1. зображення
2. звук
3. бонуси
4. Історія створення і розповідь про зйомки (52 хвилини)
5. Колекція спогадів (42 хвилини)
6. Підбір натури (11 хвилин)
7. На що схожі запахи (13 хвилин)
8. Операторська робота (11 хвилин)
9. Фінальний акорд: зведення (3 хвилини)
10. Парфумер заговорив по-німецьки (10 хвилин)
11. Загальні враження від видання

Один з найзагадковіших літературних геніїв сучасності - Патрік Зюскінд - 15 років він не хотів продавати права на свій культовий роман «Парфумер». Єдиним режисером, якому він хотів довірити екранізацію свого головного дітища, був Стенлі Кубрик. Однак той, прочитавши книгу, сказав, що фільм по ній зняти неможливо. Втім, коли Кубрик відійшов в інший світ, Зюскінд, втративши останню надію, все-таки продав права німецькому продюсеру Бернд Айгіхеру за символічну суму в 10 млн. Євро. Щасливий Айгіхер тут же приступив до роботи над проектом, запросивши на режисерське крісло Тома Тиквера ( «Біжи, Лола, біжи»). І після кількох років наполегливої ​​роботи картина, нарешті, дісталася до екранів.

Зізнатися, спочатку я зі скепсисом ставився до цього проекту. І коли фільм вийшов в прокат, довго не хотів на нього йти, так як боявся розчарування. Все-таки, роман Зюскінда - абсолютний шедевр, геніальний твір, настільки ж цікаве і яскраво написане, як глибоке і багатогранне. Зюскінд створює тут дивовижний світ - світ запахів. І адекватно перенести його на екран - справа дуже непроста.

Однак потрібно визнати, що Тиквер впорався з цим завданням. Неймовірними зусиллями, використовуючи найвитонченіші кінематографічні засоби і прийоми, він впевнено і виразно переказав нам історію геніального парфумера Жана-Батиста Гренуя, одержимого ідеєю створити досконалий аромат і заради цього готового піти на численні вбивства. Тільки при цьому переказі Тиквер то чи з ідейних, то чи з чисто практичних міркувань допустив кілька дуже важливих відхилень від початкового сюжету, таким чином, в корені змінивши концепцію всього твору.

Я аж ніяк не є прихильником ортодоксального проходження авторського тексту. Зрештою, книга - це книга, а фільм - це фільм. І історія знає чимало випадків, коли режисер, пішовши на конфлікт з письменником, створив в результаті справжній шедевр, наголову перевершує першоджерело. Згадайте хоча б «Сяйво» вже згадуваного Кубрика або «Солярис» Тарковського. В даному випадку я не вважаю, що фільм вийшов краще книги, а й засуджувати Тиквера за відступу від тексту не буду - він прочитав цей сюжет по-своєму, і це його невід'ємне право, як Художника створювати свій кіносвіт за своїми законами. А наше завдання - відзначити ці розбіжності і зрозуміти, чому вони були допущені, так як це дозволить нам зрозуміти концепцію режисера.

Отже, в цілому подієва канва і навіть цілий ряд важливих деталей залишилися на місці. Багато моментів передані настільки точно, що навіть у читали книгу може скластися враження, що Тиквер не відступає від оригіналу ні на крок. Однак при найближчому розгляді ми помічаємо кілька цікавих купюр. По-перше, творці фільму повністю вирізали сюжетну лінію, пов'язану з маркізом Тайад-Еспінассом. Нагадаю: в романі після свого життя в горах і до приходу в Грас Жан-Батист Гренуй прожив деякий час в П'єррфор, під заступництвом екзальтованого аристократа-псевдовченого. І у Зюскінда це був важливий момент - саме в П'єррфор Гренуй уперше зробив спробу створити людський запах. У горах же головним його заняттям були мрії про нові ароматичних світах - там він був занурений у власні фантазії, що складаються з запахів.

Ось ми і підійшли до другого ключового розбіжності: у фільмі цих уявних світів Гренуя немає зовсім. Більш того, по Тиквера він насолоджується якраз відсутністю запахів, як би відпочиває від них. А адже в книзі це один з ключових епізодів. Гренуй - геній, творець. І нехай він спростовує своїм прикладом пушкінський постулат «геній і лиходійство - дві речі несумісні», проте він (по Зюскінду) володіє даром створювати свої власні світи. Скажімо, режисер їх створює за допомогою кіномови, письменник - за допомогою слова, композитор - з звуків, а Гренуй - з запахів. І головна його мета - створити досконалий витвір мистецтва, універсальний запах. Сцена в горах Зюскінду потрібна саме для того, щоб показати його, Гренуя, багатий внутрішній світ, його задатки Художника (в широкому сенсі слова).

Нарешті, третє розбіжність - найважливіше, допущене свідомо і аж ніяк не через турбот про хронометражі або бюджеті. Свою першу жертву - дівчинку, що продавала сливи - Гренуй душить випадково, а не спеціально. І, вже стоячи на ешафоті, наш герой згадує цей момент і жалкує про нього, уявляючи, що дівчина жива, а він займається з нею коханням. Тиквер вкладає в свій фільм таку думку: все, що зробив Гренуй - це через брак звичайної людської любові, неможливості любити і бути коханим. І гине Гренуй у Тиквера тому, що розуміє - любові йому не бачити, як вух своїх. А у Зюскінда ми бачимо людину, яка виконала своє призначення, який створив найбільше творіння - навіщо йому тепер жити? Концепцію Зюскінда - «історія творця, існуючого заради створення шедевра» Тиквер підміняє принципово інший, попахує Фрейдом, концепцією - «історія людини, позбавленого любові, і прагне компенсувати це якимось штучним способом». Думаю, ви погодитеся зі мною, що між цими підходами величезна прірва. Повторюся: я не засуджую Тиквера за це, навіть навпаки, наголошую це як момент прояви справжнього художника, що не намагається влізти в чуже плаття, але перекроювати його під себе. Однак ваше право вибрати той варіант, який ближче вам. Особисто мені ближча концепція Зюскінда.

