Перший канал повторює показ багатосерійного фільму компанії Star Media про життя легендарного одеського грабіжника Мішки Япончика.

Цей історичний персонаж вже не раз надихав художників на творчість. Зокрема, з нього Бабель писав у своїх «Одеських оповіданнях» Беню Кріка.

Япончик був незвичайним нальотчиком. Стати королем злодіїв, тримати в страху все місто і при цьому бути народним улюбленцем могла тільки неординарна людина. Він мав колосальну популярність, в ньому бачили Робін Гуда. Мішка Япончик затвердив свій «кодекс нальотчика": не грабувати бідняків, не чіпати лікарів, юристів і артистів.

Його нальоти були артистичними і дотепними - такий собі маленький спектакль. Мишка був розважливим і раціональним, але при цьому людиною з широкою душею: закочував бенкети для всієї Молдаванки, постачав грошима і продуктами молодят, сиріт, бездомних.

Акторові допомогли розкосі очі

Він пробув королем злодіїв короткий період - з 1917-го по 1919-й. Але це були його найяскравіші роки, наповнені такими надзвичайними подіями, на які у інших не вистачило б і цілого життя.

Найскладнішим, за словами режисера фільму Сергія Гінзбурга, виявилося знайти виконавця головної ролі:

- Це було болісно важко. Ми подивилися всіх, кого можна. В результаті знайшли приголомшливого актора Театру Націй - Євгенія Ткачука .

- Спочатку мене затвердили на іншу роль - Майорчика, праву руку Ведмедики, - розповів молодий актор Євген Ткачук. - У цей час продовжували шукати актора на головну роль, і мені теж влаштували проби. Коли прочитав сценарій, дуже пошкодував, що пробитися не на Япончика. Але потім все стало на свої місця. А мій однокурсник Олексій Філімонов зіграв Майорчика.

До речі, багато в чому допомогла Ткачуку характерна зовнішність: розкосі очі, за які Мишка і отримав свою кличку - Япончик.

Одесити нас оцінять

режисер Сергій Гінзбург розповів «Навколо ТБ» про зйомки в Одесі.

- Сергію Володимировичу, по ТБ з великим успіхом вже йшли серіали, які свідчили одеський колорит: «Сонька Золота Ручка», «Ліквідація». Чи буде у Вашому кіно робитися акцент на одеській мови, на гуморі?

- Поза всяким сумнівом. Це одеська історія, і тому буде одеський акцент, колорит. Реальний, що не фарсовий. Найбільше боявся, щоб не вийшло так, як зображують євреїв в анекдотах.

- Акторів навчали одеської мови?

- Так, ми брали консультантів і багато на цю тему думали.

- А Ваша власна мова збагатилася одеськими фразами, словами?

- Звичайно! Коли ти починаєш вивчати мову, то розумієш структуру. З одного боку, це досить просто, а з іншого - не дуже. Одеса - багатонаціональне місто, в якому жили росіяни, українці, євреї, греки, румуни, татари. Це портове місто, південний, відповідно, відбувалася плавка мов. Зараз «одеської мови» вже практично немає. Іноді десь на Молдаванці, на Привозі можна якусь інтонацію почути. Тим більше ми говоримо про мову 1917 року: тут можемо тільки здогадуватися і щось добудовувати, багато в чому через літератури.

- Скажіть, чому Вас зацікавив саме Мішка Япончик?

- По-перше, тому що це неймовірно цікавий персонаж. По-друге, це унікальна можливість опинитися в стильовому просторі того часу, і не просто того часу, а Одеси того часу, і не просто Одеси, а авторської Одеси. У цьому фільмі ми використовували і мотиви оповідань Бабеля, і історичні документи. Це така яскравість, барвистість! Сам місто шалено манки. Плюс в цьому фільмі буде величезна кількість пісень. Роль молодого Утьосова, до речі, грає кумир нинішніх дітей Павло Прилучний.

- Як Ви ховали сучасну Одесу в кадрі? За допомогою комп'ютерної графіки?

- По-перше, ми намагалися знайти те, що ще збереглося. Але щось доводилося підправляти і за допомогою комп'ютерних технологій, і декораціями.

