Слабкий повнометражний аніме-дебют Горо Міядзакі, безуспішно спробував перенести на екран класичний фентезі-цикл Урсули Ле Гуїн.

Дивні напасті вражають народи архіпелагу Земномор'я. Врожаї гинуть від посухи, люди і тварини хворіють, чарівники забувають заклинання і втрачають магічну силу. Раптово 17-річний принц Арен вбиває свого батька-короля і втікає з палацу з чарівним мечем, який він не може витягнути з піхов. Блукаючи по пустелі, юнак натикається на самотньої літньої мандрівника, який виявляється верховним магом на прізвисько Яструб. Чарівник відправився в подорож, щоб відшукати джерело страждань Земномор'я. Разом Арен і Яструб добираються до великого міста, неподалік від якого живе в своєму замку чорний маг Павук, який намагається за допомогою забороненого чаклунства знайти вічне життя.

В японській версії фільму Павука озвучила актриса Юко Танака. Проте цей персонаж - чоловік, і в інших версіях стрічки цю роль озвучили актори. Так, в англійському дубляжі Павука зіграв Віллем Дефо

Знаменита американська письменниця Урсула Ле Гуїн десятиліттями відмовляла всім, хто хотів купити права на екранізацію її фентезі-циклу «Земномор'я». Був серед «відмовників» і великий японський аніматор Хаяо Міядзакі . Він звернувся до Ле Гуїн на початку 1980-х, коли тільки переходив від роботи над телесеріалами до виробництва повнометражних аніме-стрічок, і письменниця йому відмовила, оскільки поняття не мала, хто він такий, і не хотіла, щоб серйозне, глибоке, що зачіпає складні проблеми «Земномор'я» перетворили в «мультик на кшталт діснеївського».

Хаяо Міядзакі і Горо Міядзакі на початку роботи над фільмом посварилися через те, що Горо одного разу сказав на студійному нараді: «Якщо не вийде, повернуся працювати в музей». Хаяо у відповідь заявив, що якщо берешся за відповідальний проект, то треба віддати йому всі сили і навіть не думати про «запасний аеродром». Після цього вони не розмовляли аж до виходу картини

20 років по тому, коли в 2002 році Міядзакі отримав «Оскар» за « Віднесених примарами », Ле Гуїн заявила, що японський режисер - єдиний, кому вона могла б довірити екранізацію« Земномор'я ». Слова письменниці передали на студію Ghibli, і її глава Тосіо Судзукі незабаром підписав з Ле Гуїн контракт. Однак Хаяо Міядзакі в той час був зайнятий « ходячим замком », І Судзукі прийняв несподіване рішення. Він довірив постановку Горо Міядзакі , Старшому синові режисера. 36-річний Горо володів талантом художника, але ніколи раніше не працював не тільки в анімації, але і взагалі в індустрії екранних розваг. До вийшли в 2006 році «Сказання Земномор'я» його спеціальністю було планування садів і парків. З 2001 року він керував парком-музеєм студії Ghibli в західній частині Токіо.

«Оповіді Земномор'я» і їх режисер Горо Міядзакі удостоїлися японської «Золотої малини», «нагороди» для найгірших фільмів і гірших режисерів року

Чому Судзукі зупинився на Горо? По-перше, йому сподобалися розкадровки, які Міядзакі-молодший намалював для картини, коли спочатку був притягнутий як консультант. А по-друге, особливого вибору у продюсера не було. Ghibli завжди страждала від того, що було створено як «кишенькова компанія» Хаяо Міядзакі і Исао Такахата , Яка обслуговує двох блискучих творців і не надає амбітним аніматорам простір для кар'єрного зростання. Тому художники з лідерської жилкою або не затримувалися на студії, або зовсім не йшли працювати в Ghibli. Звичайно, можна було б найняти режисера з боку. Але Судзукі довірився «рідному чоловічкові» з гучним прізвищем. Як ми тепер знаємо, він помилився.

