3.056. Джон Голсуорсі, «Власник»
Джон Голсуорсі
(1867-1933)
Засновник міжнародної письменницької організації пен-клубу (поети, есеїсти, новелісти), якому він заповідав отриману ним в 1932 р Нобелівську премію в галузі літератури, автор безлічі романів, п'єс, новел, віршів, есе, статей і нарисів, англійський письменник Джон Голсуорсі (1867-1933) прославився своїм романним циклом про Форсайтів, що складається з двох трилогії: «The Forsyte Saga» - «Саги про Форсайтів» (1906-1921) і «Сучасній комедії» (1924-1928).
Головну тему своєї творчості - показ повсякденному житті, в якій перебуваємо всі ми, виплекані спокоєм або будоражімие розбратом, - Голсуорсі поставив в першому ж романі циклу «The Man of Property» - «Власник» (1906) і інтерлюдії «The Indian Summer of a Forsyte »-« Останнє літо Форсайта »(1918).
Ці два твори, які стали найбільш досконалими його творіннями і підставою епопеї, піднесли письменника на літературний Олімп. Їх секрет був у тому, що, за словами одного Голсуорсі, англійського письменника Дж. Конрада, вони були «написані з правдивістю, яка спантеличує, і до того ж з приголомшуючим майстерністю. У них немає ні єдиного слова, сказаного тільки для того, щоб їм блиснути ».
Голсуорсі в своїй творчості явив цілий світ, дуже близький мiру Л. Толстого, хіба що без великої філософії російського письменника, чому він (цей світ) не обмілів і не спотворився.
«Власник»
(1906)
Інтерлюдія «Останнє літо Форсайта»
(1918)
«Сага про Форсайтів» і «Сучасна комедія» - епопея з 6 романів і 4 інтерлюдій (в російській перекладі їх все включили в «Сагу про Форсайтів»), центральним героєм якої є успішний, але нещасний в особистому житті комерсант Сомс Форсайт.
Автор приділив достатньо місця всім Форсайт - фінансистам, юристам, рантьє, акціонерам, для яких головним у житті були інтереси сім'ї і свого класу. Слово «сага» письменник вжив як іносказання.
Історія створення «Власника» і його канва пов'язана з історією роману Голсуорсі з Адою Купер, дружиною його кузена. Перший шлюб Ади виявився невдалим; через два роки вона стала коханкою письменника, а через десять років його дружиною. Обраниця благотворно впливала на творчість Голсуорсі.
Спочатку роман називався «Сагою про Форсайтів» і задумувався як єдина річ про Форсайтів, але потім успіх книги підштовхнув Голсуорсі до написання трилогії, і ця назва перейшла до неї.
Ще однією трилогією «Сучасна комедія» письменник завершив свою працю, присвятивши його «... тієї, без чиєї підтримки, співчуття і критики я не зміг би стати навіть таким письменником, яким я є».
Головний конфлікт «Власника» автор визначив як «набіги Краси і посягання Свободи на світ власників».
Роботи, яка базується на англійській, французькій і російській літературні традиції, створено в руслі критичного реалізму Ч. Діккенса, Г. Флобера, І.С. Тургенєва, Л.Н. Толстого. Деякі теми і образи роману (старого Джолиона, наприклад) знайшли своє завершення в інтерлюдії «Останнє літо Форсайта», шедеврі письменника, що дає привід розглядати її, як епілог роману.
У цих двох творах крім Сомса Форсайта головним героєм є його дядько, старий Джоліон Форсайт. Дія починається в Лондоні в 1886-87 рр. На прийомі у старого Джолиона, влаштованому на честь заручин його внучки Джун з архітектором Босини, зібралася майже вся сім'я - 10 братів і сестер і 21 їх син. Присутнім було тривожно від присутності «чужака» Босини, який ні станом, ні зовнішнім виглядом, ні професією ніяк не підходив їм усім. До нього одразу ж прилипло слівце «пірат». Дід дуже скептично поставився до вибору своєї улюбленої внучки.
Старий Джоліон страждав від розлуки з сином, теж Джолиону, - батьком Джун. 14 років тому молодий Джоліон кинув сім'ю, зійшовся з жінкою не свого кола і опустився до роботи страховим агентом і писання акварелек. Старий Джоліон зробив спроби відновити з сином добрі відносини і це йому вдалося.
Сомс Форсайт був одружений на дочці померлого професора, Ірен. Півтора року Сомс облягав безприданницю, що не любила його, поки та не погодилася вийти за нього заміж, але за умови, що отримає свободу, якщо шлюб виявиться невдалим.
