культури. Спробуйте щорічно писати і малювати кожному зі своїх дітей письма, спостерігаючи за їх життям як би з боку! Це неоціненний психологічний досвід, причому важливість його велика і для дітей, і для батьків. Адже саме так виховується у людини вміння дарувати, а не «отдарівают з приводу», вміння отримувати несподівані, що не витребувані подарунки, вміння разом радіти і дивуватися.

Різдвяні дари та подарунки: Беатріс Поттер і О. Генрі

У всьому християнському світі Різдво - єдиний з усіх релігійних свят, що вважається святом дітей. І в усьому світі в цей день дітям дарують подарунки. Сенс цих традицій очевидний: в цей день народився Божественний немовля, і вся земля схилилася перед ним зі своїми дарами. У небі засяяла Вифлеємська зірка, волхви принесли в печеру золото, ладан і смирну, пастухи привели свої стада. Протягом багатьох століть діти різних народів отримували подарунки два рази в рік: у день свого народження і в день Різдва Ісуса. Тому рідкісна різдвяна книга обходиться без теми подарунків. Але подарунки бувають різні. Російським читачам добре відомі різдвяний розповідь О. Генрі «Дари волхвів». Правда, в нашій країні ця безсмертна історія про безкорисливому даруванні вважається підлітковим читанням, а ось в Англії її читають і п'яти-, і восьмирічним дітям.
Ще одну дуже популярну дитячу «подарункову» історію розповіла і намалювала Беатріс Поттер. Хоча в Росії вже видано кілька книг цієї письменниці, повість про кравець з Глостера ( «The Taylor of Gloucester») з ілюстраціями автора у нас поки можна прочитати тільки в інтернеті. Ця нехитра історія розповідає про те, як в день Різдва миші допомогли бідному кравця в термін закінчити важливу роботу на знак подяки за те, що він врятував їх від кота. І з того часу він став багатим і відомим.

Чому так важливо прочитати дітям ці історії? Тому що мова в них про одне й те ж: про подарунок-дії, подарунок-вчинок. Книги О. Генрі і Беатрис Поттер показують дитині справжню сутність подарунка і трохи відводять його від споживацьки-комерційного ставлення до свята.

Чудо Різдва: Оскар Уайльд

В Англії, на відміну від Росії, ніколи не було гонінь на християнство, і релігійна «серцевина» різдвяно-новорічних святкувань абсолютно природна для сучасних британців. Суть Різдва - диво: щороку християнський світ відзначає чудовий прихід Ісуса в земний світ. Тому цілком закономірно поява релігійних тем і персонажів в дитячих різдвяних книгах. Один із прикладів казка Оскара Уайльда «The selfish giant», яка в російських перекладах називається по-різному: «Егоїстичний велетень», «Злий велетень»; «Велетень-егоїст», «Велетень, який дбав тільки про себе». Цей надзвичайно красивий текст розповідає про сад, що належав одному велетню. В саду завжди панувала зима, оскільки велетень обгородив сад високою стіною і не пускав у нього дітей. Але ось одного разу ... «Він побачив разючу видовище. Через невеликий отвір в стіні діти пробралися в сад і сиділи на гілках дерев. На кожному дереві була маленька дитина. І дерева так раділи поверненню дітей, що негайно ж вкрилися квітами, і ніжно гойдалися їх гілки над головами крихіток. Усюди пурхали птиці і захоплено щебетали, і квіти виглядали з зеленої трави і сміялися. Це була чарівна картина; тільки в одному кутку і раніше панувала зима. Це було в найвіддаленішому кутку саду, і там стояв маленький хлопчик. Він був такий малий, що не міг дістати до гілок і тільки ходив кругом дерева, гірко плачучи. Бідне дерево все ще було вкрите інеєм і снігом, і Північний Вітер бушував і ревів над ним ». Велетень допоміг малюкові забратися на дерево, і воно тут же покрилося квітами незвичайної краси. Багато років старіючий Велетень чекав повернення малюка. Це сталося перед самою його смертю; дитина постав перед Велетнем з двома ранами від цвяхів на руках і ногах, назвавши їх «ранами любові» ...

Християнська етика входить в свідомість британців з самого раннього дитинства, не ховаючись і не ховаючись під маскою світської моралі. Казкові притчі про милосердя, добро, внутрішню красу писали Оскар Уайльд, Клайв Льюїс, Джон Толкін. Читання цих казок в різдвяні дні цілком природно для британців і викликає неоднозначні відчуття у емігрантів з Росії. Ось як їх описує Наталя, десять років тому переїхала з Петербурга в Манчестер і виховує трьох дітей: «У нас казки Уайльда читають, в кращому випадку, в школі. Тут, в Британії, його дарують двох-трирічним дітям. У перші роки я не могла читати "The selfish giant" своїм маленьким дочкам. Адже у нас ніхто і ніколи не говорить з дітьми про релігію легко і спокійно. Або звіряча серйозність підручників, храмів, музеїв, або пофігізм і атеїзм сім'ї. А ось так, взяти і просто прочитати трирічній дитині про райський сад і рани любові ... Я не могла, в жаху думала, як мені це пояснити доньці, почала лепетати щось про Христа, Розп'яття. А чоловік раптом зупинив мене: "Не треба нічого пояснювати. Уайльд вже все сказав ". І так і є. Адже ось як британці вміють - НЕ мораль читати, а казку розповісти. І все ж ясно, правда? Напевно, це і є ті самі християнські цінності, які європейці вбирають з дитинства ... »

Анна Рапопорт