Галина Володимирівна Александрова

Домовичок КУЗЬКА І ЧАРІВНІ РЕЧІ

Художник А. Шахгелдян

Глава 1

ЗУБИ БОЛЯТЬ - ТРІСКИ ЛЕТЯТЬ

Будинкові, на відміну від людей, встають рано-рано, щоб до світанку всі свої справи переробити. А потім виходять на поріжок, щоб подивитися, як сонечко з-за лісу встає. Сьогодні Кузя піднявся засвітла, адже у нього планувалася далека дорога, а справ в будинку було ще сила-силенна.

- Ой, справи-справи, непеределочкі! - голосив він, тупотячи з кутка в куток. - Зола неприбрана, піч не топлена, каша не варена!

Пихтів-сопів, бігав-бігав, а глянь - все встиг. Розторопний домовик, молодий ще. Але, крім будинку, є ще й сад-город та хлів зі тваринкою. Як це все кинеш та залишиш? А тому, як тільки в світлиці стало чистенько та опрятненько, Кузя через котячий лаз вибрався на подвір'я і взявся до роботи там. На ганку спалахнуло черговий світлячок - щоб веселіше працювати було.

А Кузя вже шарудів на грядці, попискував від холодної роси, яка потрапляла йому за комір.

- Бр-р! Так і кісточки свої молодечі застудити можна! - посварився на росу Кузя і почав рахувати листки на капусті.

- Один і одна - два, два та один і ще один ... Уф! - умаялся Кузька. - Все одно, все одно - не доросла ще наша капустка. Значить, до осені ще далеко.

Після Кузя погрозив кулаком нахабною гусениці, яка вже приміряються відкусити добрий шмат на іншому капустяному качані. Гусениця зморщила свій зелений ніс і стала плакати:

- А-а-а! Што ше я робити бу-дууу! Я ше їсти Хошу-у-у!

- От біда-біда, прикрість! - похитав головою домовеночек. - Це що ж виходить? Якщо ти будеш сита - мої господарі будуть голодні. А якщо ти з голоду помреш - це негоже.

І Кузька схопив голодну гусеницю за хвіст і потягнув її по стежці до хвіртки. За хвірткою росли бур'яни і просто зелена травичка. Кузя поклав притихлу гусеницю під Лопухова лист і велів:

- На ось, їж. А до нас на город - ні-ні. А то в інший раз я тебе рятувати не буду.

Гусениця радісно захрумкала лопухом, а Кузя побіг до хліва, щоб розповісти корові, де сьогодні трава буде солодше. Швидко-швидко видряпався він на її велику строкату спину, пробіг по голові, і він опинився на вусі.

- Гей, Зорька! - закричав він щосили - корова була глуха. - Зорька! Прокинься!

Зорька прокинулася і промимрив:

- Ну, чого тобі ще, нестерпний ти клоп?

- На себе подивися, - образився було Кузя, та згадав - у нього з раннього ранку теж настроеньіце було - не подарунок.

- Ти ось що, Зорька. Сьогодні за річку не ходи - там трава поруділа, я вчора перевіряв. Ти сьогодні сходи на галявину, там дід Микула вчора мед збирав, так пролив. Так там трава досі солодка.

- Му-у! Спасибі, - сказала корова і знову заснула.

А Кузя зістрибнув на землю і розмріявся, як треба сьогодні солодкого молока, а він пінки зніме і на окраєць намажет ... І від таких мрій навіть в животі жаби заквакали - так їсти захотілося.

Але їсти було вже колись - далеко-далеко зарозовела верхівка найвищої сосни. Того й гляди сонце викотиться і всіх Розбудиш. Треба вже в путь-доріжку збиратися та йти потихеньку.

Так Кузя і зробив. Зібрав в торбинку трошки каші, трошки крихт від пряника, трошки шкварочек і пішов в ліс.

А що ж домовичок забув в цьому самому лісі? Хіба там НЕ лісовики з лешатамі управляються? Хіба там НЕ дикі звірі господарюють? Так-то воно так, та не так. Тому що в цьому лісі домовичка всі були раді, все там йому друзі та приятелі. Але сьогодні Кузька в ліс пішов не для того, щоб пограти в пальники та подражнити потвор. Сьогодні у Кузенька було важливу справу.

* * *

Вчора ввечері, коли він в гилку з домовенком Ванею і шишиги Анютою грав, сорока на хвості принесла берести шматочок. Села сорока на паркан і стала чорним оком Кузю розглядати. Він було думав, що вона на блискучий наперсток націлилася, який бабця Настя в траву впустила, і став сороку проганяти.

- Який ти невіглас! - сказала сорока. - Я тобі новини на хвості принесла, а ти мене переслідуєш. Ось полечу назад в ліс, і нічого ти не дізнаєшся.

- Гаразд-гаразд, - сказав тоді Кузя. - Давай сюди свої новини, а тобі - так і бути - м'ятних крихт насиплю.

