Якщо в школі у вас геть відбили любов до класичної літератури, повернутися на шлях читання і розуміння великих творів російських і зарубіжних письменників буде дуже непросто. Підмогою на шляху до читання може стати кінематограф, де екранізації мають набагато більшу легкість, а думки автора стають зрозумілі кожному. Вихід в прокат фентезійний фільм « вовкулаки »Для глядачів повинен стати не тільки хвилинним розвагою, але і кроком на шляху до інших творів Олексія Толстого. Саме про це та багато іншого ми після прем'єри картини поговорили з провідним актором проекту Михайлом Пореченковим .

- Спочатку питання як до керівника компанії «ВВП Альянс». Як з'явився цей проект? Чия це була ініціатива? Що привернуло в сценарії?

- Наша компанія відповідала за продакшен, а ініціатива і ідея проекту належать продюсерам Андрію Радько і Катерині Гордецький , Продюсерський центр «горад». Нам всім, зрозуміло, було дуже цікаво попрацювати над екранізацією розповіді Олексія Толстого, одного цього було достатньо, щоб сміливо вхопитися за такий проект. Сценарій виявився дуже цікавим, набагато глибшим, ніж можна було б собі уявити. Особисто для мене творчі моменти важливіше будь-яких фінансових перспектив, важливим є той вихідний матеріал, з яким ми почали працювати, важливе коло людей, які створювали фільм. Я радий, що мені дісталася цікава роль в цьому прекрасному проекті.

- Як вам працювалося з Сергієм Гінзбургом ? Чи вдалося знайти спільну мову? Привнесли ви щось своє (акторська), що не заплановане режисером у фільмі?

- Ми вже працювали з Сергієм на проекті « Вбити Сталіна », А до цього багато спілкувалися на кінофестивалях. Вважаю, зараз ми досить добре розуміємо один одного, щоб вирішувати самі амбітні завдання. Нічого нового в сценарій вносити не треба було. Під час зйомок, звичайно, щось міняли і коректували, якісь сцени замінювали, це звичайний розумний творчий процес. Ми хотіли зрозуміти, яка людина Лавр, що їм рухає і на що він готовий заради збереження миру. Думаю, у нас вийшло створити персонаж, який має чітку індивідуальність, зрозумілу глядачам.

- В оповіданні Толстого, який став основою сценарію фільму, про Лавру нічого не говориться. Як ви формували свій екранний образ? Може бути, дорівнювали на якогось іншого героя?

- Я ні на кого не рівняюся, я шукаю в собі необхідні речі, які стикаються з ситуаціями, в які потрапляє герой. Строго кажучи, Лавр - це я в запропонованих обставинах, так нас вчили грати за системою Станіславського. Ми складали кожну сцену разом з Сергієм, пробували різні варіанти, шукали. Кінематограф справу командне, від кожного учасника команди залежить той образ і та робота, яка в підсумку вийде. Для себе я вирішив, що Лавр - монах, що колись був воєводою, але змінив меч на віру, в історії таке траплялося досить часто. Іпостасі ченця і воїна в ньому знаходяться в постійному контакті, всередині Лавра йде справжня битва, але це не заважає Лавру нести людям світло, віру, істину, незважаючи на труднощі і перепони.

- Як ви характеризуєте свого героя? Хто Лавр для вас в першу чергу?

- Все дуже просто. Лавр - людина на своєму місці. Місце святе, але воно порожнє, воно шукає людину, яка наповниться його світлом. Ось цією людиною і став Лавр. В процесі роботи над персонажами ми прийшли до висновку, що мій герой і персонаж Роман Мадянов - це дві половинки одного цілого. Ми розуміємо, яким Лавр був і яким став. Як він став людиною, що знає Істину. А ось герой Романа Сергійовича блукає-блукає в пітьмі, чинить опір долі і призначенню, але все одно приходить до Світла і займає місце Лавра.

- Розкажіть про партнерах в кадрі. Як склалося партнерство з Костянтина Крюкова ?

- Костянтин і Аглая прекрасні хлопці! Ще до початку зйомок ми збиралися, сиділи і розмовляли, вони позитивні, молоді, талановиті і дуже позитивні. Аглаю Шиловський я знаю ледь не з народження, радий, що тепер вдалося і попрацювати разом. У нас склалися прекрасні стосунки, які продовжилися і на знімальному майданчику. З романом Мадяновим ми знайомі дуже давно, і він геніальний артист. Ми з ним працюємо разом вже не в перший раз, нам ні хвилини не було потрібно, щоб притертися один до одного - він однаково талановито втілює будь-який образ.

- Між вашим Лавром і героєм Костянтина Крюкова у фільмі розгортається певний конфлікт. Але хіба такий герой, як Лавр, може в чомусь поступатися зовсім молодому недосвідченому хлопцеві?

- Так, дійсно, на боротьбі світоглядів Лавра і Андрія багато в чому побудований конфлікт стрічки, але, по суті, ми знаходимося на одному боці, просто по-різному розуміємо Істину, Світло, Любов.

- Де проходили зйомки? Які у вас залишилися враження від роботи в справжніх замку і фортеці?

- Зйомки проходили в Криму, в Бахчисараї, містечко називається Чуфут-Кале. Це старий середньовічний місто-фортеця. Точніше, фортеці як такої там вже немає, але є підземна частина, яка заворожує своєю красою. Та й сама природа Криму вражає, це місце немов створено для того, щоб знімати найкрасивіші фільми. Взагалі, найкраще туди поїхати самим і все побачити своїми очима. Але якщо такої можливості немає, то помилуйтеся прекрасними видами хоча б в нашому фільмі. Ми в Криму дуже добре провели час.

- Якими новими навичками довелося опанувати в процесі роботи над фільмом?

- Робота з загостреними кілками, ця навичка завжди стане в нагоді, щоб прикувати когось. (Сміється.)

- Якщо відкинути містику і вовкулаків, то про що ваш фільм?

- Про любов, звичайно. Про те, що не всі в нашому житті визначено. Про те, що кожна наша дія і бездіяльність тягне наслідки. Про честі і совісті, поняттях, невіддільних від всієї російської історії.

- Якої реакції чекаєте від глядачів після перегляду «Вурдалак»?

- Я в першу чергу хочу, щоб глядач кіно подивився, а сподобалося йому чи не сподобалося, вже не так важливо. Головне, щоб наша робота не залишала байдужими, ми намагалися працювати так, щоб кожен глядач знайшов у фільмі щось для себе.

Яндекс Дзен

Instagram

Telegram

Твіттер