Вірменська анімація: минуле, сьогодення і майбутнє
Розквіт анімаційного кіно в Вірменії почався в середині 70-их, коли при студії «Арменфільм» була створена майстерня талановитих мультиплікаторів під керівництвом Роберта Саакянца. Самобутні творці підкорили тоді всіх глядачів Радянського Союзу. Навіть в суворі 90-ті вірменські мультиплікатори не переставали творити. Але і сьогодні, в століття 3D-анімації, коли цей вид мистецтва став не тільки довгим, але і дорогим, творці рухаються картинок знаходять шляхи для творчості.
Новий час - нові герої
У вірменській дітвори зараз з'явився новий кумир. Це ледащо Урі. Мультфільм з однойменною назвою йде з аншлагом у всіх кінотеатрах Вірменії, а ляльки із зображенням головної героїні розкуповуються «як гарячі пиріжки».
Сюжет самої казки дуже простий. Жила-була жінка, яка всюди хвалила свою дочку-ледарку і видала її заміж. Сусіди називали дівчину ледаркою, тому що та тільки й робила, що лежала на дивані, їла і спала. Мало хто знає, що ця короткометражка - робота молодого аніматора Артура Мікаеляна - є його дебютом.
Грошей, виділених національним кіноцентром, вистачило лише на перші дві хвилини мультфільму. Не знайшовши спонсорської підтримки, мультиплікатор пішов на безпрецедентний для Вірменії крок - зайнявся краудфандінгом - виставив свою роботу в інтернет. Герої мультфільму були такими симпатичними, що глядачі стали вимагати продовження. Гроші на «ледащо Урі» пішли з усього світу.
Скільки років скільки зим
Історія вірменської анімації почалася в 1937 році, проте розквіт припав на середину 80-х, коли на студію «Армянфільм» прийшли молоді й талановиті художники. 1975 рік. Мультфільм «У синьому морі, у білій піні». Пісню з нього співав увесь Радянський Союз, а крилаті фрази розібрали на цитати. Саме тоді художнику-мультиплікатору Роберту Саакянц вдалося не просто реанімувати класичні вірменські казки, а зробити їх сучасними і повернути в лоно рідної культури. Разом з ним працювала ціла команда таких же як він - захоплених і талановитих майстрів.
Навіть у важкі 90-ті роки вірменські мультиплікатори продовжували працювати, правда, ринкова економіка внесла свої корективи - грошей на мистецтво виділялося все менше і менше. Коштів вистачало лише тільки на те, щоб підтримувати вогонь.
Де гроші взяти?
Студія Роберта Саакянца і після його смерті продовжує створювати національний продукт. Держава виділила працівникам територію і продовжує фінансувати виробництво повнометражних анімаційних фільмів. Два роки тому вийшов у світ за казкою Газароса Агояна повнометражний фільм «Анаіт».
Сини майстра Давид і Айк Саакянц займалися його виробництвом майже 7 років, витратили 500 тисяч доларів. Ринок в Вірменії невеликий, так що касовий збір не забезпечив і десятої частини витрачених коштів, а вивезти «Анаіт» в Росію продюсерам не вдалося.
майбутнє анімації
У студії Роберта Саакянца знову кипить робота - команда працює над новим фільмом «Олимпионик» про вірменському царя Вараздат, який в четвертому столітті брав участь в Олімпійських іграх. Для створення повнометражної анімаційної картини потрібно мати величезну команду художників.
Брак кадрів - ще одна проблема вірменської мультиплікації. Держава має намір вирішити і це питання. При студії Роберта Саакянца буде створена школа мультиплікації, а значить, анімація в Вірменії отримає ще одну можливість для нового розквіту.
Де гроші взяти?