1. Хольм ван Зайчик «Справа жадібного варвара» (2000)
2. Валерія Спіранді «Аграмонте» (2007)
3. Олексій Маврин «псоглавцев» (2011)
4. наш огляд

Практично щороку в фантастиці з'являються яскраві дебютанти, які вже з першої книги звертають на себе пильну увагу і критиків, і широкої публіки. По крайней мере, за кордоном. В нашій фантастичній літературі з цим гірше. Дебютантів-то багато, ось тільки, якщо судити по їх першим книгам, переважна більшість не виходить за рамки типових МТА. Втім, є й приємні винятки - хоча яскравий дебют зовсім не гарантує подальшої блискучої кар'єри. Про найгучніших дебюти нового століття ми сьогодні і розповімо. 1

Дмитро Скірюк «Осінній лис» (2000)

Перший роман фентезійного циклу про пригоди волоського травника Жуги. Автор явно надихався книгами Анджея Сапковського про відьмак Геральт - і роман, і весь цикл про Жуге рясніють яскравими персонажами і яскравими образами «западнославянского фентезі», текст написаний жваво і симпатично. Не дивно, що «Осінній лис» практично відразу здобув Скірюк славу серед прихильників фентезі, та й критики відзначили роман премією «Зоряний міст» за кращий дебют. Однак тетралогія про Жуге так і залишилася найпомітнішим твором автора. Склавши ще кілька непоганих романів і повістей (найвідоміший твір - «Блюз чорної собаки»), Скірюк від літератури фактично відійшов.

Вадим Панов «Війни починають невдахи» (2001)

Початковий тому суперпопулярної серії міського фентезі «Таємне місто». Незважаючи на сокирний стиль і бляклих персонажів, роман привернув увагу колоритним світом «таємницею» Москви, напруженої інтригою і лихими сюжетними поворотами. Автор за пару років видав цілу розсип романів серії, «підсадив» на свою творчість масу читачів, спраглих гострих відчуттів. А ще Панову вдалося додати і в якості своїх текстів, і в їх тематичному розмаїтті. Так що на сьогодні Вадим Панов заслужено вважається одним з провідних авторів вітчизняної фантастики.

Віра Камша «Темна зірка» (2001)

Роман, який відкрив фентезійну епопею «Хроніки Арціі». Автор зуміла залучити шанувальників якісної розробкою персонажів і грамотним використанням історичних алюзій. Хоча книга пухка і учнівська - так, в ній простежується явний вплив Ніка Перумова. Однак Віра Камша швидко зжила багато свої недоліки, перетворившись в самого прогресуючого автора вітчизняного фентезі - кожен її новий роман був помітно кращим за попередній. Ось тільки ставити фінальну крапку вона поки так і не навчилася - незважаючи на щорічні анонси, жодна з епопей Камша до сих пір не завершена.

Найстильніший дебют

Хольм ван Зайчик «Справа жадібного варвара» (2000)

Перший роман іронічного АІ-циклу «еврокітайского гуманіста», під маскою якого ховалися В'ячеслав Рибаков і Ігор Алімов. Книга і цикл зібрали безліч нагород, здобувши значну фанбазу - навіть серед тих, хто фантастикою не захоплюється. Аж надто яскравий світ придумали співавтори.

4

Олексій Пехов «крадеться в тіні» (2002)

Перший роман циклу авантюрно-епічного фентезі «Хроніки Сіаль». Історія спритного злодія Гаррета, хоч і була написана кілька суконною мовою, припала до смаку шанувальникам фентезійних пригод. До того ж до читацького успіху книга отримала премію «Меч без імені» за кращий дебют. Надалі Пехов став писати набагато краще, склав понад двадцять досить успішних романів і став одним з найбільш яскравих авторів сучасної вітчизняної фантастики.

Андрій Жвалевский, Ігор Митько «Поррі Гаттер і кам'яний філософ» (2002)

Натхненна успіхом «поттеріани» пародія на Роулінг і не тільки. Роман поклав початок трилогії і виявився найбільш вдалою і дотепною вітчизняної насмішкою над історією «хлопчика, який вижив». Книга номінувалася на премію «Старт» і увійшла в число головних російських бестселерів. Співавтори склали ще кілька спільних творів, а Жвалевский з успіхом пише книжки для дітей і понині.

