Джейн Остін

Гордість та упередження

Всі знають, що молодий чоловік, який володіє засобами, повинен підшукувати собі дружину.

Як би мало не були відомі наміри і погляди таку людину після того, як він оселився на новому місці, ця істина настільки міцно опановує розумами неподалік живуть сімейств, що на нього тут же починають дивитися, як на законну здобич тієї або іншої сусідської дочки.

- Дорогий містер Беннет, {1} - сказала якось раз місіс Беннет своєму чоловікові, - чули ви, що Незерфілд Парк {2} нарешті більше не буде пустувати? {3}

Містер Беннет відповів, що він цього не чув.

- Проте це так, - продовжувала вона. - Тільки що заходила місіс Лонг і повідомила мені цю новину!

Містер Беннет промовчав.

- А хотілося б вам знати, хто буде нашим новим сусідом? - з нетерпінням запитала його дружина.

- Чи готовий вас вислухати, якщо вам дуже хочеться мені про це сказати.

Більшого від нього не було потрібно.

- Ну так слухайте, мій дорогий, - продовжувала місіс Беннет. - Незерфілд, за словами місіс Лонг, знятий дуже багатим парубком з північної Англії. {4} У понеділок він приїжджав туди в кареті, запряженій четвіркою коней, оглянув маєток і так зрадів, що тут же домовився про все з містером Морісом. Він переїздить до Михайлову дню {5} і вже в кінці наступного тижня туди приїде дехто з його прислуги.

- А як його звати?

- Бінглі.

- Він одружений чи ні?

- Неодружений, дорогий, в тому-то і справа, що неодружений! Молодий холостяк з доходом в чотири або п'ять тисяч на рік! Чи не правда, вдалий випадок для наших дівчаток?

- Як так? Хіба це має до них відношення?

- Дорогий містер Беннет, - відповіла його дружина, - сьогодні ви просто нестерпні. Зрозуміло, ви розумієте, що я маю на увазі його одруження на одній з них.

- Гм, такі його плани?

- Плани! Боже ти мій, і скажете ж ви іноді! Але ж може цілком трапитися, що він в одну з них закохається. Тому як тільки він приїде, вам необхідно буде нанести йому візит.

- Я, зізнаюся, не бачу до того достатніх підстав. Поїдьте-ка ви самі з дівчатками. Або пошліть їх одних - це, можливо, буде ще краще. Не те раптом він надумає закохатися в вас - адже ви нітрохи не менш привабливі, ніж будь-яка з наших дочок.

- Ви мені лестите, дорогий мій. Колись я і справді була не позбавлена ​​привабливості. Але зараз, на жаль, я вже не претендую на те, щоб вважатися красунею. Жінці, у якої п'ять дорослих дочок, не слід багато думати про власну красу.

- За цих обставин у жінки не часто залишається стільки краси, щоб думати про неї доводилося особливо багато.

- Але, мій друг, вам неодмінно слід відвідати містера Бінглі, як тільки він з'явиться.

- Чи я за це візьмуся.

- Але подумайте про наших дівчаток. Ви тільки уявіть собі, як добре одна з них буде влаштована. Ось побачите, як відразу поспішать в Незерфілд сер Вільям і леді Лукас. А заради чого, як ви думаєте? Уж, звичайно, заради своєї Шарлот - ви ж знаєте, вони не дуже-то люблять відвідувати незнайомих людей. Ви неодмінно повинні поїхати - адже ми самі без цього ніяк не можемо у нього побувати.

- Ви, безумовно, дуже педантичні. Вважаю, що містер Бінглі буде радий вас побачити. Хочете, я дам вам для нього записочку з обіцянкою видати за нього заміж будь-яку з моїх дочок, яка йому більше сподобається? Мабуть, треба буде тільки замовити слівце на користь моєї крихти Ліззі.

- Сподіваюся, що ви цього не зробите. Ліззі нітрохи не краще за інших ваших дочок. Я впевнена, що вона і вполовину не так красива, як Джейн і набагато менш добродушна, ніж Лідія. Але їй ви чомусь завжди надаєте перевагу!

- Жодна з моїх дочок нічим особливим не примітна, - відповів він. - Вони настільки ж дурні і неосвічені, як всі інші дівчата в цьому віці. Просто в Ліззі трошки більше толку, ніж в її сестер.

- Містер Беннет, як ви смієте так ображати ваших власних дітей? Вам приносить задоволення мене мучити. Звичайно, вам немає ніякого діла до моїх понівечених нервів.

- Ви помиляєтеся, моя дорога. Я давно звик з ними рахуватися. Адже вони - мої старі друзі. Недарма ви мені говорите про них вже не менше двадцяти років.

- Ах, ви навіть собі не уявляєте, як я страждаю.

