1. Матеріали по темі

Історія франшизи «Перевізник» почалася в 2002 році і згодом поповнювалася новою історією кожні три роки аж до 2008-го, коли на екрани вийшла третя частина. Рейтинг фільмів, як і якість, з кожною серією знижувався, зате росли доходи. Якщо перша частина заробила в світі близько 45 мільйонів доларів, то каса третьої перевищила позначку в 110 мільйонів, причому більшу частину цієї суми картина зібрала за межами США. Спочатку все було досить непогано: постановкою займався Луї Летерье, операторською роботою - П'єр Морель, а головна роль ідеально підійшла Джейсону Стейт, який поставав перед глядачем в неприродних, але енергійних позах на постерах. У Росії акторові негайно привласнили не менше неприродну прізвище Стетхем, і він на довгі роки перетворився в виконавця однієї ролі і тільки зараз проявляє наміри в бік від амплуа неголеного лисіючого мужика з залізними кулаками і запасним смокінгом в багажнику.

Все було шито-крито: колишній десантник на крутій тачці (в залежності від концерну-спонсора) перевозить сумнівні вантажі, взявши за правило не цікавитися їхнім походженням, та й взагалі нічим, крім оплати. Кожен раз йому доводилося переступати через свої бетонні принципи, що призводило до півторагодинному мордобою з перервами на погоні і поцілунки. Третю частину, яка була за традицією набагато маячні і дурніші попередніх, знімав вже горе-режисер Олів'є Мегатон, який згодом з не меншим ентузіазмом поховав франшизу «Заручниця». Після цього «Перевізника» відправили в доки. Головною причиною стала відмова Стейтема від ролі Френка Мартіна на користь точно таких же ролей в інших фільмах. Розмаїття захотілося. Але Бессон просто так не здається, і ось уже актор Ед Скрейн кидає суперуспішний серіал «Гра престолів» заради головної ролі в «Спадщині», яке так називається тільки в російському прокаті і ніяким спадщиною, звичайно, не є.

В реальності четвертий «Перевізник» є чимось середнім між приквелом і перезапуском всієї цієї чехарди. У планах Бессона ще як мінімум дві стрічки зі знайомим героєм в новому образі, гранично схожим на старе. Бла-бла-бла на початку, якщо ми раптом забули, про що кіно. Ось вони правила, ось вона Audi, і ось уже Френк рятує власного татуся з чиїхось підступних лап і дає прикурити російській (якому ж ще!) Злочинному синдикату, який до всього іншого підзаробляють на торгівлі людьми. Нового - трохи менше, ніж нічого. Бессон до нескінченності здатний мусолити свій разлюбімий архетип у вигляді крутого хлопця, який не хотів, але всіх повбивав, бо самі напросилися. Постійно виникає відчуття, що в режисерське крісло знову пробрався Мегатон, невірно: на цей раз там з комфортом розташувався чоловік на ім'я Каміль Деламарр. Як постановник він нічим поки особливим не відзначився, зате давно працює на Бессоновскій картинах монтажером, а цього в наші дні, власне, цілком достатньо.

Стандартні півтори години пересічний глядач є свідком непристойно затягнутого рекламного ролика автопідприємства, продукцією якого він навряд чи буде користуватися. Деламарр працьовито переніс на екран весь нестерпний набір штампів, безглуздих діалогів та іншої нісенітниці, якій напхав сценарій старина Бессон. Більш того, одні й ті ж трюки ми побачимо в поданні неодноразово. Мартін ганяє, як в «Таксі», б'ється, як в «заручницею», і знайомий з цим кіноспадщини глядач без праці вгадає, де почнеться швидкий монтаж, а де настане час для slo-m o. В силу того, що «Перевізник» - франшиза, в якій сюжет не має практично ніякого значення, його розвиток очевидно, а кінцівку можна прогнозувати на спір, з цим ніхто і не возиться. Рей Стівенсон, який грає роль тата Френка, трохи скрашує загальну тугу властивим йому чарівністю, але роль йому дісталася незавидна - сиди та слухай, як тобі погрожують прострелити голову то одні, то інші.

Скрейн і зовсім даремно пішов з головного телешоу сучасності - актор явно тяготиться харизмою свого попередника і намагається грати свого Френка Мартіна, чому геть вивалюється з контексту, написаного під Стейтема. Другорядні герої, як і належить російським і всім, хто з ними пов'язаний, в дешевих бойовиках, являють собою щось на кшталт картонних фігур, розставлених по знімальному майданчику. Нарешті, одноманітні бійки і зовсім вже однакові погоні не здатні зачепити глядача. Цей фокус не працював вже в третій частині, і що нам збираються показувати в найближчі роки - очевидно і нецікаво. Ці ваші європейські вулички краще б подивитися на власні очі, доставка посилок в Росії часом супроводжується куди більш цікавими пригодами, ну а з цими російськими мафіозі в кіно давно пора зав'язувати, це вже нікого навіть не радує. Від усього цього «спадщини» краще було б триматися подалі.

Матеріали по темі

Переможців не буде: рецензія на фільм Кантемира Балагова «Голобля» 22.06.2019, 20:14

Друг молоді: рецензія на новий трилер «Ма» з Октавией Спенсер і Люком Евансом 20.06.2019, 15:50

показати ще