Галина Романова

блудниця мимоволі

* * *

Милочка спізнювалася.

Поглядаючи на маленькі витончені годинники на лівому зап'ясті, вона щосили давила на педаль газу, намагаючись прорватися крізь тісно згуртовані ряди автомобілів. Але як на гріх ніхто не хотів поступатися їй. У роздратуванні надавав на сигнал, вона покрутила пальчиком біля скроні невдалому водієві на темно-зеленою «Тойоті» з правим кермом. Той посигналив, але дороги не поступився, а наполегливо продовжував притирати її до бордюру.

- Ось ублюдок! - рипнули вона зубами, трохи здавши назад.

«Тойота» вирвалася вперед і замаячила своїм японським задом перед її пошарпаної «шісткою». Вчепившись лівою рукою в кермо, вона відшукала в сумочці трубку мобільника і набрала номер.

- Алло, - вдарив їй у вухо стривожений голос Ксюхи.

- Ксюша, привіт, - буркнула Милочка, не випускаючи з уваги дороги. - Я трохи затримаюсь.

- З глузду з'їхала, да ?! - ледь не плачучи, видихнула подруга. - Я так часто прошу тебе про послугу ?! Що трапилося на цей раз? Манікюр попсували або ти захопила з дому не той носовичок?

- Перестань, - втомлено промовила Милочка, углядівши в лівому ряду автомобілів невеликий коридор. - Тут на дорозі чортзна-що діється ...

- Ти що, в пробку потрапила? - злякалася незрозуміло чому Ксюша. - Господи! Що нам робити? У нас часу залишилося годину з невеликим.

- А що за терміновість така? - насторожилася Милочка, вловивши в тоні подруги не властиві їй інтонації. - Ксюша, а ти Леркі не дзвонила? Вона ближче до тебе живе.

- Лерка з малюком, по-перше, а по-друге, нікого вдома немає - один автовідповідач. Тебе ледве виловила. Чого так довго не відповідала? У тебе ж мобільник завжди з собою.

- Так я, це ... - зам'ялася Милочка. - Я у перукаря була, а сумочку з трубкою в машині залишила.

- Тобі що, Лерка неуважність свою по естафеті передала? - не втрималася від дошкульного зауваження подруга, потім, важко зітхнувши, зі сльозою в голосі промовила: - Міл, давай швидше. Про проблеми не по телефону, але скажу одне - вони катастрофічно величезні ...

Ксюша відключилася, внісши в душу своєї подруги ще більше сум'яття, ніж півгодини тому, коли, вихопивши її по телефону і задихаючись від хвилювання, вона веліла швидко мчати до неї і терміново допомогти в одному дуже важливій справі. Милочка різко розгорнула машину і ось тепер мчала через все місто до подруги.

Ксюша була дуже врівноваженою людиною. Всі свої проблеми завжди намагалася вирішувати сама. Те, що вона попросила про допомогу, було незвичайним подією. Все завжди було навпаки. Ксюша була їх притулком, їх «матір'ю Терезою». Що б не трапилося, Милочка і Лерка кидалися до неї, наперед знаючи, що на її плечі зможуть виплакатися, перехопити грошенят, та хіба мало що бувало за їх багаторічну дружбу! Але ось такого тону, яким були сказані ці слова, Милочка не чула від подруги жодного разу.

Засовалися на сидінні, вона витягнула вперед шию і зосередила всю свою увагу на дорозі. «Тойота» завзято маячила попереду. Які б маневри не робила Милочка, водій, немов вгадавши їх заздалегідь, повторював їх в точності, не даючи їй можливості вирватися вперед.

- Виродок! - остаточно вийшла з себе Милочка і зважилася на ризикований крок, углядівши попереду шлагбаум залізничного переїзду.

Водій «Тойоти» пригальмував, почувши пронизливий вереск маневрового тепловозік. Почула його і Милочка. Але на відміну від власника іноземного досконалості, вона різко подала вперед і, підрізавши йде в паралельному ряду «Ауді», на граничній швидкості проскочила переїзд, не забувши викинути у вікно середній пальчик лівої руки ...

* * *

- Ось стерво! - відреагував бритоголовий водій «Тойоти». - Ні, Серьога, ти бачив ?! Вона мені «фак» показала! Ось стерво, а !!!

- Гаразд тобі, Макс, розпалюватися, - миролюбно простягнув його супутник, любовно протираючи порожнистої куртки дуло пістолета, який всю дорогу не випускав з рук. - Ти з цим правим кермом дійсно як лох їздиш. З лівим тобі рівних немає, а на «Тойоті» ти як ідіот крадешся. Я ж тобі казав - на справу їдемо, візьми свою тачку. Ні, тобі ж випендритися потрібно ...

- При чому тут правий кермо ?! - обурено заволав Макс. - Я чому краду, придурок ?! Не дай бог така ось стерво царапнет по боку, тут же однієї фарбування не знаю на скільки! А мені це потрібно ?! Крадешся! ..

