Дві одно шановних сім'ї у Вероні, г де зустрічають нас подія,

Ведуть міжусобні бої і не хочуть вгамувати кровопролиття.

Один одного люблять діти ватажків, н про їм доля підлаштовує підступи,

І загибель їх у гробових дверей, до опанувати кінець непримиренної ворожнечі ...

В цьому році виповнюється дев'яносто років маестро Франко Дзеффіреллі і 45 років від дня виходу його ніким (поки) неперевершеною екранізації шекспірівського шедевра.

А Ромео і Джульєтта скоро знову з'являться на великому екрані.

У вересні цього року ми побачимо новий фільм за трагедією Шекспіра італійського режисера Карло Карло - прем'єра фільму в Великобританії запланована на 26 липня.

От цікаво все-таки, яким чином до Шекспіра потрапила історія двох юних закоханих з сонячної Італії, з її пекучими пристрастями?

А головне, як вийшло, що на такому (за загальним стереотипному думку) "прохолодному", на предмет любовних пристрастей острові, раптом з'являється хтось, хто опише чисто південну пристрасть так сильно, що вона не дає спокою будь-кому, хто знайомий з п'єсою, вже 400 років?

І ось що дізнався:

Сюжет уявної смерті дівчини, яка призвела до самогубства її коханого, а потім і до самогубства самої дівчини, вперше зустрічається задовго до "Ромео і Джульєтти" Вільяма Шекспіра.

У написаній в 1 столітті н.е. давньоримським письменником Овідієм поемі "Метаморфози" розповідається історія жили в Вавилоні коханих - Тісба. Батьки Тісба були проти їхніх стосунків і кохані вирішили зустрітися потайки вночі.

Фісба прийшла до місця побачення першої і побачила лева із закривавленою мордою, який щойно повернувся з полювання на биків. Фісба втекла і впустила хустку, який лев розірвав.

Незабаром прийшов Бенкетам, побачив окроваленний хустку Фісби і, вирішивши, що його кохана мертва, заколовся мечем. Фісба повернулася і побачила, що Бенкетам вмирає. Тоді вона теж кинулася на меч.

Шекспір ​​був знайомий з історією Тісба і навіть використовував цю історію у своїй комедії "Сон в літню ніч", де спектакль про Тісба репетирує аматорський театр ...

Ось далі зовсім цікаво:

У 1524 році італійський письменник Луїджі да Порто в новелі "Історія двох шляхетних закоханих" розвиває тему, початок якої було покладено Овідієм в історії Тісба.

Луїджі да Порто переміщує дію в Верону, де закохуються одне в одного Ромео і Джульєтта, що належать до ворогуючих домівках - Монтеккі і Каппеллетти.

Слід зазначити, що Монтеккі і Каппеллетти вперше згадуються в "Божественної комедії" Данте Аліг'єрі, де автор поміщає їх на другий уступ Предчістіліща серед недбайливих, померлих насильницькою смертю.

(Треба ж? Це нещасним Ромео і Джулії ще й в пеклі горіти? Ну і справи ..)

Ілюстрації до "Romeo and Juliet" John Gilbert

Далі в новелі Луїджі да Порто сюжет розвивається практично так само, як і у Шекспіра, хоча є ряд відмінностей:

У Шекспіра Джульєтті майже 14 років, у Луїджі да Порто - майже 18

Якщо у Шекспіра Ромео вмирає до пробудження Джульєтти, то у Луїджі да Порто Джульєтта, прийшовши до тями, бачить Ромео вмираючим і вони останній раз встигають поговорити;

(Цим Ромео і Джулії більше пощастило ...)

Нарешті, якщо у Шекспіра Джульєтта, подібно Фісби, заколює себе, то у Луїджі да Порто Джульєтта, подібно Ізольду, просто вмирає поруч з ним.

(І як це у неї вийшло? Таємниця, вкрита мороком ...)

Новела Луїджі да Порто кілька разів перероблялася в Італії, а потім цей сюжет потрапив і до Англії - в 1562 році Артур Брук написав поему "Ромео і Джульєтта".

Саме поема Брука і послужила Шекспіру головним, а може бути, навіть єдиним джерелом для його п'єси. Однак якщо у Брука дію триває 9 місяців, то в трагедії Шекспіра всього 5 днів. Також Шекспір ​​змінив час дії з зими на літо, додав ряд дуже виразних сцен, яких немає у Брука.

(Ще б пак! За дев'ять місяців у пари цілком могло з'явитися потомство, немає? А Вільям, спресував події на такому рівні, що зітхнути не встигаєш від потрясінь)

"Ромео і Джульєтта" - одна з ранніх трагедій Шекспіра, вона була написана в період між 1591 і тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять роками. Навряд чи можна назвати "Ромео і Джульєтту" трагедією в повному сенсі цього слова: Ромео і Джульєтта гинуть, але перед силою їх любові відступає старовинна ворожнеча між Монтеккі і Капулетті.

На відміну від більш пізніх трагедій Шекспіра, в душі головних героїв немає трагічного конфлікту: Ромео і Джульєтта впевнені, що чинять правильно, дотримуючись своєї любові ... і загальний фон "Ромео і Джульєтти" - світлий.

(Нуу ... це ж як подивитися ... Для самої пари там нічим хорошим не скінчилася)

Однак, ось таке є думка фахівця: "Вся п'єса якось особливо« причепурюсь »і розцвічена. Чудово велика кількість в ній веселих сценок і жартів.

