Так, ти божевільна. Ти зовсім втратила розум ...
Але є один секрет - всі кращі люди такі
Чарльз Кінгслі

«Аліса» Тіма Бартона - поза сумнівом, одна з найбільш незвичайних картин за мотивами твору Льюїса Керролла. Жива, яскрава і, безумовно, найочікуваніша. 4-го березня «Аліса в країні Чудес» стартувала в Росії, 5-го - в США, і ось, 11-го березня - нарешті і в Україні.
Опинитися в улюбленій казці - мабуть, таку мрію мав кожен, у кого була улюблена казка. Підростаючи, ми приймаємо одну зі сторін: хтось добре розуміє, що це неможливо, що казка - це лише казка. Інша, менша частина, шукає, як би цю мрію здійснити. Найбільш талановитим це вдається, і способів безліч. Найбільш очевидний з них - написати продовження, ілюструвати або екранізувати улюблену дитячу історію.
Тім Бартон намалював свою Алісу, ту, який прочитав її він і тільки він. Навіть якщо врахувати томи коментарів і тлумачень керролівського твори, то вони все одно стали лише додатковими скельцями в мозаїці бартонівського сприйняття. Перші теми, які виникають в Країні Чудес - «Чи пам'ятає вона (Аліса, Бартон, глядач) попередній раз (тобто оригінал)» і «Та це Аліса?» Але це, звичайно, не рятує від гнівних вигуків: « Аліса насправді не така! І Країна Чудес не така! »Доходить до того, що фільм називають екранізацією, хоча знятий він за сюжетом, якого не було ні в одній з книг Керролла.

Сценаристка Лінда Вулвертон, відома по роботах над «Красунею і чудовиськом» і «Королем Левом», розгортає свою історію, відштовхуючись від знаменитого вірша «Jabberwocky», який фігурує в «Задзеркалля», має безліч переказів і може по праву вважатися видатним лінгвістичним артефактом. Запозичивши Бармаглота з канонічної ілюстрації Теніела, художник дає нам знак, що він пам'ятає «попередній раз», так само як і Бартон, і Вулвертон. Але вони розповідають нам іншу історію. У ній майже кожен робить свій вибір, що є, схоже, обов'язковим атрибутом для сьогоднішнього кіно (виключення є, але їх мало), і неможливо в світі Країни Чудес Керролла.
Події фільму розгортаються через багато років після описаних у книзі. Головній героїні - Алісі Кінгслі - 19 років, і вона абсолютно переконана, що подорож в Країну Чудес в дитинстві було просто сном. Перш за все впадає в очі, що Аліса відчуває себе скутою рамками етикету і загальноприйнятих моральних норм, і що вона швидше за нещасна. Втім, мало не в усьому, що вона говорить і робить, відчувається протест і прагнення знайти себе, починаючи з манери одягатися. Примітно, що 19-річну Алісу зіграла 19-річна австралійська актриса Міа Васиковська. І зіграла блискуче.
Фантасмагоричні персонажі стають на бік однієї з ворогуючих сестер-королев, Білої або Червоної. Для Аліси Підземний світ, світ її нічних кошмарів, стає дзеркалом, в якому відображається ситуація необхідності прийняття важливого рішення, від якої вона втекла Зверху, і від якої далі бігти нікуди. Перш за все не було у Льюїса Керрола? Ну і що? Герої високооплачуваною гри під назвою «фільм Тіма Бартона« Аліса в Країні Чудес »чесно заслужили участь в ній. І скористалися правом «зіграти в Алісу» так, як мріяли. Підкреслили те, що було важливо саме їм, ті таємниці, які засіли в думках і вимагали тлумачення. Ось питання «Чи їдять кішки кажанів?» Не зацікавив жодного з них. А трагічна особистість Чирвовий королеви (Хелена Бонем-Картер) і причина її образи на весь світ, яка вилилася в щосекундне «Голову геть!», Стала однією із стрижневих у цій історії. Образ Капелюшника (Джонні Депп) став ще однією опорою «нових пригод Аліси». Ці два образи вийшли в картині найбільш яскравими.
Любов до Країні Чудес всіх, причетних до створення фільму, помітна неозброєним оком (а озброєним стерео окулярами - помітна ще краще). На своїй знімальному майданчику режисер зібрав цілу плеяду голлівудських зірок: Джонні Деппа, для якого «Аліса» - вже сьомий спільний з Бартоном проект, Енн Хетеуей, Хелену Бонем-Картер, Метта Лукаса та багатьох інших, чиї голоси дісталися анімованим персонажам. Правда, несподівано епізодична роль дісталася птахові Додо (Майкл Гоу), мало було і Чеширського кота (Стівен Фрай) з Гусеницею (Алан Рікман).

Тім Бартон не змінив собі і зняв дуже яскраве і деталізоване кіно. Цікаво, що знімалася «Аліса» на двох локаціях: «реальний» світ - в Корнуеллі в Англії, дії ж, що відбувалися в Ніжнекрае, - на тлі зеленого екрану в павільйоні студії, а картинка створювалася в процесі пост-продакшена за допомогою комп'ютерної анімації. Фільм також рясніє чудовими химерними діалогами: в одному з таких, наприклад, кінь Чирвовий вальта, сміючись, каже своєму наїзникові, що собаки «тупі, як поле грибів». Не можна, до речі, обійти увагою україномовний переклад, який заслуговує окремих оплесків.
Не менш яскравим, ніж сам фільм, став саундтрек до нього. Реліз складається з двох частин: подвійний cd з офіційним саундтреком авторства Денні Елфмана і збірник «Almost Alice», над яким працювали такі відомі виконавці, як Авріл Лавін, Franz Ferdinand, Tokio Hotel та багато інших. Елфмановская «Alice's Theme» і її варіації дуже вдало доповнюють візуальний ряд, залишаючись при цьому цілком самодостатніми. Можна, однак, зауважити деяку схожість з саундтреком до «Кораліні» Генрі Селика. А фінальним акордом фільму стає композиція «Alice» Авріл Лавін. До слова, на цю пісню був знятий окремий кліп, в якому Авріл виступає в ролі Аліси, проте навіть таким чином пісню прикрасити не вдалося. Хоча в кінці фільму прослуховується цілком стерпно.
Наостанок хочеться додати, що в форматі ІМАХ 3D всі персонажі картини виглядають неймовірно реальними, часом навіть занадто реальними, і вже одне це говорить на користь перегляду фільму саме в ІМАХе.