- Сподіваюся, що ви все ж доживете до того часу, коли в околицях з'явиться безліч молодих людей з доходом не менше чотирьох тисяч в рік.

- Навіть якщо їх буде двадцять, який в них прок, коли ви все одно відмовляєтеся до них їздити?

- Ну, якщо їх буде двадцять, моя дорога, то тоді я, звичайно, зберуся і одночасно і об'їду їх всіх підряд.

В характері містера Беннета так вигадливо поєднувалися жвавість розуму і схильність до іронії, замкнутість і навіженої, що за двадцять три роки спільного життя дружина все ще не зуміла до нього пристосуватися. Розібратися в її натурі було набагато простіше. Вона була неосвіченою жінкою з недостатньою кмітливістю і нестійким настроєм. Коли вона була чимось незадоволена, вона вважала, що у неї не в порядку нерви. Метою її життя було видати дочок заміж. Єдиними її розвагами були візити і новини.

Містер Беннет все ж одним з перших відвідав містера Бінглі. По правді кажучи, він з самого початку мав на увазі нанести йому візит, хоча весь час запевняв свою дружину, що ні за що до нього не поїде. І вона залишалася в повному невіданні щодо його намірів до кінця того дня, коли візит відбувся. Справжній стан речей розкрилося в такий спосіб. Спостерігаючи за тим, як його друга дочка прикрашає стрічками капелюшок, містер Беннет несподівано зауважив:

- Сподіваюся, Ліззі, містеру Бінглі це сподобається.

- Ми ніколи не дізнаємося, що подобається і що не подобається містерові Бінглі, - з роздратуванням промовила її мати, - раз нам не доведеться бувати в Незерфілд.

- Але ви забуваєте, мама, - сказала Елізабет, - що ми зустрінемо його на балу, і місіс Лонг обіцяла нас познайомити.

- О ні, місіс Лонг ні за що цього не зробить. У неї у самої дві племінниці. Терпіти не можу цю ханжу і егоїстка!

- І я теж, - сказав містер Беннет. - Як приємно, що в цій важливій справі ви від неї не залежите.

Місіс Беннет себе не обтяжували до відповіді; але, не будучи в силах стримати своє роздратування, вона накинулася на одну з дочок.

- Заради бога, Кітті, перестань так кашляти! Хоч трішки б вважалася з моїми нервами. Вони цього не витримають.

- Кітті у нас ні з чим не вважається, - сказав батько. - Вічно вона кашляє невпопад.

- Я кашляла не для задоволення, - образилася Кітті.

- Коли у вас наступний бал, Ліззі? {6}

- Через два тижні.

- Ах, ось як, - вигукнула мати. - Значить місіс Лонг повернеться тільки напередодні балу! Як же це вона нам його представить, якщо навіть не встигне з ним до цього зустрітися?

- Тоді, дорога моя, ви зможете виявитися корисною вашої приятельки, представивши їй містера Бінглі.

- Неможливо, містер Беннет, неможливо, раз я сама не буду з ним знайома. Ви просто наді мною знущаєтесь!

- Ваша обережність робить вам честь. Звичайно, таке коротке знайомство майже нічого не означає. Яке ж судження можна скласти про людину протягом двох тижнів? Однак, якщо її не познайомимо з містером Бінглі ми, то це зробить хтось інший. Як на мене - нехай місіс Лонг і її племінниці теж спробують щастя. Я навіть готовий взяти цю добру справу на себе, якщо воно вам дуже не до душі.

Дівчата дивилися на батька. Місіс Беннет пробурмотіла:

- Яка дурниця!

- Що означає ваше виразне зауваження, пані? - запитав він з подивом. - Чи вважаєте ви безглуздим звичай, згідно з яким, перш ніж мати справу з незнайомою людиною, він повинен бути вам представлений? Або вам не подобається існуючий порядок такого уявлення? Боюся, що наші погляди в цьому відношенні злегка розходяться. А ти, Мері, що думаєш з цього приводу? Адже ти у нас така розважлива дівчина, читаєш вчені книги і навіть робиш з них виписки.

Мері хотілося сказати що-небудь дуже глибокодумне, але вона нічого не змогла придумати.

- Поки Мері збирається з думками, - продовжував він, - повернемося до містера Бінглі.

- Я більше не можу чути про містера Бінглі, - заявила дружина.

- Шкода, що ви про це не сказали мені раніше. Знай я це сьогодні вранці, я б ні в якому разі до нього не поїхав. Яка досада; але якщо вже я у нього побував, боюся, що уникнути з ним знайомства буде тепер не так-то легко.

Містер Беннет домігся, чого хотів - дами прийшли в крайнє здивування. Особливо сильно була вражена місіс Беннет. Однак, коли перший порив радості минув, вона почала запевняти, що саме цього вона від нього і чекала.

Кінець ознайомчого уривка

СПОДОБАЛАСЯ КНИГА?