1. На початку була темрява
2. На відстані витягнутої руки
3. Глядач - привид
4. Живі картини і трехрукій дворецький

У старовинній садибі Гончарова-Філіппових проходить перша в світі опера-променад "Пікова дама". Імерсивні формат - не новинка для досвідченої московської публіки, проте спектакль став справжнім проривом, з'єднавши в собі театр, оперу і літературу. Покази триватимуть тільки до середини липня.

Редакція порталу Москва 24 пояснює, як дивитися "Пікову даму" і чого чекати від опери, на якій неможливо заснути.

На початку була темрява

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Спочатку ви нічого не побачите. Перед повним зануренням в драматична дія безсмертних творів Олександра Пушкіна та Петра Чайковського глядачі повинні пройти масонський обряд - з оксамитової пов'язкою на очах і без зайвих слів.

Цією сцени з масонами в лібрето опери Чайковського немає. Вже з самого початку вистави режисер Олександр Легчаков вирішив показати, що Пушкіна в спектаклі буде набагато більше, ніж Петра Ілліча. Причому не тільки в тексті, але і в житті: після посвяти поет стане вашим провідником по спектаклю, що переміщається з одного залу в інший під акомпанемент хору і оркестру з трьох десятків музикантів, а також в компанії акторів і танцюристів балету (за хореографію відповідає Олег Глушков ).

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Місце дії "Пікової дами" не випадково: старовинну садибу Гончарова-Філіппових дід дружини Пушкіна, Наталі Миколаївни, програв у карти. Два поверхи особняка вміщають в себе десятки локацій: гральний будинок і зимовий сад, бальний зал і будуар підступної графині. Ще одна "невипадковість" - число глядачів: лише 54 людини, за кількістю карт в звичайній гральної колоді.

На відстані витягнутої руки

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Як і в класичній постановці, опера-променад "Пікова дама" складається з трьох дій. А ось форма більш ніж новаторська: публіка стає частиною постановки. Опера спускається з театральних підмостків, розриває зорове простір і, разом з тим, свій елітарний статус.

Пушкінський Германн (а саме таке написання було у поета) здригається, закохується і чіпляється за принадного і небезпечного ідею "дізнатися секрет трьох безпрограшних карт" буквально пліч-о-пліч з глядачем. Правда, вас він не помічає, дивиться, як ніби крізь людей, які для героїв вистави не більше ніж примари.

Глядач - привид

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Завдання для акторів не проста, адже ні про яку текстової імпровізації мови не йде (все-таки це опера). Як пояснює Петро Наліч (який і виконує головну роль в одному з складів), сорому і незручності бути не повинно ні в акторів, ні у глядачів. Так що, мабуть, найголовніша порада: розслабтеся і дозвольте собі стати відомими.

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Чи не відводите очей від жорсткого і прямолінійного погляду егоїста Германна, пропустіть через себе холодний сміх вмираючої прямо у ваших ніг графині, дозвольте собі помріяти під зірками разом із закоханою Лізою ... І, будь ласка, забудьте на ці півтори години про мобільний. Незважаючи на те, що в правилах вистави організатори тактовно просять не проводити фото- і відеозйомку, деякі глядачі влаштовують не тільки фотосесію Петра Наліча в старовинних інтер'єрах, а й ведуть прямі трансляції в соцмережі, а разом з тим втрачають, мабуть, головну опцію променад- опери: опинитися всередині одного з найбільш містичних творів. Це відчуття покруче будь-якого VR-показу. Такого ефекту творча команда добивалася досить довго - робота над виставою йшла два роки.

Живі картини і трехрукій дворецький

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Художник Поліна Бахтіна не тільки перевела на сучасний інтер'єрний мову пафосні елементи декору минулих століть, але і додала загадок. Так, наприклад, переходячи із залу в зал, ви зможете побачити скляний макет особняка, літаючі крісла та дивани в зимовому саду, живі картини, на яких особливо уважні глядачі помітять, як Графиня час від часу підморгує, а Сен-Жермен посміхається. А також масонські символи, фокус з гральною картою і сплячого в павутині дворецького (чомусь з трьома руками).

Фото: надано творчим об'єднанням Altrulion

Шанувальникам класичної опери спектакль може здатися занадто сміливим, а ось тим, у кого опера і театральна катування стоять в одному асоціативному ряду, постановка напевно сподобається: декорації і оптичні ілюзії, власне оперний спів, відмінний звук (до речі, музику Чайковського доповнюють твори молодого неокласика Миколи Мельникова, чий дебютний альбом # 22 входить в топ-100 найбільш скачуваних записів на iTunes), містичний колорит пушкінського тексту, азарт, пристрасть, три карти і знаменита арія Германна "Що наше життя? Гра!", яку в и неодмінно будете наспівувати після вистави.

Коли: подробиці по засланні
Де: TROYKA Multispace

Лучкина Наталя