6

Ольга Громико "Професія: відьма» (2003)

Початок циклу любовно-гумористичного фентезі про відьму Вольха. Лауреат премії «Меч без імені» за кращий дебют. Книга про недолугої відьмі вивела Громико в авангард вітчизняної гумористичної фантастики. І хоча, чесно кажучи, гумор в дебютному романі досить примітивний, приємний мову і симпатичні герої вже з першої книги стали фірмовим знаком Громико. А потім і гумористики у неї помітно «порозумнішала».

Найскандальніший дебют

Валерія Спіранді «Аграмонте» (2007)

Активно просувається «Ексмо» фентезі, скомпонував десятирічною дівчинкою, з якою видавці намагалися зліпити вітчизняного Крістофера Паоліні. Однак маркетинговий залп обернувся пшиком, коли вже після виходу широко розрекламованої книги з'ясувалося, що це безсоромний плагіат японської відеогри The Legend of Zelda: Ocarina of Time (1998).

7

Дмитро Глухівський «Метро 2033» (2005)

Постапокаліптичний НФ-трилер про Москву, яка пережила ядерну війну. Текст викладався в Мережі, потім вийшов в «Ексмо», а через два роки за справу взялося видавництво «Популярна література», яке зробило роман стартом широко розрекламованого межавторского проекту. Результат - запаморочливі для вітчизняного ринку тиражі, премія «Єврокону» за кращий дебют і переклади на два десятка мов. Роман став символом грамотного маркетингу і ери «проектної» літератури.

Нік Горькавий «Астровітянка» (2008)

НФ-роман для підлітків, написаний працюючим в США російським астрофізиком. Головне достоїнство цього багато в чому вторинного, але захоплюючого роману - щира пропаганда ідеї «бути розумним здорово», що для безлічі книг сучасної підліткової фантастики виглядає чи не одкровенням. Рукопис роману вийшла в фінал премії для дитячих книг «Заповітна мрія», потім «Астровітянка» отримала премію «Образ майбутнього» на конвенті «Мандрівник». Книга мала великий успіх (і не тільки у підлітків), тому автор-аматор склав ще два продовження - правда, третій роман був швидше збіркою слабосвязанних публіцистичних есе.

Маріам Петросян «Будинок, в якому» (2009)

Роман в жанрі магічного реалізму, над яким автор, художник-мультиплікатор, працювала більше десяти років. Петросян писала книгу для себе і найближчих друзів, однак, коли ця філософська «казка для дорослих» з'явилася у пресі, то несподівано знайшла масовий успіх (сумарний тираж перевищив 50 тисяч). Роман отримав масу нагород, був переведений на кілька іноземних мов. А ось наступну значну роботу Петросян, мабуть, читачам варто чекати ще нескоро ...

Самий сором'язливо дебют

Олексій Маврин «псоглавцев» (2011)

Дебютний роман «російського Стівена Кінга», як охрестили його видавці з «Абетки», супроводжувався масштабною рекламною компанією, яка, втім, не допомогла. Щоб виправити становище, видавцям довелося розкрити карти - виявилося, що книгу написав Олексій Іванов, автор культових романів «Серце Парми» і «Золото бунту». Тільки так, через конфуз, «псоглавцев» вдалося досягти успіху.

10

Роберт Ибатуллин «Роза і Черв'як» (2016)

Постапокаліптична драма про залишки людства, хто виживає після нападу інопланетян. Автор спочатку виклав текст на сайті «Самвидав», але помітно переробив його для «паперової» публікації. Роман, який увійшов в шорт-лист АБС-премії, написаний в традиціях «ідейної» наукової фантастики і нагадує твори Сергія Снегова, Аластера Рейнольдса і Пітера Воттса. Правда, закручений і винахідливий сюжет грішить деякою надмірністю і навмисним хитроумієм, а багато героїв книги виглядають картонно. Зате книга являє солідний контраст із сучасною вітчизняною НФ, яка за рідкісним винятком носить чисто розважальний характер. Тому «Роза і Черв'як» має всі шанси стати «першою ластівкою» відродження серйозної наукової фантастики в Росії.

наш огляд

04.03.2016

Книга, з якої може початися відродження російської НФ.