Гора Фудзі в історії японської культури (1): Фудзі і мистецтво
З давніх-давен японці ставилися з повагою і захопленням до гори Фудзі. Збереглося безліч літературних творів і шедеврів декоративно-прикладного мистецтва з її зображенням. Про неї складали вірші, вона була темою переказів і об'єктом релігійного поклоніння. Почесний професор Токійського університету Такасіна Сюдзі, фахівець з історії мистецтва, розповідає про те, яким чином гора Фудзі зайняла таке важливе місце в серці японського народу.
Француз Едмон де Гонкур (1822-1896), пристрасний любитель японського мистецтва, в «Щоденнику» за 17 лютого 1892 року написав, що побачив разом з друзями кілька пейзажних гравюр Хокусая, де зображена «Фудзіяма», і зазначив: «Важко навіть уявити, в якій мірі наші сучасні пейзажисти, і особливо Моне, зобов'язані цим картинам ». І дійсно, з гравюр Укійо-е, що надихали імпресіоністів, «Тридцять шість видів Фудзі» Хокусая були найбільш знамениті, і їх вплив було надто велике. Потім, коли Клод Дебюссі створив три симфонічних ескізу під назвою «Море», для обкладинки нот була обрана гравюра з тієї ж серії, «Велика хвиля в Канагава».
Кацусика Хокусай. «Велика хвиля в Канагава»
Серія «Тридцять шість видів Фудзі» з моменту її створення була високо оцінена завдяки дивним композиційних прийомів, які в ній використані. На одних гравюрах велична гора займає майже весь лист, інші ж зображують міські пейзажі в околицях Едо, а Фудзі ледь видно далеко. Хокусай не задовольнився досягнутим, і додав до серії ще десять гравюр, довівши загальну кількість до 46. Згодом він створив і тритомник «Сто видів Фудзі» ( «Фугаку хяккей»), що складався з пейзажних гравюр, зшитих в книги. Фудзі також з'являється в багатьох інших його творах. Живописний твір «Збір черепашок під час відливу» ( «Сіохігарі-дзу»), внесене до Списку важливого культурного надбання, зображує людей, які збирають біля берега молюсків, а фоном височіє Фудзі, покрита снігом. Картина «Дракон, що летить над горою Фудзі» ( «Фудзі-коси але рю») була написана Хокусай (1760-1849) на останньому, дев'яностому році життя. Геніальний художник, якому пощастило прожити таке довге і плідне життя, був зачарований Фудзі.
Кацусика Хокусай. «Збір черепашок під час відливу» (Музей образотворчих мистецтв м Осака)
Кацусика Хокусай. «Дракон, що летить над горою Фудзі» (Хокусайкан)
Гора Фудзі і мистецтво
Хокусай був зовсім не самотній у своїх пристрастях. Мабуть, складно назвати якогось відомого художника епохи Едо, який не залишив би жодного твору, так чи інакше пов'язаного з Фудзі. Незліченні зображення Фудзі можна бачити на розписі ширм і розсувних дверей, в мальовничих свитках, буддійських символічних схемах світу, мандалах, і картах для мандрівників, а крім того, тема Фудзі часто використовується в текстильних орнаментах, на повсякденного начиння і інших об'єктах декоративно-прикладного мистецтва .
Ця тенденція найбільш помітна світі гравюр Укійо-е, так улюблених серед простого народу. Поширення культу Фудзі і звичаї здійснювати паломництво на цю гору породили все збільшується суспільний запит на цю тему, і тому багато художників Укійо-е направляли свої зусилля на створення окремих гравюр, серій і книг, в яких гора Фудзі була головною темою. Одним з таких художників був Андо Хіросіге, писав пейзажі, які можна порівняти з гравюрами Хокусая. Як відповідь на книгу Хокусая «Сто видів Фудзі» Хіросіге вирішив зробити подібну книгу гравюр, «Сто зображень Фудзі». Проект був припинений після публікації першої книги з 20 листів, але Хіросіге все-таки зробив дві різні серії «Тридцять шість видів Фудзі», аналогічні роботам Хокусая. Крім того, в одній з найбільш відомих серій його гравюр «П'ятдесят три станції Токайдо» , І в шедеврі, створеному в останні роки життя, «Сто знаменитих видів Едо» , Місцями зустрічаються зображення цієї гори. Такі гравюри робили не просто для милування; їх купували мандрівники на згадку про поїздку в Едо як сувеніри для домашніх, а тому гравюри друкувалися величезними тиражами. Це говорить нам про те, наскільки важливе місце займала гора Фудзі в свідомості людей того часу.
Андо Хіросіге. «Станція Юи» із серії «П'ятдесят три станції Токайдо»
Само собою, розташована в центральній частині острова і найвища в Японії гора завдяки своїй величній красі була об'єктом захоплення і шанування японців задовго до періоду Едо. У поетичній антології «Манйосю» ( «Зібрання міріад листя»), створеної в VIII столітті, є знамениті вірші Ямабе Акахіто, що оспівують Фудзі:
... Як тільки небо і земля
Розверзлися, - в ту ж мить,
Як отраженье божества,
Велична, велика,
В країні Суруга піднялася
Висока вершина Фудзі!
(Переклад А. Е. Глускиной)
У «Манйосю» це далеко не єдині вірші про Фудзі. Ця гора згадується і в багатьох інших більш пізніх віршах і повістях. В образотворчому мистецтві найбільш раннім зображенням Фудзі є «Мальовнича біографія принца Сьотоку» ( «Сьотоку Тайс еден»), створена в середині XI століття і розповідає про життя принца Сьотоку (574-622), відомого політика і розповсюджувача буддизму. У цьому мальовничому свиті проілюстрована легенда про те, як принц Сьотоку нібито піднімався до вершини гори верхи на чорному коні, якого він отримав в подарунок з землі Каї (сучасна префектура Яманасі). Ця легенда набула широкого поширення разом з ростом релігійного шанування принца Сьотоку, і в багатьох згодом створених живописних сувоях про життя принца завжди присутній сцена з підйомом на гору. Це також сприяло закріпленню особливої ролі Фудзі в свідомості японців. Пізніше, в період Камакура (1192-1333), Фудзі можна побачити в «Ілюстрована записах про життя святого мандрівника» ( «Югё Сенін Енґі е») - біографії ченця Іппена (1239-1289), який мандрував по країні і поширював буддійське вчення. Існує чимало і пейзажних робіт, що зображують гору Фудзі.
«Мальовнича біографія принца Сьотоку»
Однак в період Едо ставлення японців до гори Фудзі сильно змінилося. Як видно на прикладах робіт Хокусая і Хіросіге, Фудзі увійшла в повсякденне життя звичайних людей і стала сприйматися чимось рідним і близьким. Це безпосередньо пов'язано з швидким розвитком міста Едо як політичного центру країни при сьогуна Токугава.
(Оригінал статті на японській мові опублікований 2 січня 2012 року)