- Не так давно у всіх на слуху був інший Япончик - злодій в законі В'ячеслав Іваньков, убитий в 2009 році. Як Ви думаєте, чи відрізняються сучасні кримінальні авторитети від злодіїв часів Мішки Япончика?

- Абсолютно! У період Мішки Япончика час було романтичне, бандити були сентиментальні. Слідували принципам, правилам, цінували свій «почерк». Я б навіть сказав свій стиль. Мішка Япончик не хотів називатися бандитом, він взагалі не любив цього слова. Він і був не бандитом, а королем - людиною, який вершив ту справедливість, що її здійснив Бог. Забирав у багатих і ділився з бідними, не забуваючи, природно, про себе.

- Все-таки Ви показуєте міф? Не варто чекати від фільму біографічної точності?

- біографічної точності в даному випадку і не може бути. Є окремі сюжети, окремі епізоди, а реальну кримінальну справу знищено. У художньому творі в кінцевому результаті не важливо, яким був реальний персонаж. У нас є і абсолютно документальні речі, і вигадка, і література. Ми йшли від якоїсь опереточності, яка присутня в оповіданнях Бабеля.

- Одесити трепетно відносяться до образу свого міста в кіно. Чи не боїтеся, що їм не сподобається те, як Ви показали їх батьківщину?

- Ми намагалися відчути Одесу, перейнятися її духом, робили це з любов'ю, тому я сподіваюся, що нас оцінять і зрозуміють ...

Циля у всьому права

Незважаючи на авантюрний характер, Мішка Япончик був люблячим чоловіком. Його єдине кохання звали Циля Аверман. Дівчина виросла в аристократичній родині і довго відмовляла у взаємності юнакові не свого кола. Але, вийшовши заміж за Мишка, любила його до кінця днів. «Навколо ТБ» поговорив з Оленою Шамовой, молодою актрисою, яка зіграла дружину Япончика.

- Олена, близька Вам героїня за характером?

- Не зовсім, це збірний образ, але якісь мої риси, звичайно, присутні, ми все-таки беремо з особистого багажу.

- Ви вважаєте, що за інших обставин Мішка Япончик став би на шлях виправлення і зажив би чесним життям?

- Звичайно. Циля адже закликала його все кинути і жити спокійно. Не потрібно нічого завойовувати, не потрібен цей місто - їй потрібен не король, а проста людина.

- Вас вразив колорит Одеси?

- Я була там вперше і просто закохалася в це місто, він прекрасний! Я влилася в Одесу, в її культуру. Гуляла по місту, дивилася старовинну архітектуру. Це дало мені розуміння, що за люди жили і живуть там.

Панталони везли з самої Франції

Крім любовної і пригодницької лінії, а також неповторного одеського колориту, фільм цікавий і відтворенням духу епохи початку минулого століття. Герої фільму хизуються в елегантних костюмах, а дівчата красуються в старовинних вбраннях. Як вдалося домогтися ефекту автентичності, «Навколо ТБ» розповіла художник по костюмах Світлана Литвинова.

- Світлана, як Ви підбирали костюми героям?

- Ми створювали їх за історичними документами. Є в картині якісь фантазійні речі, але в основному ми намагалися максимально наблизитися до епохи. Автентичних речей в серіалі мало. Як правило, костюми ми шили конкретно під акторів.

- Чим цікава мода періоду, показаного в серіалі?

- Мені взагалі та епоха дуже подобається. У серіалі багато постільних сцен, і на дівчатах ви побачите корсети, мережива - все це справжнє. Я навіть їздила до Франції на блошиний ринок - купувала мережива, сорочки.

- Які костюми виявилися найскладнішими?

- Були дві великі сцени в театрі. Довелося попотіти, бо в кадрі показана багата публіка 1901-1905 років. Самі декорували капелюхи, придумували якісь аксесуари, шукали старі мережива, рукавички, кільця. Всі намагалися максимально наблизити до історії, і начебто вийшло.

А ось чи вийшло - про це ви дізнаєтеся, подивившись серіал «Життя і пригоди Мішки Япончика» на Першому каналі.

Ірина Єфімова