Він зло сплюнув і в роздратуванні замовк. Серьога, знаючи запальний характер свого подільника, вважав за краще промовчати. Але природна балакучість все ж взяла вгору, і він, заворушився на сидінні, з романтичної ноткою в голосі промовив:

- А телиця-то хороша! Профіль точений, волоссячко як льон! Та й пальчик, який вона тобі викинула, прямо хоч облизуй!

Макс пирхнув і покосився на свого супутника.

- Ти помовч краще і гармату прибери! Їдемо по справі, а ти на баб заглядати. - Він на хвилину замовк, потім, самовдоволено пирхнувши, вимовив: - А щодо баби - номерок то її я сфотографував, так що нікуди вона від мене не піде ...

* * *

Взвизгнув гальмами, Мілочкіна «шістка» ткнулася бампером в низьку огорожу, за якою тьмяними грудочками стирчали зів'ялі флокси. Майже відразу вікно на шостому поверсі відчинилося і звідти показалася скуйовджена голова Ігоря.

- Мілка! - гаркнув він на весь двір. - Давай спритніше!

Подібне звернення її трохи покоробило, але, знаючи добродушний характер Ігоря, Милочка не образилася. Списавши все на екстремальну ситуацію, в якій, судячи з усього, перебували її друзі, вона кинулася до під'їзду. Перескакуючи через дві сходинки, влетіла на поверх і вихором увірвалася в квартиру Ігоря. Ксюша переселилася сюди місяць тому, влаштувавши у своїй квартирі грандіозний, як на теперішній час, ремонт.

- Що трапилося?! - випалила вона з порога.

- Біда, Мілка! Біда! - схлипнула Ксюша і кинулася в обійми подруги, кинувши по дорозі туго набитий ніж то пакет. - У Ігорка зовсім погано.

- Заспокойся, Ксюш, - почала вмовляти Милочка, погладжуючи здригаються плечі подруги. - Ми щось придумаємо! Зателефонуємо Леркі, вона скаже Кирилу, він посмикає за якісь ниточки! Я думаю, що все буде добре! .. Ой, а це хто там такий симпатичний ?!

У дверях вітальні стояв Тимошка, син Ігоря, і з радісною посмішкою - йому-то що - поглядав на люба. Цю тітку він обожнював навіть більше Ксюши, хоча та проводила з ним весь вільний час і няньчила самозабутньо. Та тільки-но Милочка переступала поріг будинку, Тимошка не злазив з її колін. Ксюша страшенно ревнувала малюка до подруги і всякий раз вимовляла:

- Не клич його Тишко! Він же не кіт, а дитина! І взагалі перестань його балувати! Те, що його мати опинилася недолугою, ще не привід для того, щоб калічити незміцнілу свідомість хлопчика ...

Милочка реготала, але вперто не хотіла міняти свого ставлення до малюка. Ось і зараз, ледве углядівши Тимошку, вона забула про проблеми подруги і відразу підхопила на його руки.

- Це хто ж так виріс ?! - засюсюкав вона, покриваючи поцілунками його ніжні щічки. - Чиї очі так весело дивляться на мене ?! Це ж Тишка, мій улюблений ведмедик !!!

Тишка досить сміявся і все норовив вирватися. Це було їх улюбленою грою - вона його ловить, а він тікає і ховається. Але зараз їх улюбленому заняттю не судилося відбутися.

- Мілка, давай до справи! - суворо звівши брови, вийшов їй назустріч Ігор. - Нам з Ксюшею потрібно сховатися. Ми хотіли попросити тебе взяти на час Тимофія ...

- Що ?! - Милочка не помітила, як випустила з рук все ще брикаючого Тимошку і в усі очі дивилася на подругу і її коханого. - Хлопці, що сталося ?! Щось страшне, так ?!

Ксюша схлипнула в черговий раз і лише слабо кивнула головою. Ігор залучив її до себе і, щось шепнув їй на вухо, поцілував у скроню.

- Чому мені ніхто нічого не відповідає? - все більше бліднучи, заметушилася Милочка, машинально натягуючи на малюка курточку, яку він їй приніс із вітальні. - Поясніть толком!

Ігор мовчки опустився на коліна перед сином і почав допомагати люба його одягати. Руки його при цьому трохи тремтять. Натягнувши в'язану шапочку, він обійняв синочка і ледве чутно вимовив:

- Давай, синуля, слухайся тітку Мілу ... І бережи свого ведмедика. - Він вклав в його ручки улюблену іграшку.

- А ти куди? - Тимошка уважно дивився на батька і все ніяк не хотів випускати з рук його палець. - Я з тобою!

- Не можна, малюк. - Ігор знехотя піднявся і витягнув із задньої кишені джинсів пухкий гаманець. - Мілка, візьми гроші.

- За кого ти мене маєш?! - округлила Милочка від обурення очі. - Без твоєї матеріальної допомоги як-небудь обійдуся!

- Ти не зрозуміла, - Ігор в черговий раз важко зітхнув. - Я не знаю, скільки нам доведеться ховатися ... Розумієш ?!

- Ну не п'ять же років! - фиркнула вона, захоплюючи дитину до вхідних дверей.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?