Російський письменник, драматург, сценарист.

Володимир Набоков в статті "Про хороших читачів і хороших письменників" наполягає на тому, що великий письменник - це комбінація оповідача, вчителі і чародія. Причому чарівник в ньому переважає, бо всі великі романи - це "великі казки".

Доля подарувала мені щасливу можливість зустрічі саме з таким чарівником і великим казкарем - класиком сучасної літератури і кінематографа, членом Спілки письменників РФ, членом Союзу кінематогра-фист РФ, почесним членом Міжнародної асоціації письменників і публіцистів (МАПП) Володимиром Куніним. Його книги перекладені на 17 мов, видаються в 23 країнах світу. З його творчістю знайомі навіть ті, хто не прочитав у своєму житті взагалі жодної книги, бо немає серед наших співвітчизників людей, які хоча б один раз не подивилися Кунинський фільм. З 35 написаних ним сценаріїв по 32 зняті кінокартини, що стали класикою радянського кінематографа. Досить назвати "Хроніку пікіруючого бомбардувальника", "старшину", "Інтердівчинку", "Ребро Адама", "Іванов і Рабинович".

Реклама:

Нещодавно віце-президент Європейської унії мистецтв, президент МАПП Марат Каландаров нагородив Володимира Володимировича дипломом Євросоюзу "За видатні заслуги в галузі сучасної літератури і кінематографа".

З початку 1990-х письменник живе і працює в Мюнхені. Саме тут він і написав бестселери "Російські на Марієнплац", "Іванов і Рабинович", "Ніч з ангелом", "Міка і Альфред", "Інтерком", "Сволота". Прем'єра фільму "Сволоти" за його сценарієм (Мосфільм і кінокомпанія "Паровоз"; режисер Олександр Атанесян) намічена на 3 лютого 2006 року.

А поки я намагаюся проникнути на творчу кухню класика і вивідати у нього рецепти вже готових до вживання "страв".

- Володимире Володимировичу, як-то ви сказали, що не варто залазити в душу письменника і намагатися його пізнати ближче, бо найкраще автор вкладає в свої твори, а гіршим ділиться з оточуючими. Ви саме тому не любите спілкуватися з пресою?

- Я просто не переварюю давати інтерв'ю. Зазвичай з них потім виходить жахливий брехня. А буває і того гірше: розкриваю газету, а там хтось "розмовляє" зі мною. А я ні цю людину, ні газети цій ніколи раніше і в очі не бачив. Взагалі ж до гарної журналістиці я ставлюся дуже і дуже уважно - отримую багато газет з Росії та Америки.

- Чому ви не пишете детективи?

- Тому що їх зараз все пишуть. Мені це не цікаво. Правда, моя остання повість "Подорож на той світ" - міжнародна кримінальна історія. Але це не детектив. Там з першої сторінки все відомо. Далі йде розшифровка: як і чому все сталося. Так колись писав вельми шанований мною Іраклій Андроник.

- А хто ваш найулюбленіший письменник?

- Їх багато. З сучасників - Фазіль Іскандер. Абсолютно блискучий автор.

- Привернув чи вашу увагу хтось із сучасних молодих обдарувань?

- Я не знаю літератури молодих. Напевно, просто не вистачає часу на осягнення чогось нового.

- Ну вже про Ірину Дєнєжкіної, ледь не отримала премію "Національний бестселер" за своє творіння "Дай мені", ви напевне чули.

- По-моєму, це посередність і жахливий примітив.

- А хіба не є показником талановитості великі тиражі і те, що читач голосує за такі книги дзвінкою монетою?

- Це показник тільки того, що у нас вкрай невибагливої ​​читач. На сьогоднішній день читацькі смаки настільки низькі, що оцінна планка знаходиться десь на рівні плінтуса.

- Значить, письменник повинен піднімати читача на більш високий рівень?

- Ні, це не наша з вами завдання. Вихованням мас займатися не варто. Цим свого часу займалася література соцреалізму. І, як показав час, не надто успішно. Після "Інтердівчинка" я поклявся собі, що більше ніколи не буду писати ніяких реалістичних речей. Тепер я складаю тільки "втішні казки".

- Я десь читала, що ви були одним з перших слухачів казки Леоніда Філатова "Розповідь про Федота-стрільця". Це правда?

- Найчистіша. Вперше я почув Леніну казку на кухні у режисера Михайла Туманішвілі. Ми тоді знімали фільм "Смуга перешкод". Сидимо ми з Мішею і нашим оператором Борей Бондаренко, обговорюємо творчі справи. Дзвінок в двері: прийшов Льоня Філатов - він як раз писав текст пісні до нашого фільму. Послухали Філатова, вірші сподобалися. А потім він і каже: "Хлопці, хочете, я вам свою нову казку почитаю?". Ми півтори години іржали як божевільні, випили вчотирьох гарненько ...

