27 листопада одному з найпривабливіших російських автеров Володимиру Машкову виповнюється 46 років. За своє життя він багато чого встиг. Взагалі-то, в дитинстві Володимир був справжнім хуліганом. Він народився в Тулі в родині актора лялькового театру (мати Володимира, італійка за походженням, працювала в тому ж театрі режисером). Трохи пізніше сімейство перебралося в Новокузнецьк, а потім і в Новосибірськ. Там-то Володимир і почав доросле життя.

Спочатку Машков хотів стати біологом, тому і надійшов на біофак місцевого університету. Однак уже через рік він передумав і проміняв науку на творчість. Він вступив до театрального училища, звідки в 1984-му його виключили за бійку.

Машков - сильний чоловік і здаватися не звик. Відрахування його не злякало, а, навпаки, спонукало на нові звершення. Володимир відправився підкорювати Москву. У столиці він вступив у Школу-студію МХАТ, але і звідти його вигнали за не саме зразкову поведінку. Майбутня зірка екранів навіть не думав зневірятися і влаштувався декоратором у МХАТ. Там талановитого юнака зауважив Олег Павлович Табаков. Саме під керівництвом Табакова (в його майстерні) Машков-таки закінчив вчитися і почав грати в театрі.

У театрі Машков зіграв чимало помітних ролей - Городничого в "Ревізорі", Платонова в "механічному піаніно", Абрама Шварца в "Матроської тиші". А з 1992-го Володимир навіть встиг показати себе як режисер - він поставив кілька вистав у "Табакерка" (його дебютний "Смертельний номер" режисера удостоєно "Золотої маски" за кращу режисерську роботу). Також він створив постановку в "Сатириконе" - спектакль "Тригрошова опера".

У 1989-му Володимир дебютував в кіно. Він знявся в картині "Зелений вогонь кози". Другим його фільмом став "Роби-раз!" Андрія Малюкова. З Володимиром в цій стрічці грав Євген Миронов. Згодом ці актори ще не раз попрацюють разом. З Малюковим Машков теж ще зустрічався - вже через пару років він знявся в його "Любові на острові смерті".

1994-1995-ті роки стали для Володимира особливо успішними. Він знявся в "ліміті" Дениса Євстигнєєва, "Підмосковних вечорах" Валерія Тодоровського, а також "Американської дочці" Карена Шахназарова.

Один з найголовніших фільмів Машкова вийшов в 1997-му. Це картина Павла Чухрая «Злодій». За неї Володимир отримав "Ніку". Сама стрічка взяла кілька призів на кінофестивалі у Венеції, а також була номінована на "Золотий глобус" і "Оскар".

У тому ж році Володимир відкрив у собі нову іпостась - він зняв фільм "Сирота казанська". У ньому задіяні в тому числі і метри російського кіно - Олег Табаков, Валентин Гафт, Лев Дуров. Їхні персонажі були придумані спеціально "під" акторів. Взагалі, сценарій за однойменною п'єсою Олега Антонова був написаний буквально за місяць. Головну роль у фільмі зіграла його перша дружина Олена Шевченко.

У 1998-му Володимир зіграв в епізоді зворушливого фільму "Твір до Дня Перемоги", а в 1999-му разом з цілою плеядою не менш відомих акторів (Олегом Меньшиковим, Євгеном Мироновим, Нонною Мордюкової) в картині Дениса Євстигнєєва "Мама".

У нове століття Машков вступив з новою серйозною роллю - він зіграв Омеляна Пугачова у Олександра Прошкіна в "Російському бунті". Після цього актор на деякий час сконцентрувався на роботі в Голлівуді, переїхав в Лос-Анджелес. Американці зробили висновок з ним контракт, і він знявся у фільмах "Американська рапсодія", "Танці в блакитній ігуані", "В тилу ворога", знаменитому серіалі "Шпигунка". Крім того, він був задіяний у фільмі "Давай зробимо це по-швидкому" разом з Сергієм Бодровим. Стрічка вийшла англійською мовою. За роль в ній Машков удостоївся срібної "Святого Георгія" на ММКФ.

У вітчизняний кінематограф Володимир Львович повернувся з картиною Павла Лунгіна "Олігарх". За нею пішов телефільм "Ідіот", в якому Машков зіграв Рогожкіна. А в 2004-му Машков зняв ще один власний фільм - "Папа", в якому сам же і зіграв головну роль.

У 2005-му Володимир взяв участь ще в одній екранізації - роману Бориса Акуніна "Статський радник". За нею пішла екранізація книги Олександра Бушкова "Полювання на піранью". На знімальному майданчику "Полювання ..." Машков знову зустрівся з Євгеном Мироновим.

У 2006-му у актора була одна невелика роль - в романтичній картині "Пітер FM". І нехай герой Машкова знаходився на екрані секунд 30, він запам'ятався багатьом глядачам.

У 2007-му на телеекрани вийшов один з найгучніших і якісних проектів останнього часу - серіал "Ліквідація". За роль в ньому Машков навіть був удостоєний "Золотого орла".

Наступного року Володимир виконав одну з центральних ролей в трилері "Домовий". У 2010-му варто чекати двох фільмів за участю Машкова - "Кандагар" і "Густав".

У Машкова насичена кар'єра, але не менш насичена і особисте життя - він був одружений чотири рази.

З першою дружиною Оленою Шевченко Володимир Львович познайомився ще в Новосибірську, в театральному училищі. Вони не вжилися, і Машков залишив дружину, коли вона була вагітна, відправившись в Москву. Саме Олена народила Машкова дочку Марію, яка і сама зараз зробила непогану кар'єру в кіно.

Недовгим був і другий шлюб Машкова - під час навчання у школі-студії МХАТ він був одружений на актрисі Олені Хованський, яка пішла від нього, коли дізналася про зради.

З модельєром Ксенією Терентьевой Машков прожив три роки.

З останньої дружиною Оксаною Шелест, актрисою і моделлю, Володимир розлучився тільки в минулому році. Правда, після цього вже з'являлися чутки про те, що пара знову зійшлася.

Підписуйся на наш Telegram . Отримуй тільки найважливіше!