1. Ростислав Попська | ВКонтакте

Ростислав Попська: "Раніше я малював кульковими ручками, тому що більше нічим не вмів"

Популярні українські видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА", "Видавництво Старого Лева" виплекали нову зірку в сфері дитячої книжкової ілюстрації.

Художник-ілюстратор Ростислав Попська створює для маленьких читачів разюче яскравий і образний художній світ на основі творів Андерсена, Діккенса, Гауфа, Корчака.

Нова зірка дитячої ілюстрації живе не в столиці. Ростислав народився в Шепетівці Хмельницької області, там і зараз живе.

З дитинства його захоплювало малювання. Однак, очевидно, не відразу відчув, що саме в цьому його покликання. Якийсь час працював держслужбовцем, закінчивши Хмельницький інститут управління і права.

Але живопис манила на свою сторону: довелося проводити уроки малювання і для школярів. Шість років тому Ростислав Попська надіслав кілька своїх малюнків до видавництва "А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА".

Пізніше отримав від Івана Малковича пропозицію ілюструвати "Пригоди короля Мацюся" Януша Корчака. Зараз в цьому ж видавництві виходить "Маленький Мук" Вільгельма Гауфа з ілюстраціями Попська. А в "видавництві Старого Лева" діти та їхні батьки тішаться його яскравими образами на сторінках таких книг, як "Карлик Ніс" Вільгельма Гауфа, "Різдвяна історія" Чарльза Діккенса, геніальних казок Андерсена та інших видань.

Якийсь період його малюнки народжувалися виключно завдяки кульковим ручкам.

Він навіть звик до них. І сказав одного разу: "Головне - щоб посеред малюнка паста не закінчилася, адже я так кілька робіт зіпсував!". Художник не створює собі кумирів в світі живопису. Однак його дуже приваблюють китайські художники Ван Вей, Го Сі, Бада Шаньжень.

Східна тема також пронизує його творчість.

- Отже, Ростислав, двері в художній світ дитячої книги вам відкрив Іван Малкович. Згадайте, з чого все почалося.

- Моя перша книга - "Пригоди короля Мацюся" Януша Корчака. По правді кажучи, я цю книгу ніколи не любив, - вона дико сумна і навіть депресивна (як мені здається).

Але вийшло так, що Іван Малкович запропонував ілюструвати саме її. Оскільки це був перший замовлення в моєму житті, я, звичайно, погодився. Так я тоді за що завгодно взявся б. З іншого боку, сам твір було досить об'ємним, так що ілюстрації потрібні були чорно-білі, а я тоді тільки так і вмів малювати - ручкою або олівцем.

Свого часу знайомі порадили мені звернутися в видавництва і запропонувати співпрацю. Іван Малкович запросив до Києва, щоб поспілкуватися. (Правда, спілкувалися ми на вулиці, так як ключі від офісу він забув удома).

- Як складаються ваші творчі взаємини: часто виникають дискусії або, навпаки, він завжди погоджується з вашим художнім рішенням?

- Дискусії (або, скоріше, обмін думками) почалися відносно недавно. Це тепер я вже можу якось відстоювати своє бачення, все-таки якийсь досвід вже є. А спочатку я адже нічогісінько не знав про книжковій графіці. Коли малював першу книгу, не міг назвати жодного ілюстратора. І порівняти це з досвідом того ж Малковича як видавця ... Ну яка могла бути дискусія? Так що я просто слухав, як все роблю не так, і мовчки кивав.

- Що, на ваш погляд, найважче і що найлегше для художника, коли він береться ілюструвати ту чи іншу відому дитячу книгу?

- Найлегше в тому, що відомий твір знайоме чи не з дитинства. Тому потрібні образи вже живуть в уяві практично в готовому вигляді. Треба їх лише згадати. А складність полягає в першу чергу в тому, що такі речі вже безліч разів ілюстровані і видані, і, порівнюючи свої ілюстрації з ілюстраціями справжніх майстрів, важко бути задоволеним своїм результатом.

Крім того, до видання таких знакових речей видавці ставляться дуже ретельно, і до створення ілюстрацій в тому числі.

З ілюстраціями до "Маленького Борошно" я приходив до видавництва як на іспит. Власне, з тих, що вже малював, найскладніший, напевно, Вільгельм Гауф. Мені він здається більш екзотичним і страшним, ніж інші. І не таким повчально-алегоричним, як, наприклад, Андерсен.

Взагалі, як-то так вийшло, що я переважно ілюструю класичних авторів - Андерсена, Гауфа, Діккенса ... Так що вже хочеться спробувати щось інше, більш сучасне. Але що саме, поки не знаю.

- Скільки часу займає робота над тим чи іншим видавничим проектом?

- Буває по різному. Велика кольорова книга займає в середньому рік. А ось "Різдвяну історію" я зробив всього за місяць. Ніколи не знаєш наперед, як воно піде.