Картина обійшлася в 22 мільйони доларів і заробила 69 мільйонів доларів в світовому прокаті

Запитайте себе, як би ви екранізували цикл з п'яти романів? Очевидно, ви б почали з початку - з книги 1968 року «Чарівник Земномор'я», яка познайомила читачів з юним чарівником Яструбом і з навколишнім його дивовижним світом магії і драконів. На худий кінець ви могли б вибрати для постановки другий роман, «Гробниці Атуана», оскільки в ньому є не тільки головний герой (подорослішав, але все ще молодий Яструб), але і головна героїня - юна жриця Тенар, насильно примушена служити зловісним духам, ховається в темряві підземного лабіринту. Особливо рішучі сценаристи могли б спробувати об'єднати «Чарівника» і «Гробниці» в одному оповіданні. У будь-якому випадку центральним персонажем фільму мав би стати Ястреб - основний персонаж чотирьох з п'яти романів Ле Гуїн, духовна еволюція якого становить левову частку їх розповіді.

Гед у фільмі виглядає темніше, ніж інші персонажі. Це відповідає задуму Урсули Ле Гуїн, яка не любить «традиційних білих протагоністів» і часто наділяє своїх головних героїв «етнічної» зовнішністю. У Яструба в її книгах коричнева шкіра

Міядзакі, однак, поклав в основу своєї картини третю і четверту книги циклу, «На останньому березі» і «Техану», які служать кульмінацією і епілогом історії Яструба. З тим же успіхом Пітер Джексон міг би задовольнятися екранізацією « повернення короля ». Мовляв, «це саме та книга" Володаря Кілець ", де історія Братства Кільця добігає кінця. А про створення Братства і подорож героїв в Мордор можна коротенько розповісти навіть не у флешбеки, а в діалогах ».

До речі, це все одно був би кращий фільм, ніж «Оповіді Земномор'я». Тому що, по крайней мере, в ньому були б море спецефектів і грандіозні баталії. В «Сказання» ж немає ні того, ні іншого. Це повільна, переважно розмовна стрічка, і для розуміння її діалогів потрібно добре знати книжковий цикл. Так, у фільмі навіть не пояснюється, що в світі Земномор'я у всіх людей є що зберігаються в таємниці «справжні імена» та відомі оточуючим прізвиська. Це критично для сюжету, але з картини цього не зрозуміти - очевидна, дитяча помилка недосвідченого автора.

Дальше більше. Фільм регулярно натякає на події двох перших книг, замість того щоб їх показувати, істотно спрощує розповідь оригіналу і намагається висунути в головні герої принца Аррена і відсунути Яструба в сторону. Природно, сюжет цьому чинить опір (якщо Павук - давній противник Яструба, то і протистояти йому повинен верховний маг, а не принц-підліток), картина напирає ... І в результаті класична фентезі-сага перетворюється на щось затягнуте, ледь виразне, дуже примітивне і подразнюючу як шанувальників Ле Гуїн, так і тих, хто чекає від фентезі-мультфільму розгонистих магічних баталій. Фінальною ляпасом глядачам стає фінал у дусі «бог з машини» (в даному випадку - «дракон з машини»). Це, правда, пряма цитата з «Техану», але в контексті книги відповідна сцена краще обгрунтована.

«Оповіді Земномор'я» не справляється навіть з найпростішої завданням - запропонувати глядачам чарівного головного героя, якому хочеться співпереживати. Яструб на всьому протязі стрічки залишається занадто загадковим для публіки (він не загадковий для читачів романів, але ми зараз обговорюємо екранізацію), а Аррена стрічка представляє як одержимого психопата, який починає картину з того, що вбиває свого батька, явно видатного правителя. У книгах Ле Гуїн, до речі, нічого подібного немає, а картина так толком і не пояснює, що змусило юнака зробити це лиходійство. Ви готові співпереживати такому герою? Так, далі він веде себе більш гідно, і він щиро переживає через свій злочину, але все ж ... Батьковбивство - занадто тяжкий гріх, щоб зробити його без вагомої причини і сподіватися на людське співчуття.

А що ж графіка і анімація, традиційно сильні сторони картин Ghibli? Вони в «Сказання Земномор'я» непогані, але не більше того. Не те що того ж «ходячою замку» або «Віднесені примарами». Професіоналізм художників у фільмі відчувається, а ось натхнення - немає. Виявляється, мало носити прізвище Міядзакі, щоб створити анімаційний шедевр. Хто б міг подумати!

Яндекс Дзен

Instagram

Telegram

Твіттер