- Якби у читача була можливість прочитати лише три ваших твори, що б ви йому порадили?

- Чому тільки три? Я б запропонував чотири: "Міка і Альфред", "Ніч з ангелом", "Інтерком" і "Подорож на той світ".

- По книзі "Іванов і Рабинович", над якою регочуть мільйони читачів в усьому світі, Валерій Биченко зняв однойменний серіал. Кажуть, він вам настільки не сподобався, що ви навіть зняли своє ім'я з титрів.

- Зняв. Другий раз в житті. Коли режисер і продюсер намагаються дуже некваліфіковано змінити сценарій, повзе вся жорстко вивірена драматургічна конструкція. Лиха іронічна історія може миттєво перетворитися в мляву і кислу, як вийшло з "Інтердівчинка". Потрібна тонкість і такт звернення режисера з драматургічним матеріалом. За радянських часів було досить міцне Управління з охорони авторських прав. Зараз його немає. Єдине, що можу порадити колегам, - це уважно читати договір при підписанні. Я читав неуважно і поплатився за це.

- Володимире Володимировичу, за що ви так не любите "Інтердівчинку"? Адже саме завдяки їй ви "прокинулися знаменитим".

- Абсолютно посереднє твір, несподівано для мене потрапило "в струмінь" і яке повернуло моє життя в інше русло. І на мене, і на видавництво читачі обрушили свого часу півмільйона листів. У половині з них "Інтердівчинка" превозносилась до небес. Інша половина вимагала повісити мене за ноги, спалити і розвіяти мій прах за вітром. Міліцейський генералітет стверджував, що у нас в країні взагалі немає проституції, що Кунин оббрехав радянську жінку. А газета "Правда" обізвала мене порнорекетіром. Так що підстав не любити її у мене предостатньо.

- Чи є фільми, зняті за вашим сценарієм, якими ви повністю задоволені?

- Я дуже люблю п'ять своїх картин. Це "Хроніка пікіруючого бомбардувальника", "Старшина" з чудовим актором Володимиром Гостюхін, "Троє на шосе" з Арменом Джигарханяном і В'ячеславом Невинним, "Божевільний" і "Ребро Адама", де чудова Інна Чурикова і чудовий весь акторський ансамбль. Пряма заслуга режисера В'ячеслава Криштофовича.

- Чи немає у ваших планах написання сценарію для якого-небудь кілометрового серіалу?

- У мене вже є один Дванадцатисерійний сценарій по моїй же книзі "Ніч з ангелом". Називається він "Двомісне купе". Але він все ніяк не може знайти свого продюсера, бо це серйозний і добротно виконаний кинороман, а не скоростигла виріб. А крім усього, напевно, ще й тому, що цей сценарій доріг для виробництва.

- Як ви ставитеся до ненормативної лексики в художній прозі?

- Скажіть, Таня, особисто ви повірите автору, у якого досвідчений шоферюга говорить мовою академіка Лихачова? У кожного героя є своя мовна характеристика. І якщо пів-Росії висловлюється матом, то чому б якомусь персонажеві і не виматюкався? Мені критики пред'являли подібні претензії десятки разів. У тому числі і з приводу мого Кисі. На що я відповідаю: "Відкрийте книгу і подивіться на першу сторінку: відразу під назвою Кися просить читачів не показувати цю книгу дітям". Так, він хамоват по натурі і по-іншому висловлюватися не вміє. А свою думку про доречність ненормативної лексики в сучасній літературі я виклав в романі "Кися в Америці". Безліч людей сипле матерком на кожному кроці, але при цьому обурюється, коли ті ж слова і вирази бачить набраними друкарським шрифтом. Це своєрідна форма лицемірства та брехні.

Свого часу моя "Інтердівчинка" носила назву "Повія". Коли одному прогресивному члену Політбюро в 1987 році принесли для прочитання мій рукопис, він сказав: "Друкуйте. Тільки попросіть Куніна змінити назву. Наше суспільство ще не готове до сприйняття слова" повія ". І мені довелося вигадати це ідіотське слово" Інтердівчинка ", яке моментально прижилося в лексиконі російського обивателя.

- Так це ваш власний неологізм?