- Один з найзагадковіших авторів - Ганс Крістіан Андерсен - теж частина вашого художнього світу. Завжди кажуть про якісь загадки, які пропонує цей автор інтерпретаторів. Чи виникали перед вами саме такі загадки від Андерсена?

- Мені певним чином пощастило і в той же час не пощастило. З одного боку, класно, що видавництва майже відразу довірили мені таких гігантів, як Андерсен. З іншого - тепер я розумію, що рано за них узявся, і такі речі, як глибинність, алегоричність твору тощо, мене не цікавили взагалі. Ті ж казки Андерсена я зараз малював би зовсім інакше. Але я так про кожну книгу можу сказати.

- Ви живете в Шепетівці, неблизько від столиці. Чи не плануєте згодом переїхати до Києва? Тут все-таки центр культурного життя України. Власне, суть питання така: чи впливає місце проживання на кількість замовлень, на темпи просування вашого контенту?

- Якось я пожив у Києві, але так і не звик, незатишно. Для нормальної роботи, чим менше шуму і суєти, тим краще. Так що маленька провінційна Шепетівка - цілком підходяще місце. Ось в якийсь гарне село перебратися - так взагалі було б ідеально. А на роботу віддаленість не впливає. Поки є Інтернет, пошта та телефон, працювати можна де завгодно. Можна навіть в видавництва не їздити.

- Чи є для вас зразки серед авторів, ілюстрованих дитячу книгу?

- Все-таки, напевно, не зразки, а ілюстратори, чиїм творчістю я захоплююся. Серед українських художників це Катерина Штанко (її ілюстрації пам'ятаю ще з дитинства), Максим Паленко, Владислав Єрко. З іноземних - був період Дугін, Спіріна ... Багато їх, одним словом.

- Ваш художній стиль іноді порівнюють з образністю Владислава Єрка. Як ви ставитеся до таких порівнянь? Заперечуєте їх? Або, можливо, дійсно щось є?

- Побачивши вперше роботи Єрко, я сказав: "О, я теж так хочу!". Те враження, хоч і несвідомо, безумовно, позначилося на моїй роботі. Однак не дуже приємно бути епігоном, так що з часом я намагався відійти від спадкування, тим більше що повторити Єрко все одно неможливо. А тепер розумію, що це і не потрібно. Кожному своє. - Ви часто малюєте кульковою ручкою. Така технологія допомагає розкрити всіх ваших авторів? Власне, яка ще техніка, Ваша думка дуже близька? - Чесно, кульковими ручками я малював раніше, тому що нічим більше не вмів. Коли запропонували першу кольорову книгу, довелося взятися за акварель, якої я в останній раз малював ще в дитячій художній школі. Тепер олійними фарбами потихеньку пробую. Ось так до сих пір і вчуся малювати - малюючи книжки. А кульковими ручками я давно вже нічого не робив, часу на них не вистачає. Хоча якщо попадеться якась чорно-біла книга, то чому б і ні?

- За фахом ви адміністративний менеджер (про що якось сказали в одному з своїх інтерв'ю). Сьогодні вашу економічну незалежність більше визначає робота художника або "адміна"?

- Це воно тільки звучить так гордо - адміністративний менеджер. А що це означає, ніхто не знає. Тому все, що я робив як адміністративний менеджер, - вважав населенню субсидії. Так що зовсім не скаржуся, що змінив вид діяльності. І справа не в фінансову вигоду - просто тепер у мене робота, від якої я отримую задоволення.

- Ви часто малюєте кульковою ручкою. Така технологія допомагає розкрити всіх ваших авторів? Власне, яка ще техніка, Ваша думка дуже близька?

- Чесно, кульковими ручками я малював раніше, тому що нічим більше не вмів. Коли запропонували першу кольорову книгу, довелося взятися за акварель, якої я в останній раз малював ще в дитячій художній школі.

Тепер олійними фарбами потихеньку пробую. Ось так до сих пір і вчуся малювати - малюючи книжки.

А кульковими ручками я давно вже нічого не робив, часу на них не вистачає. Хоча якщо попадеться якась чорно-біла книга, то чому б і ні?

- За фахом ви адміністративний менеджер (про що якось сказали в одному з своїх інтерв'ю). Сьогодні вашу економічну незалежність більше визначає робота художника або "адміна"?

- Це воно тільки звучить так гордо - адміністративний менеджер. А що це означає, ніхто не знає. Тому все, що я робив як адміністративний менеджер, - вважав населенню субсидії. Так що зовсім не скаржуся, що змінив вид діяльності. І справа не в фінансову вигоду - просто тепер у мене робота, від якої я отримую задоволення.

Катерина Константинова

Ростислав Попська | ВКонтакте

Ростислав Попська: "Раніше я малював