Коли шанувальники творчості братів Коенів, до яких я, безумовно, також ставлюся, дізналися, що стрімінговий сервіс Netflix замовив Коенам міні-серіал, то все відразу різко переполошилися. Адже Коени раніше ніколи не знімали серіали. Так, серіал "Фарго" має пряме відношення до їх картині "Фарго" 1996 року, але брати в цьому серіалі виступили тільки як продюсери і не мали відношення ні до написання сценарію, ні до постановки. І ось тепер - коенівський серіал.

Втім, перед Венеціанським кінофестивалем 2018 року з'ясувалося, що серіал чомусь перемонтували в один довгий фільм, який складається з шести новел - по числу планованих серій. Що сталося, чому серіал перетворився в фільм - нам не розповіли. Але якось не дуже схоже на те, що шість серій абияк порізали і склали в одну картину - і на Коенів це не схоже, та й по фільму на це не схоже. Швидше за все, все це спочатку знімалося саме під формат повнометражного фільму. Втім, нам ніяких подробиць не розповіли, так що залишається тільки здогадуватися.

Незважаючи на те що фільм називається "Балада Бастера Скраггс", Скраггс зовсім не є сполучною персонажем усіх шести новел. Більш того, ці новели ніяк не пов'язані між собою, так і за стилем вони дуже різні: перша новела - така собі придуркуватих і черноюморная пародія на вестерн, фінальна ж новела закінчується як готичний хоррор.

Картина починається з того, що в кадрі з'являється книга "Балада Бастера Скраггс і інші історії Дикого Заходу", а потім якась рука перевертає сторінку і глядачі бачать ілюстрацію з книги з якоюсь дуже характерною для розповідається історії фразою. Після кожної історії знову виникатиме книга з рукою, що перевертає сторінку.

Історія перша. "Балада Бастера Скраггс". Бастер Скраггс (Тім Блейк Нельсон) подорожує по Дикому Заходу в сліпучо-білому костюмі і білому капелюсі. Він обожнює співати і вимагає називати себе Соловей з Сан-Саби. Також Бастер ще й дуже швидкий і влучний стрілець. Проте врешті-решт може знайтися хтось, хто виявиться швидше.

Історія друга. "Під Алгодонесом". Один чоловік (Джеймс Франко) намагається пограбувати банк. І при цьому зіткнеться з проблемами.

Історія третя. "Вхід за їжу". Імпресаріо (Ліам Нісон) возить по маленьким містечкам актора (Гаррі Меллінг), який в афішах іменується "Безкрилий дрізд. Професор Харрісон". Актор читає вірші шановній публіці. Однак збори постійно падають, і імпресаріо вважає, що з цим треба щось робити.

Історія четверта. "Весь Голд-Каньйон". У красивому каньйоні старатель (Том Вейтс) намагається відшукати золотоносний "кишеню": хто таке зможе знайти, на цьому зробить собі стан.

Історія п'ята. "Дівчина, яку налякали". Еліс Лонгабоу (Зої Казан) зі своїм братом Гилбертом (Джефферсон Мейс) їдуть в Орегон з караваном переселенців. Караван ведуть двоє дуже досвідчених людей - містер Артур (Гренджер Хайнс) і містер Непп (Білл Хек).

Історія шоста. "Останки". Дорожня карета з п'ятьма незнайомцями, котрі їдуть в Форт Морган. На одному дивані сидять двоє дивних, франтувато одягнених чоловіків, що обожнюють співати, - британець (Джон О'Ніл) і ірландець (Брендан Глісон). Навпаки них - траппер-мисливець (Челсі Росс), поважна леді (Тайні Дейлі) і француз (Сол Рубінек).

***

Чим хороші Коени, так це тим, що ти ніколи не знаєш, чого від них чекати. Вони однаково добре себе почувають в будь-яких жанрах: порівняйте, наприклад, медитативну драму "Людина, якої не було", ексцентричну комедію "Великий Лебовський" , Потужну драму "Людям похилого віку тут не місце" і, наприклад, трагікомедію "Після прочитання спалити" .

Також вони можуть знімати досить складні для розуміння картини, фактично філософські притчі на кшталт фільму "Серйозна людина" або викликають прості, чисто споглядальні картини на кшталт "Хай живе Цезар!" .