Що стосується чисто кінематографічних питань, то в цьому відношенні у фільмі майже все на вищому рівні - і відеоряд, і акторська гра. Хоча, є і одне слабке місце. Музика. "Як же так? - запитаєте ви, - там дуже красива і виразна музика! ». Давайте розберемося. Щоб пояснити свою точку зору, мені необхідно повернути до початку нашої розмови. Ми говорили про те, що однією з головних проблем при екранізації роману Зюскінда є передача запахів, якими наповнений кожен абзац тексту. Як це зробити в кіно? Так, можна за допомогою відеоряду. Тут до режисера і оператора немає ніяких претензій. Але ж запах - це щось невловиме, невербальне. А що ще, як не музика, здатне стати у фільмі адекватною заміною ароматів? Що ще, як не музичні теми, може змішуватися, переплітатися, створювати дивовижні букети та композиції? І з цим завданням Тиквер з товаришами (режисер був одним з композиторів) і не впорався. Тобто для будь-якого іншого фільму їх саундтрек був би чудовий. Але не для «Парфумера». Застосувавши цілий ряд цікавих музичних прийомів, знайшовши непогані аудіорешенія для деяких сцен, композитори навіть не спробували зробити головне - музичний аналог того універсального аромату, який весь фільм створював і, нарешті, створив Гренуй. Якби авторам саундтрека вдалося хоча б наблизитися до цього, фільм би став не просто дуже хорошим, а геніальним. Хоча, може ми занадто багато чого вимагаємо?

Видання являє собою двухдисковую «розкладачку» в картонному боксі стандартного формату. Так виглядає задник «розкладачки»:

На жаль, ніяких буклетів в коробці не було виявлено. Втім, кишеньки для буклету теж немає - «розкладачка» складається лише з двох стулок.

Накатки на дисках цілком відповідають загальному дизайну.

Російськомовне меню анімоване і озвучено. Виглядає це не дуже винахідливо, але серйозних претензій не викликає.

зображення

Зображення на диску чудове - картинка дивно соковита, стабільна і повна деталей. Звичайно, можна мріяти про те, як настільки барвистий фільм виглядав би на BD або HD DVD, але в рамках DVD-формату дорікнути тут нема за що.

звук

Російський дубльований трек DTS наголову перевершує інші доріжки. Це той рідкісний випадок, коли від перегляду фільму в дубляжі ми нічого не втрачаємо - робота виконана на вищому рівні. Єдине, що може викликати сумнів - це підбір актора для озвучування закадрового голосу (в оригіналі це Вільям Херт). Але тут вже, як то кажуть, на смак і колір ...

бонуси

На першому диску з бонусів представлені тільки трейлер (в двох варіантах - з дубляжем і без) і тизер.

Зате другий DVD цілком відданий під додаткові матеріали. Меню бонусного DVD симпатично анімоване і озвучено.

Бонуси наступні:

Історія створення і розповідь про зйомки (52 хвилини)

Докладний і вельми цікавий документальний фільм про екранізацію «Парфумера». Цікава деталь: сам Зюскінд в фільмі не з'являється. А жаль!

Колекція спогадів (42 хвилини)

Невеликі інтерв'ю з Берндом Айгіхером, Томом Тиквером, Ендрю Біркін, Беном Уішоу, Дастіном Хоффманом, Алано Рікманом, Рейчел Херд-Вуд, Кароліною Херфуд, Корінной Харфух і Джесікою Шварц.

Підбір натури (11 хвилин)

Розповідь про пошуки необхідних місць для зйомок за попередніми ескізами.

На що схожі запахи (13 хвилин)

Творці фільму розповідають про те, як вони намагалися передати запахи за допомогою відеоряду.

Операторська робота (11 хвилин)

В принципі, цей ролик примикає до попереднього - і там, і там розповідається про роботу над відеорядом фільму. Правда, в даному випадку вся увага зосереджена на операторі, який розповідає про свої враження від зйомок і висловлює свої міркування про цей проект.

Фінальний акорд: зведення (3 хвилини)

Ролик про микшировании саундтрека фільму.

Парфумер заговорив по-німецьки (10 хвилин)

Навіщо тут представлений цей матеріал - не знаю. Куди логічніше виглядав би ролик про роботу над російським дубляжем.

Всі додаткові матеріали перекладені закадровий (за винятком Історії створення).

В цілому бонусний диск залишає дуже приємні враження. Підбірка матеріалів - цікава, грунтовна і різноманітна.

Загальні враження від видання

плюси:

• приємне оформлення
• Чудове зображення на фільмі
• відмінний дубляж
• Вражаюча DTS-доріжка
• Велика кількість переведених бонусів

мінуси:

• Підгорнутим оригінальна доріжка (384 Kbps замість стандартних 448 Kbps)

Перед нами рідкісний приклад, коли дуже хороший фільм виходить на не менше хорошому диску. До фільму можна ставитися по-різному (у мене до нього відношення дуже складне, як ви вже зрозуміли), але подивитися його варто в будь-якому випадку - в незалежності від того, чи читали ви роман Зюскінда чи ні. Все-таки це подія в кінематографі. Видання не повинно викликати нарікань навіть у найбільш вимогливих кіноманів.