- Ну а чий же? У мене є купа напівграмотних, придуманих мною словосполучень. Наприклад, "Хроніка пікіруючого бомбардувальника". Ну не може бути у бомбардувальника хроніки. Є хроніка часів. Але мені поєднання сподобалося, і я, всупереч мовним законам, залишив його на віки вічні. Так само, як і одна моя книга, видана в "Молодій гвардії" багато років тому, називалася "Обличчя одухотворене". Повна маячня сивої кобили! А звучить дуже симпатично, щось на зразок "плаття сіреньке кольору бордо". Я навмисно йду проти правил, коли поєднання музично виразне і добре лягає на слух.

- Як ви ставитеся до літературної рабству, яке маститі письменники останнім часом практикують досить часто?

- Коли я бачу, що якийсь автор написав 28 товстих романів за два роки, мене долають великі сумніви. Був одного разу у мене такий випадок. Я не встигав до видавничим термінів, працюючи над "Кисей в Голлівуді". Мені подзвонили з Пітера і запропонували в помічники трійку-четвірку "чудесних хлопчиків, дуже люблять мої книги і добре сприймають мій стиль": "Ви нам розкажете, про що хочете написати далі, а ці хлопці" під вас "напишуть закінчення буквально за місяць" . Повторити вам зараз свою відповідь я не ризикну. Вислухавши мою сверхемоціональную тираду, пітерці відповіли: "Даремно. Подібна практика існує. І за прізвищем розкрученого письменника нерідко стоять 5-6 рабів".

- В інтернеті 264 тисячі 700 згадок вашого імені. Вас це гріє?

- Мені 78 років. Це той вік, коли тобі вже плювати на популярність. А в інтернеті про мене - рівно третина брехні і всякої мерзоти. Ось подивіться: "У столиці Єврейської автономної області поставили антиемігрантські спектакль" Іванов і Рабинович "за однойменною книгою Володимира Куніна". Ну що це таке? Цю книгу я написав не в Росії, а тут, в Мюнхені. Що в ній антиемігрантські?

- Може бути, репліки вашого мільйонера Майкла ... Така, наприклад: "Що вас всіх так тягне на Захід ?! Якийсь масове помутніння розуму! Перше, що вам кинеться в очі, - достаток в магазинах! .." Кожному по потреби "- основний принцип реалізованого комунізму ... Але це ж не дарма! Ну-ка, залазьте в нашу шкуру - людей, які постійно живуть на Заході! Ми видобуваємо гроші на прожиття ціною таких зусиль, про які в Росії і поняття не мають! .. Високий рівень життя на Заході примусовий. Ти просто зобов'язаний добре жити, інакше будеш викинутий за борт ... "

- Ви з ним не згодні?

- Згодна, як, втім, і з Кисей, який промовив: "Відсоток брехні в цих оповіданнях був гнітюче високий. І якщо кіт заявляв, що в Києві у нього була чотирикімнатна квартира з стелями в 3,60, а його Нема або Петя, або Жорж були головними інженерами, головними конструкторами, головними лікарями Четвертого управління, це означало, що в кращому випадку всі вони мали в Києві аж двокімнатну в блоковому будинку з стелями в 2.45. а Нема ніколи не був головним інженером, а займав досить скромну посаду техніка. Жора слугував не провідним конструктором, а просто че тежніком, а головний лікар Четвертого урядового управління Петя півжиття оттрубіл терапевтом у районній поліклініці ".

- Ну? Чи не правда, чи що? Колись емігрантів з СРСР брали, як героїчних борців з тоталітарним режимом. Нові хвилі принесли з собою сотні тисяч колишніх радянських громадян, і якось не виходить всіх їх вважати борцями і дисидентами, за яких багато хто намагається себе видати.

- Еміграція, по Кунин, це - руйнування особистості?

- Саме так. Емігрант втрачає грунт під ногами, позбавляється кола постійних звичок, всього того, чим він жив у себе вдома. Він повинен повністю змінити свою поведінку, долаючи в собі одне і вбираючи в себе інше. Дев'яносто відсотків емігрантів - слабкі люди. Чи не тому, що покинули рідні межі, а тому, що слабшають від вантажу, що нахлинули на них проблем. І тоді починають брехати, вигадувати рятівну брехню, щоб підтримати зруйноване еміграцією почуття власної гідності. Вони починають розповідати всім підряд, як у них на батьківщині було все схвачено, як їх там поважали, які посади вони обіймали. Рідко кому в еміграції вдається зберегти своє обличчя.

- Тим не менш, ви самі вже багато років живете в еміграції і прекрасно зберегли своє обличчя.

- Я не належу до числа класичних емігрантів. У 89-му році я просто попросив у німецького уряду візу для постійного проживання, оскільки тут переводили і друкували мої книги, і розглядаю Німеччину як свій останній будинок творчості.