Комічний елемент ми зустрінемо і в інших, більш пізніх трагедіях Шекспіра ( «Гамлет», «Макбет», особливо «Король Лір»), але там він має на меті посилити трагічне, оттенив його. Тут же він набуває майже самостійне значення, послаблюючи трагічне. Подібним чином і картина настільки короткого, але такого повного і светозарного щастя люблячих врівноважує, - якщо не перемагає, - гіркота їх сумного кінця "А.А. Смирнов

Дивіться, яка у Джона Вільяма Уотерхауза Джульєтта цікава - рішуча і уперта, як по-мені ... власне, вона так і виписана у Шекспіра, хіба ні?

Тепер, коли ми так підкованих теоретично, подивимося, як екранізували п'єсу в перший раз (звукове кіно)

У 1930-х роках в Голлівуді був узятий курс на дороге і пишне кіно. Що вийшов в 1936 році фільм Джорджа Кьюкора "Ромео і Джульєтта" (ч / б) став першою звуковий екранізацією трагедії, що відповідала подібним вимогам.

Незважаючи на те, що вік виконавців абсолютно не відповідав віку головних героїв трагедії, фільм мав великий успіх і навіть висувався на премію "Оскар" за наступними номінаціями: найкраща картина, краща актриса (Норма Ширер), кращий актор другого плану (Безіл Ретбоун -Тібальт ) і краще художнє оформлення. Музику до фільму написав композитор Герберт Стотхарт.

(Фільму, чесно кажучи, не знаю і, по-моєму, актори зовсім не те, що потрібно, якщо по-картинці судити ... Правда і грошей, і сил вбили на цю картину дуже багато ... може він і гідний. ..Судіть самі :)

Дивимося далі .... З'являється вже кольорове кіно ...

У 1954 році в Італії з'явилася кольорова картина Ренато Кастеллані "Ромео і Джульєтта" (або "Giulietta e Romeo", як то кажуть в італійській традиції)

Режисерові була важлива в першу чергу трагічна історія двох молодих закоханих, котрі намагаються відстояти своє почуття проти оточуючих їх забобонів і ворожості, тому при розробці сценарію він звернувся не тільки до шекспірівської п'єси, але і до літературних джерел її сюжету.

Остаточний сценарій фільму був заснований на тексті Шекспіра, проте окремі фрагменти взяті з італійських новел. Історична атмосфера, в якій жили Ромео і Джульєтта передана дуже точно - дух старої Італії просто витає в цій витонченої картині.

На 15-му Венеціанському кінофестивалі фільм Ренато Кастеллані удостоївся "Золотого Лева".

"Фільм Кастеллани ні англійська, ні італійська.

Це перш за все фільм шекспірівський, тобто поетичний ... Щоб зрозуміти цей твір, треба підходити до нього без упередженості і забобонів. "- Жан сикль

Ромео і Джульєтта у Кастеллани молоді та нетерплячі, але в їх образах немає підкресленої дитячості - пам'ятаєте? У да Порто Джульєтті було 17-18 років, а Ромео - 20.

(А помітили грати, через яку вінчалися герої? Я й не знав таких нюансів таємного вінчання, хоча грати можуть бути і символом, що розділяє пару ...)

Ну, ось можна ще порівняти кадри з фільму і ілюстрацію 1819 р Джамбаттисти Джігола до новели да Порто - костюм Джульєтти у Кастеллани схожий на вбрання героїні, зображеної на мініатюрі.

Romeo e Giulietta 1954 di Renato Castellani

Roman Vlad протягом двох років працював над музикою до фільму Кастеллани.

(І вона розкішна!)

Влад написав свою музику, але зумів зробити її такою, якою міг би створити її Кастеллани, будь він композитором. Влад вважав, що тільки так слід писати музику для кіно.

"Будучи складовим елементом фільму, музика, - говорив Влад, - то стає його фоном, то виходить на перший план, як це виходить у сцені балу або коли ченці співають свої молитви за годину вінчання Ромео і Джульєтти."

Деякі музичні теми сходять до музики 15 століття, а інші більш сучасні ...

Бал у Капулетті - хор хлопчиків дуже гарний.

Ну ось і вінчання - тут ченці співають чудово.

(Цікаво, що переживає режисер, так багато сил і надій вклав в своє творіння, коли пізніше з'являється інша постановка, що долає серця глядачів, як фільм Дзеффіреллі?)

Критичні відгуки на фільм Кастеллани були різними, на жаль, нерідко розгромними - там і наші відзначилися ..

Сергій Юткевич писав: "Кастеллани перетворив храм" Ромео і Джульєтти "в бойню для шекспірівського тексту." (1956 г.), але все ж визнавав, що візуально фільм Кастеллани дуже гарний.

(Цікаво, що б він сказав, побачивши екранізацію з Лео і темношкірим Меркуціо на авто і з кольтами?)

Насправді тепер - після стількох років з моменту створення цієї стрічки і, спостерігаючи багато прикладів вільного трактування шекспірівських оригіналів нинішніми режисерами, переймаєшся великою повагою до роботи Кастеллани, що зумів наповнити свою картину духом істинної романтики і трагедії.

Все-таки дуже сумний кінець ...

А х, ця Верона!

Фільм Ф. Дзеффіреллі - окрема пісня, але і Кастеллани - дуже хороший))

Дуже цікава історія у фільму і ну дуже цікаві факти по акторам. Ромео таки і зовсім опинився з Литви, між іншим ... Дізнаєтеся інше на цьому чудовому сайті - http://www.romeo-juliet-club.ru/castellani1954.html