Так воно і виявилося, шлюб не можна було назвати щасливим, але Ірен продовжувала жити з нелюбом чоловіком. Задумавши будівництво великого заміського будинку в Робін-Хіллі, яким він хотів вразити все сімейство, Сомс доручив його будівництво Босини.
Він і гадки не мав, що з «піратом» в його сім'ю увійде розлад. Ірен, проявивши інтерес до Босини, стала коханкою архітектора. Вона не раз заводила з чоловіком розмова про розлучення, але Сомс не збирався потурати її навіженству. Бідолаха Джун також важко переживала охолодження до неї нареченого.
Форсайт, співчуваючи Джун, не раз натякали Сомсу, що пора і стримати жіночку, але той, не в силах впоратися з Ірен, вирішив поставити на місце Босини. Причепивши до архітектора за вимушений перевитрата кошторису, Сомс пред'явив йому судовий позов. А коли Ірен в помсту не побажала розділити з ним подружнє ложе, оскаженілий Сомс домігся свого силою.
На другий день один з Форсайтов випадково підслухав розмову Ірен з Босини, в якому вона повідомила коханцеві про який нещодавно трапився насильстві. Після цього визнання «пірат» повівся як божевільний: стрімголов кинувся бігти, не розбираючи дороги.
Після того, як суд прийняв рішення задовольнити позов Сомса до архітектора, Ірен пішла від чоловіка, не взявши з собою нічого, ніж увергнула Сомса в розпач. Джун благала діда купити будинок Сомса в Робін-Хіллі або хоча б заплатити за позовом, щоб врятувати Басін, але тут з'ясувалося, що її наречений загинув під колесами омнібуса в той день, коли Ірен розповіла йому про свою біду. Ірен, якої не було куди більше діватися, повернулася до чоловіка.
Старий Джоліон, переробивши заповіт, відновив сина в правах на спадщину та проводив багато годин у забавах з онуками. Співчуваючи Ірен, старий Джоліон послав свого сина підтримати її, але Сомс не пустив кузена в будинок.
Минуло 4 роки. Старий Джоліон купив будинок Сомса в Робін-Хіллі і оселився там з сім'єю сина. Коли молодий Джоліон з дружиною і Джун відправився в подорож по Іспанії, старий Джоліон залишився вдома і багато часу проводив, сидячи в тіні дуба і милуючись околицями.
Під час чергової прогулянки він зустрів Ірен, яку привели в Робін-Хілл спогади. Піддавшись чарам молодої жінки, старий Джоліон запросив її пообідати, потім вони разом відвідали оперу ...
Самотня Ірен знайшла в старому Форсайте участь і готовність вислуховувати її розповіді про минуле, а він, ще тиждень тому сумували за сином і Джун, став боятися їх повернення. Старому Джолиону тоді довелося б перервати будь-які стосунки з Ірен, до якої він прив'язався всім серцем і зустрічі з якої продовжували йому життя.
Серце старого Джолиона не витримало цієї муки - і в липневий полудень в очікуванні чергового приїзду Ірен він заснув у своєму кріслі під дубом вічним сном.
Після виходу роману в світ багато критики назвали його удачею автора, а вже після появи інших романів епопеї зарахували до кращих романів століття.
Письменникові поставили в заслугу «точне відтворення суспільства в мініатюрі» і що на портреті однієї сім'ї він зміг зобразити всю вікторіанську епоху. Сприйнятий спочатку як критика «форсайтизма», роман вже через 12 років став сприйматися як панегірик істинним моральним цінностям світу, який загинув в Першу світову війну, а Сомс - як трагічна постать, жертва власного розладу між зовнішнім світом і внутрішнім.
Чому так сталося? Тому, можливо, що письменник завжди був вірний своєму завіту: «На питання, заради чого ми віддаємося мистецтву, є тільки один вірний відповідь: заради більшого блага і величі людини».
На російську мову роман перевела Н. Волжин, інтерлюдії - М. Лорие.
Перші фільми (ще в німому виконанні) з'явилися в 1920 і одна тисяча дев'ятсот двадцять два рр. У 1949 р Голлівуд поставив картину «Ця форсайтовский жінка». У 1967 р режисерами Д.С. Джонсом і Д. Гайлз був знятий англійська мелодраматичний серіал «Сага про Форсайтів», з успіхом пройшов в 26 країнах світу, в т.ч. і в нас.

рецензії