- Часто подорожуєте?

- Щоб писати, потрібно знати. Щоб знати, треба спілкуватися. А сидіти вдома і висмоктувати з пальця - остання справа. Я часто мотаюся в Пітер і Москву. Багато писав про Америку і Німеччини. Намагаюся вести активний спосіб життя.

- Виходить?

- Я в своєму житті завжди займався справами, пов'язаними з ризиком для життя: сім з половиною років був військовим льотчиком, був майстром спорту СРСР з акробатики, багато років працював в цирку. Тепер ризикую, пишучи нову книжку. Бо вона може бути останньою, недописаної. З роками це почуття загострюється, і працювати мені стає все важче і важче ...

Побажання здоров'я і твоческіх успіхів
Катерина 24.04.2008 8:12:45

З величезним задоволенням прочитала "Міка і Альфред" .Тепер буду прихильницею Вашого таланта.Желаю Вам здоров'я, творчих успіхів! Всього Вам доброго!

Один з суперпісателей
Юля 02.06.2006 6:20:14

Не впевнена, хто прочитає це повідомлення, але поспішаю сказати, що твори Куніна - це мікс з гумору, гіркої правди і таланту. Читаю його книги захлинаючись, скупила майже всі, що було на полицях одного з найбільших книжкових супермаркетів Москви. Починала з "Кисі". Хто не читав - раджу і настійно рекомендую.
Володимир Володимирович, спасибі за вашу роботу!

Улюблений письменник
Горлов Сергій Олександрович 11.12.2006 10:20:05

Читаю і перечитую В.В.Куніна 3 роки. Кращого не знаю. Величезне спасибі автору за його твори, це саме життя ...
Шкода, що в магазинах мого міста Кунин представлений дуже малим колічестовом своїх творів. А може, розбирають швидко ...

У Куніна великі проблеми з німецькою мовою.
Анонім 03.02.2008 2:38:24

Як відомо, Володимир Кунин досить довго живе в ФРН, але за цей час він так і не безпідставний хоч начорно ознайомитися з німецькою мовою, що не заважає йому вставляти неправильно написані слова в твори. Два приклади з "Ангела":
1) ГенуК. (По-німецьки це слово пишеться GenuG)
2) Хаузартцт по-німецьки це слово пишеться HausArzt)
По всій видимості, редактори теж не сильні в німець мовою.

як змінюються люди
Юрій 29.02.2008 2:19:43

Приголомшливе перетворення: від "Ребра Адама" і "Кисі" до "сволотою". Мабуть, г-ну Файнбергу його нинішні господарі недвозначно натякнули, що добре б написати повість про "страшний" СРСР. Що ж, він виконав замовлення з лишком, більшою цинічною проплаченою брехні в житті не читав. Ласкаво просимо в "вільну демократичну цензуру" !!! Дивні перетворення: після 70 років такі твори і коментарі в пресі про свою колишню батьківщину. Може він все-таки невиліковно хворий? Або він дійсно все-таки вміло приховував свої почуття?

Дякуємо !!!
Julia Rubin 10.06.2008 1:02:21

Обожнюю !!! Поважаю !!! Книги все до дірок читаю !!!!

Лист В.В. Кунин
Тетяна Воробйова 18.05.2009 10:45:35

Добридень!
Давно є моторошне, просто непереборне бажання поспілкуватися. Тому як книги Ваші я читаю так, немов це відбувалося зі мною особисто. Хоча народилася я на 45 років пізніше, не літала, не воювала, не виступала в цирку, і не працювала "нічним метеликом" ... Мабуть, спільного у нас тільки еміграція, та й то я належу до тих самих емігрантів, що приїхали за матеріальним благополуччям і сидять на допомозі ...
Виходить мені Володимир Володимирович Кунін цікавий, а я йому навряд чи ... Але, як казав один мій

Геніальний і смішний
Кет 02.02.2014 1:43:11

Обожнюю Вас! Кращий письменник російською мовою 20 століття))) Сумую про Вашу смерть ... (((

Виїхати щоб ненавидіти
Василь 18.09.2014 10:01:41

Людина народився, жив, навчався, працював, поїхав, захворів і помер. Звичайна доля, але що ж він після себе залишив? Сволота - це твір, фальшиве, брудне, брехливе ... чогось екранізований ... Навіщо він його написав? Навіщо, через 13 років після того, як залишив країну, виростити його? Як юнак, розпускає чутки про дівчину, яка не відповіла йому взаємністю. Але ж міг писати вірші і зітхати про кохану ...

Кращі тижні