серед травматичної зброї існує безліч моделей, які користуються попитом не тільки через своїх характеристик або ціни, а й через практично повної зовнішньої подібності з бойовими аналогами. Таку зброю купують найчастіше через досить поширеної помилки, що травматику можуть прийняти за бойову зброю і противник ще до пострілу злякається і ретирується. Однак не тільки це є причиною такого вибору.

Так загальновідомо то, що особливою популярністю на вітчизняному ринку засобів самооборони є травматичні пістолети, виконані на базі або копіюють пістолет Макарова . Досить багато людей знайоме з цією зброєю особисто, знають, як воно влаштоване і як працює, тому немає нічого дивного в тому, що саме аналогічний зразок буде обраний ними. Крім того, не варто забувати і про те, що багато хто з зразків травматичної зброї, виконаному за образом і подобою, мають і деяку історичну цінність, по крайней мере, до тих пір, поки бойову зброю псували переробкою в травматику.

Таким чином, травматика була єдиним варіантом купити колись бойової ТТ або «Наган». Не будемо міркувати на тему наскільки правильно робити таку халепу зброї, а краще спробуємо познайомитися з одним з варіантів такої зброї, а саме з травматичним пістолетом Р1, відомим під ім'ям «Наганич».

Як вже було сказано вище, даний травматичний револьвер представляє собою переробку бойового зразка в травматичний. Адаптація вийшла досить жорсткою, зброю серйозно постраждало в боротьбі за неможливість зворотної переробки в бойовий зразок, що неминуче позначилося і на надійності зброї вже як травматичному. Найголовнішою промашка в адаптації зброї під травматичний патрон стала переробка стовбура. В результаті видалення нарізів в стовбурі, додавання перешкод і чока стовбури револьверів досить часто викривлялися, що було помітно навіть неозброєним оком, відповідно це позначалося і на стрільбі зі зброї.

Змін зазнав і барабан зброї, в каморах якого так само з'явилися перешкоди для гумових куль. На цьому можна сказати, що робота по переробці зброї закінчилася, більше зі зброєю ніяких змін не робили, хоча і цього було більш ніж достатньо. Цікавим моментом в зброю було те, що на рамці збереглися практично всі позначки і клема, що говорять про те, який шлях зброя пройшла. Проте, в першу чергу цей револьвер є засобом самооборони і ось тут якраз зброю кілька невдале.

В першу чергу потрібно відзначити габарити і вага револьвера, через які його носіння може викликати деякі незручності, скажімо так, є більш зручні зразки. Другим моментом є дуже жорсткий хід спускового гачка при стрільбі самовзводом, ця особливість револьверів Наган, так як крім взводу курка і повороту барабана відбуватися ще й переміщення барабана вперед, для зниження кількості порохових газів, які прориваються між каморой барабана і стовбуром. Таким чином, стрілянина самовзводом вимагає звички і далеко не всім буде зручна, ну а витрачати час на попередній взвод курка ніхто не хоче.

Револьвер харчується патронами 9мм РА, проте далеко не всі боєприпаси ця зброя може дозволити собі «з'їсти», і справа тут не в тому, що револьвер слабенький, а в тому, що якість переробки зброї під травматику дуже різниться. Так найбільш часті проблеми пов'язані зі стовбуром зброї, який після адаптації іноді втрачає свою міцність. Вірніше сказати не з самим стволом, а з його місцем кріплення в рамці зброї, яке ослаблене. Проте, зустрічаються револьвери, які можуть цілком спокійно харчуватися досить потужними боєприпасами 9мм РА. Найгірше те, що якщо явний брак у вигляді кривого стовбура можна побачити візуально, то ось визначити міцність конструкції досить складно. Іншими словами покупка такого револьвера була свого роду лотереєю, хтось в неї вигравав, а хтось ні.

Для сучасного засоби самооборони, так само як і для сучасного повноцінного револьвера, «Наган» застарів, що й не дивно адже рочків зброї вже дуже багато. Нарікання викликає і ергономіка і процес перезарядки барабана, який досить довгий і виконується по одному патрону через що відкривається справа віконце. Полегшує процес перезарядки рухливий викидач для стріляних гільз, який розташований під стовбуром зброї. Повернувши його і встановивши навпроти камори барабана можна витягти навіть деформовану стріляну гільзу з камори, але назад же процес досить довгий і тоскний, навіть незважаючи на те, що на будь-яку перезарядку зброї під час самооборони немає часу.

Незважаючи на всі ці недоліки, безліч людей були шанувальниками саме цього зразка зброї і саме для самооборони, хоча така любов до револьверу викликана швидше за його історією, ніж характеристиками, які збереглися і які були отримані вже як у травматичного револьвера.

Травматичний револьвер Р1 «Наганич» безумовно цікавий зразок, цікавий він в першу чергу як реальна можливість стати володарем колись бойової зброї, яке, до всього іншого, ще й може стріляти боєприпасами на основі пороху, але як засіб самооборони ні на момент своєї появи, ні зараз, даний револьвер не тягне незважаючи ні на які поблажки.

Можливо якби не було ризику при купівлі нарватися на відвертий брак і якби переробка зброї не була такою варварською, ситуація могла б змінитися. Але так як головний слоган наших зброярів спрямований по відношенню до споживачів «Жри, що дають», то вже інші травматичні пістолети і пістолети зайняли місце ефективного, довговічного та надійного зброї. Втім, це далеко не єдина спроба адаптувати револьвер Наган під травматичні патрони, так що можливо комусь вдалося реабілітувати травматичний варіант револьвера, але про це вже в інших статтях.

/ Кирило Карасик, спеціально для «Армійського Вісника» /