До теми Дикого Заходу вони звертаються не вперше. Вісім років тому вони зняли чудову пригодницьку драму "Залізна хватка" . І ось зараз - історії Дикого Заходу, шість абсолютно різних новел.

Що цікаво, коли у мене з'явився цей фільм і я запропонував дружині його подивитися, вона запитала, як картина називається і про що вона взагалі. Я на це відповів, що не пам'ятаю, як називається, і що я не з'ясовував, про що вона, тому що новий фільм Коенів я буду дивитися в будь-якому випадку - незалежно від сюжету. Вони мене не розчарують. Вони мене ніколи не розчаровують.

У першій новелі відіграє неймовірно колоритний актор Тім Блейк Нельсон, який вже знімався у Коенів в картині "О, де ж ти, брат?". У мене найулюбленіша його роль - в божевільній черноюморной комедії "Липучка" . До речі, Тім Блейк Нельсон одночасно є відомим незалежним режисером. Він, наприклад, поставив фільм "Травка" , Який мені дуже сподобався (там відзначався Едвард Нортон, який зіграв відразу дві, причому абсолютно різні ролі).

Ця новела - дуже колоритна і смішна. Манера розмови Бастера - неймовірно цікава, та й співає він в цій же манері. Швидкісні перестрілки пародіюють традиційні жанрові штампи, а винахідливість Бастера в ситуації, коли він виявляється без зброї, - це щось з чимось!

Друга новела з невдахою пограбуванням банку зроблена в дещо іншому ключі. Це скоріше черноюморная трагікомедія. Джеймс Франко, при всій моїй до нього більш ніж прохолодне ставлення, тут цілком на місці. Але самий супер - це банкір, що розповідає про попередні спроби пограбування. Його зіграв чудовий актор Стівен Рут. З ним там зовсім розкішний епізод.

Третя новела "Вхід за їжу" - чиста драма з абсолютно пронизливої ​​роллю Гаррі Меллінг. Дуже сумна, але поставлена ​​блискуче.

Четверта історія зі старателем - досить простенька. Якраз в дусі звичайних історій про золотошукачів. Але вона абсолютно дивовижно знята з візуальної точки зору. Крім того, старателя грає Том Вейтс, а на Тома Вейтса я готовий дивитися навіть без дивовижних видів, та й взагалі без будь-яких видів.

П'ята новела з наляканою дівчиною - найдовша і, на погляд деяких критиків, злегка затягнута. А як на мене, ця неквапливість цілком виправдана тим, що в кінці новели дію шалено прискорюється і тут все спрацьовує як би на контрасті. Тиху дівчину, яка начебто така вся з себе беззахисна, але при цьому цілком вміє маніпулювати людьми, зіграла Зої Казан - дуже характерна актриса, яку я зовсім недавно бачив у відмінному серіалі "Що знає Олівія" . Романтична історія, знята цілком в коенівський дусі: ви нізащо не здогадаєтеся, ніж там все закінчиться.

Шосту новелу дуже багато рецензенти дружно порівнюють з "Огидним вісімкою" Тарантіно. Теж люди в кареті, теж розмовляють, теж представники певних професій. Ну, не знаю, якщо йти за цією логікою, то всі фільми про Дикий Захід, де хтось їде в кареті і базікає, схожі на "огидним вісімку". Але у Коенів завжди свій власний, абсолютно авторський стиль, і, на мій погляд, з Тарантіно тут немає ніяких перетинів.

Бесіди персонажів в кареті - просто блиск! Манірний англієць, забавний ірландець, балакучий траппер (розповідь про дружину - просто клас), побожна леді, саркастичний француз. Найшикарніші - англієць і француз. Причому француза зіграв Сол Рубінек - хороший актор, кар'єра якого, на жаль, особливо не задалася. (Хто пам'ятає стару забавну комедію "Молодість, лікарня, любов" , Ті напевно добре запам'ятали дуже прикольного асистента доктора Людвіга Флойда Куртсмана.)

