1. Матеріали по темі

Заслужена артистка Росії розповіла про 50-річному ювілеї і про те, що її турбує в житті

Лена з дитинства мріяла стати актрисою, а точніше - клоуном. Але батьки в старшої дочки бачили вчительку музики і після восьмого класу перевели дівчинку в музичне училище. Тоді Олена вперше побувала в Ленінграді і, закохавшись в місто на Неві, зрозуміла, що вчитися буде тільки там - а саме в легендарному ЛГИТМИК (Ленінградському державному інституті театру, музики і кінематографії). Але в нього вступити з першого разу не вдалося - довелося, так би мовити, брати мрію штурмом. Сама Олена, коли її питають, чому вона вирішила піти в артистки, завжди жартує. ІА «Столиця» вона сказала: «Я дуже хотіла бути манекенницею, але мене не взяли». Журналістам вдалося поговорити з артисткою напередодні її дня народження.

- Олено, розкажіть, як готувалися до такої важливої дати - 50-річчя?

- Чесно кажучи, я хотіла втекти від цього ювілею. Не хотіла відзначати цей день народження. Але не з метою економії і не тому, що ця цифра - п'ятдесят років - мене лякає. Просто хотілося усамітнитися. Не дуже люблю останнім часом справляти дні народження, як-то це у мене все кострубато виходить ... Але мої друзі і родичі стали цікавитися, невже я не проведу якийсь незабутній вечір ?! Їх можна зрозуміти: 50 років - звучить, звичайно, солідно. У свої 17 я думала про людей цього віку приблизно так: «О, які солідні вже!» А зараз розумію, що іноді до цієї самої «солідності» мені ще дуже далеко ...

- Олена, чесно кажучи, я, коли дізналася, що вам виповнюється 50 років, спочатку навіть не повірила ...

- Я теж так вважаю: що внутрішнє відчуття себе, мій емоційний стан не збігається з цифрою в паспорті. Я себе відчуваю набагато молодше!

- На скільки ж років ви себе відчуваєте?

- Сьогодні - на 35, а буває, що і на 16. Але буває, що і на 70 років. Все залежить від того, як я провела попередню добу, складне чи був виступ. Не завжди гастролі, перельоти і переїзди додають молодості навіть в емоційному плані.

Першокласниця Лена Воробей.

- Багато часу йде на підготовку одного образу?

- Робота над пародійним чином не вимагає великої затрати часу - набагато менше, ніж робота над роллю у виставі. Пародія - це легкий жанр. У тебе або виходить імітувати голос, манери поведінки, або ні.

- Ви ще в студентські роки познайомилися з Юрієм Гальцевим і Геннадієм Вєтровим. До сих пір підтримуєте дружні стосунки?

- Так, намагаємося не забувати, що ми з однієї театральної школи, з одного міста, який зробив нас акторами, який дав нам щасливий квиток в цю зоряну і цікаве життя.

- У вашому житті бувають розіграші від друзів?

- Бувають - саме тому я була заморочені з днем ​​народження, щоб зробити його святковим, з великою культурною програмою. Адже це теж завдання непросте: провести все на гідному рівні, щоб було і цікаво і, головне, весело. Є така програма: «Розсміши коміка». Якщо врахувати той факт, що до мене прийдуть мої колеги, то їх дійсно розсмішити набагато складніше, ніж наших глядачів.

- У вас же майже вже доросла дочка?

- Так, Софії вже 14 років. На Русі в її роки вже свої сім'ї заводили ...

Олена Воробей з дочкою Софією.

- Чому намагаєтеся її навчити?

- Я кричу, що головне - навчання, намагаюся прищепити посидючість. Я, як і будь-яка мама, боюся за свою дочку - боюся поганих компаній, соціальних мереж ... Боюся, але не забороняю. Але контролюю, тому що це важливо. Я в діалозі зі своєю дитиною, зі своєю маленькою дорослою дочкою. У неї в цьому році перший іспит з геометрії (дочка Олени вчиться в 9-му класі - Прим. Автора). Вона переживає, боїться. Я кажу: «У твоєму житті стільки буде цих іспитів, і важливо - побороти перший страх і хвилювання. Треба навчитися збиратися »... Особисто для мене зараз її навчання в пріоритеті, а для неї - навчання і вміння дружити, розібратися в тому, хто справжній друг, а хто - так, на час, до першої поразки ... Для неї це та школа життя, яку вона проходить зараз самостійно. Втручатися в цей процес я не можу, можу тільки давати поради, і добре, що вона зі мною ділиться своїми проблемами.

- Чим вона захоплюється?

- Вона захоплюється музикою, але, на жаль, не тим музичним інструментом, яким я присвятила все своє життя - фортепіано. Вона шість років займалася їм, але благала про те, щоб я її забрала з цих занять. І проміняла фортепіано на барабани, на ударні установки ...

Олена Воробей та Володимир Винокур здатні влаштувати іскрометний шоу навіть удвох.

- Що для вас важливо у вихованні дитини?

- Важливо те, що я поважаю її вибір. Мені хочеться, щоб її часом не пішло даремно, щоб воно не було витрачено на сидіння в соціальних мережах. Софія - такий же дитина, як і всі, з таким же набором спокус, і прагнення зайвий раз зазирнути в її соціальні мережі за нею теж водиться.

- Вона вже вирішила, ким хоче бути?

- Що стосується професії, то поки вибір не зроблений. Але я на неї не тисну. Я знаю, що таке тиск батьків. Це дуже неприємно і руйнує психіку. Тому свої висновки я зробила давно, коли була в її віці. Я чітко знала, які стосунки у мене будуть з моїми дітьми, а будь не буде ніколи. Кожен з нас має право на свою помилку. Ніколи чужий досвід не буде твоїм. Ми тільки говоримо, що треба вчитися на чужих помилках, але саме життя диктує нам інше. Все набивають свої шишки - головне, щоб вони були менш болючі.

- Ви в душі серйозна людина або намагаєтеся з гумором ставитися до серйозних речей?

- Це для мене загадка, на яку я не можу знайти відповіді. Взагалі, як мені здається, я веселий, активний і рухливий чоловічок. Але іноді життєві обставини скручують так, що думаєш: до кого б звернутися за допомогою? Хто б пошкодував? І те, що з боку здається вічним святом, виявляється в житті, в реалії зовсім іншим ...

Олена Воробей стверджує, що сонця вона заряджається енергією.

- Ви сказали, що іноді відчуваєте себе на 70 років. У вас ніколи не виникало бажання одного разу сказати: «Все, втомилася - їду в село, в глушину, подалі від цієї роботи»?

- Я собі слабо таке уявляю. З одного боку, тому що я типова городянка, і всі мої рідні завжди були жителями міста. Я навіть заздрила в дитинстві дівчаткам у дворі, які на літо їздив до родичів у село. Вони привозили звідти масу смачних речей: варення та інші заготовки, ягоди кошиками - полуницю, вишню, смородину. І мені здавалося, що село - це така бонусна опція, якою я обділена. У нас не було навіть дачної ділянки. З іншого боку, я люблю село саме за те, що це не місто. Люблю втекти з міської суєти кудись в відокремлене місце - тихе і красиве. Але моя душа більше рветься до моря і сонця - я, мабуть, від нього заряджаюсь енергією.

Матеріали по темі

Чи не стримала слово: Примадонна знову зібралася на гастролі 22.06.2019, 3:40

Культ Пугачової: Примадонна російської сцени відзначила ювілей, який її не старий 15.04.2019, 2:28

показати ще