Сорока перестала ображатися, зістрибнула на землю і навіть дозволила шишиги Анюте себе погладити, поки Кузя від її хвоста бересту одв'язував. На бересті були письмена, які тільки Кузя розібрати і міг. Він насупив свій лоб і став розглядати надряпані гострої паличкою малюнки.

- Все ясно, - сказав він Вані. - Баба-Яга знову сухарів переїла і зубом мучиться. Треба йти, а то знову будинок для гарного настрою поламається.

Кузя знав, про що говорив. Були у Баби-Яги два будинки - один для гарного настрою, інший - для поганого. В одному Баба-Яга була привітна та хлібосольна, а от у другому - краще близько не підходь. Зловить, зажарить і ... ну, не з'їсть, звичайно, але все одно буде неприємно.

Баба-Яга жила в цих будиночках по черзі, і тому в лісі була тиша й гладь, і нікому від цього гірше не було. Але траплялася іноді така біда: заболить у Баби-Яги що-небудь або втратить вона свої окуляри. Тут у неї на серці надовго, і спасіння від цього не було нікому. Ниє вона, плаче, бурчить з ранку до ночі, навіть птахи з дерев від втоми падають - так це тяжко слухати.

А якщо у Баби-Яги надовго зіпсується настрій, так вона зі свого злого будинку тижнями не виходить. Другий будиночок стоїть в цей час порожній та сиротливий. І піч в ньому незабаром гасне, і пироги черствіють, а віконця стають сумні-прегрустние, і починається дощик. Будиночок для гарного настрою починає хандрити та сумувати за Бабі-Язі, і так йому від цього погано, що починає він розладжуватися та ламатися. І якщо цьому не перешкодити, то незабаром трапляється страшне - замість двох різних будиночків виходять два однакових.

І якщо Баба-Яга свої окуляри знайде і зуб залікує, вона все одно стогне, ниє так бурчить. А що ж їй робити, якщо тепер у неї два будинки для поганого настрою?

Пам'ятає Кузя, як це було минулого разу. Якби він з Лешиком вчасно будиночок не врятував, що не відмив, що не відчистив, та не напік б млинців, став би ліс злим і зачарованим, і жила б в ньому зла Баба-Яга.

Ось тому-то Кузя так поспішав і поспішав. Ніяк не можна було дозволити такій біді статися.

* * *

На самій лісовій галявині Кузю зустрів Лешик - маленький лешонок, який Кузьо був в лісі перший друг. Подивився Кузя на лешонка і ахнув: видать, й справді біда трапилася. Лешик був весь брудний, пом'ятий, на голові трава пожухла, а хвіст весь бинтами перемотаний.

- Кузя, Кузя! - запищав лешонок. - Баба-Яга зовсім здурів! Ніякого від неї життя немає! Мало того, що лається, ще й підлості всім влаштовує. Те підніжку поставить, то з рогатки птахів б'є. А мені ось бачиш - хвіст дверима прищикнула. А говорила, пирога так-ам!

Лешик почав схлипувати.

- Так що ж за наказанье таке! Ось ранок так ранок. Все-то плачуть, все-то ридають. Досить ревіти - і без тебе від роси мокро, - розсердився Кузя. - Ти краще давай розповідай, що сталося. Знову зуб?

- Угу, - кивнув Лешик, витираючи останню сльозинку.

- Ох вже цей зуб! Говорив я їй - треба лікувати. А вона знай собі горіхи клацає. Ось, дощелкалась. Ну що, підемо?

І вони рушили до чарівної річці, звідки до будиночка Баби-Яги було рукою подати. Не встигли друзі дійти до будинку для поганого настрою, як вже зрозуміли: Бабі-Язі тяжко доводиться. Такий шум-гам в будинку стояв, такий виття і ор, що дерева листя скинули, а птиці на південь полетіли - тільки б не чути цього.

- Ой-ей-ей! - стогнала Баба-Яга. - Ах-ах-ах! Бідна я, бідна!

І - тр-рах горщиком в скло! Ось такий у неї був поганий характер: якщо їй недобре, то навколо всім погано повинно бути.

Кузенька простежив, як чавунець по землі котиться, коників відлякує, і задумався.

- Ой, Лешик, - сказав він одного. - Щось страшно мені навіть до дому підходити. Того й гляди зашібет.

І точно - слідом за горщиком полетіла кочерга. Лешик тоненько зітхнув і присів на купину. Кузя присів поряд і теж задумався. Думав-думав і нічого не міг придумати. Тут в ясному небі пролунав грім, і друзі здивовано подивилися на небо. По небу пробігла заблукала хмаринка і відразу зникла за горою. І тут Кузя закричав:

- Я придумав, придумав! - і став одному на вухо шепотіти - як би хто не підслухав.

А хитрий план Кузьки був такий. Раз Баба-Яга так розбушувалася, що ні в двері не ввійдеш, ні в вікно не влізеш, залишався тільки один шлях - через трубу. Труба у Баби-Яги була знатна, широка. Вона сама по молодості через неї на мітлі літала, а тепер стала більше пішки ходити. Нічого не поробиш - вік. Ось через цю саму трубу і зібрався Кузя проникнути в гості до Бабі-Язі.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?