Причому закінчується ця новела таким собі натяком на готичний хоррор, але супроводжується проте всяким чорним гумором. І в ній, насправді, є всякі цікаві алегорії, які хотілося б обговорити (причому там можуть бути різні тлумачення), але в рецензії цього робити не будемо, щоб уникнути спойлерів, а поговоримо вже в постскриптумі до рецензії.

У деяких рецензентів зустрічаються відгуки про те, що, мовляв, не у всіх новелах Коени, що називається, дотягли, є одні новели - класні, а інші - незрозуміло навіщо зняті.

Я з цим не згоден ні разу. Як на мене, все новели - блиск. І тут якраз дуже цікаво те, що і стилі абсолютно різні, і в кожній новелі є щось своє, якась своя особлива родзинка. Та й зняті вони абсолютно по-різному: оператором у Коенів працював француз Брюно Дельбоннель, який свого часу ставив "Амелі" , А з Коенами вже працював в картині "Всередині Л'юіна Девіса" .

Загалом, мені сподобалося надзвичайно. І буду ще переглядати. Але разом з тим я розумію, що це досить нішевий продукт. Одних може дратувати різноманітність стилів, іншим не подобається те, що деякі історії виглядають як би обірваними, треті взагалі не розуміють Коенів - ну, буває. Але як на мене, це абсолютно чудове кіно, і я вкотре переконуюся в тому, що Коени ніколи не розчаровують. (Так, ми пам'ятаємо, що я свого часу абсолютно не врубався в фільм "О, де ж ти, брат?", Але тут треба враховувати, що я його дивився в дубляжі, а дубляжем будь-яку картину можна просто вбити, як у мене свого часу це сталося з чудовим фільмом "Честь сім'ї Пріцци" ).

До речі, про дубляж. Я поняття не маю, як ця картина буде виглядати в дубляжі. Тому що тут вкрай важливі інтонації акторів, тут дуже важливо вимова. Послухав, як дублюють Тіма Блейка Нельсона, - так ну, весь колорит пропав на смерть. Але, втім, розмова в кареті в дубляжі якраз слухався дуже непогано: і з мисливцем в інтонації потрапили, і французу зробили відповідний акцент.

А дивитися вам це чи ні - вирішуйте самі. Але шанувальникам творчості Коенів, звичайно ж, дивитися строго обов'язково.

PS Тепер поговоримо про саму останньої, шостої, історії для тих, хто фільм уже дивився. У цій історії багато цікавих моментів. По-перше, зверніть увагу на промову траппера. Це ніякий не мисливець-селюк, який все життя просидів в лісі. Мова дуже образна, словниковий запас - багатющий. Чи то він мисливцем став після якихось подій в житті, чи то ще що, але це ніяк не селюк. Хоча начебто сам образ говорить про зовсім інше.

Стара леді чітко говорить про те, що людей існує тільки два типи - праведники і грішники. Британець пізніше говорить про те, що людей існує тільки два типи - живі і мертві.

Француз розповідає про історію, коли його примушували зіграти чужими картками. У першій новелі Бастера змушували зіграти чужими картками.

У фіналі, коли вони опиняються перед зловісною готелем, виникає відчуття, що вони зараз потраплять в чистилище. Причому це три абсолютно різних типажу: селюк-мисливець (рис там знає, ким він був до цього), поважна дама, яка вважає себе праведницею і чекає зустрічі типу як зі своїм чоловіком, але насправді - з Творцем, француз - любитель задоволень, картковий гравець і все таке. Всі троє виявляються в абсолютно рівній ситуації. А британець і ірландець, які виявляються мисливцями за головами, очевидно, - архангели: то-то вони в готель відправляються з жартами-примовками і з трупом того, кого вони вразили караючим мечем.

Чітко показано, що кучер карети відвозить все їх речі. А навіщо їм взагалі речі перед чистилищем, правильно?

В самому кінці показали усмішку цього француза і те, що він хвацьким рухом надів на голову не зрозуміло звідки взялася казанок і закрив двері готелю. Я це розцінив як те, що француз - з компанії архангелів, він типу як був під прикриттям. Дружина вирішила, що він звичайна людина і просто продемонстрував так легкість свого характеру - мовляв, наплювати, прорвемося.

Все це цікаво було б обговорити. Тому що Коени - вони простими бувають дуже рідко, тільки коли самі цього хочуть.