Українці в США: "Це вже НЕ American Dream"

  1. АВТОР:
  2. Орфографічна помилка в тексті:

27 вересня 2010, 6:10 Переглядів: 27 вересня 2010, 6:10 Переглядів:   ДИВІТЬСЯ   ФОТО   Якщо ви побачите в Нью-Йорку вулицю Тараса Шевченка, Карпати паб або ресторан Веселка, де вам запропонують тарілку борщу за $ 3,50- $ 4,75 (28-38 грн

ДИВІТЬСЯ ФОТО

Якщо ви побачите в Нью-Йорку вулицю Тараса Шевченка, "Карпати паб" або ресторан "Веселка", де вам запропонують тарілку борщу за $ 3,50- $ 4,75 (28-38 грн.) І порцію вареників за $ 6,75- $ 10 , 5 (54-84 грн.) - не дивуйтеся. На перетині 2 авеню і 7 вулиці на сході Манхеттена знаходиться український квартал. Відразу після війни він займав 14 вулиць і 8 авеню і був повністю заселений вихідцями з України - вони виявилися тут після Другої світової. Тепер наших співгромадян тут дуже мало - українці перебираються в Бруклін і Квінс (на Манхеттені життя дорога). Але залишки українського побуту збереглися: в кварталі розташована школа Святого Юра (там є уроки української літератури і мови, але інші предмети викладають англійською), магазин українських сувенірів "Сурма" (музичний інструмент. - Авт.), Банк "Самопоміч", м'ясний магазин, який тут заснували лемки. "Нещодавно до нас приїжджала Руслана, вона виступала в літньому таборі для українців, в центрі" Союзівка ​​"- це в 3-4 годинах їзди від Нью-Йорка", - розповідає уродженець Львівщини Микола. Він переїхав в США 6 років тому: до цього працював продавцем в Ужгороді, виграв грін-карту і тепер працює менеджером по кухні в ресторані "Веселка".

РЕСТОРАН. "Веселка" - один з найстаріших ресторанів кварталу. Його заснували 56 років тому Володимир і Ольга Дармохвали. Спочатку це була невелика кондитерська (або як свідчить табличка в ресторані, - цукерня) в Пластовому будинку (щось на зразок Будинку піонерів). Тепер це власність колишнього зятя Дармохвалов Тома Бірчарда. Менеджером трудиться його син - Джейсон Бірчард.

Ціни тут - не найнижчі, як для США. В меню є м'ясний і пісний борщ, голубці за $ 13,95 (111 грн.), Домашня ковбаса по $ 14,75 (118 грн.), Тефтелі ($ 14,25 або 114 грн.), Деруни - $ 3,5-9, 25 (28-74 грн.). Аж 8 видів вареників: в меню вони значаться як "hand-made pirogy" (зроблені вручну пироги). "99% наших відвідувачів - американці. Офіціанти у нас теж з США. Тільки на кухні працюють люди з України, та ще кілька наших хлопців посуд миють - всього 12-15 чоловік", - розповідає Микола. Він заробляє близько $ 1000 на тиждень. За тутешніми мірками, це мало: тільки оренда житла в Нью-Йорку - $ 2,5-4 тис. (Це житло можна порівняти з нашою двокімнатною квартирою), величезні гроші йдуть на комунальні послуги і медстраховку. "Але в Америці зазвичай піднімають зарплату щороку", - говорить Микола.

З ПОЛОНУ. "В українському кварталі живуть старенькі українці, які перебралися в США 50-60 років тому. Їх діти вивчилися, розбагатіли і поїхали звідси", - говорить Микола. Том Липовий перебрався в США в середині 50-х. Каже він зі мною по-українськи, але час від часу вигукує "оу, е!" або "вів, бебі". "По-українськи я Тихон. Я військовополонений: в 1944-му через три з половиною місяці після призову потрапив в полон до німців в районі Прута", - говорить 90-річний старий. З полону втік, ховався в Молдавії, Німеччини. У Нью-Йорк Тихон перебрався зі страху: боявся, що СРСР вирішиться на світову революцію, і тим, хто втік в роки ВВВ з України, доведеться зле. "У той час нас тут було багато. У Нью-Йорку жило 150 тисяч українців. У нас були свої школи, газети, навіть Академія наук досі є - на 109-й вулиці. Якби ми до сих пір так жили, то у нас би було все своє - поліція, представники в Конгресі. Але в кінці 50-х наші почали роз'їжджатися, і тепер ми нічого не варті ". Старий вважає, що в середині століття життя в США була краще. "Ось тоді було життя - справжня american dream (американська мрія). Я витрачав в ресторані $ 2,5, а зарплата у мене була $ 600 в місяць. Я працював друкарем. А тепер у мене пенсія $ 1150., а в ресторані я плачу аж $ 20" .

$ 100 ДЛЯ ЮЩЕНКА. Тихон живе новинами з батьківщини. "Коли в 1991 році Україна стала незалежною, я всю ніч плакав від щастя. У мене вдома висить великий портрет Шевченка. Я підійшов до нього і кажу:" Нарешті-то ми з вами, Тарас Григорович, дочекалися ". Про нинішній владі в Україні він невисокої думки. "Янукович-то зняв зі свого сайту розділ про голодомор, то знову відновив, - з досадою говорить Тихон. - Ющенко мені подобався, я навіть перерахував на його кампанію $ 100. Але він мене розчарував. Такий бездіяльний. Вже не знаю, кого я хочу бачити президентом України - по-моєму, там уже нікого гідного не залишилося ".

СВІЙ ПОГЛЯД: нетовстим чуйність АМЕРИКА

Ми звикли вважати американців недалекими егоїстами, повально страждають ожирінням. За чотири дні в Нью-Йорку моє уявлення про них змінилося. Я не перевіряла IQ місцевих жителів, але можу сказати, що люди вони чуйні. Якщо питаєш, як пройти, - не просто пояснять дорогу, але ще і проведуть. А коли я шукала в Нью-Йорку український квартал, двоє американців навіть почали телефонувати своїм друзям, вихідцям з України, щоб уточнити у них, як мені краще пройти. Чутки про їх габаритах теж перебільшені. На Бродвеї на кожному кроці зустрічаються стрункі, доглянуті, стильно одягнені люди. У мене навіть промайнула думка, що кожного з них можна знімати в рекламі. Та й їжа у них не така вже гумова: все, що ми купували, було цілком їстівне. Хоча кава там дійсно поганий.

Зате абсолютно правдиво твердження, що Нью-Йорк - місто контрастів. Там прямо в центрі вночі можна побачити бомжів - вони або сплять, або доїдають те, що вдень не доїли їх більш заможні співгромадяни. Причому бомж цілком може спати неподалік від шикарного лімузина, який припаркувався біля Проте шикарного готелю.

До того ж у американців нітрохи не менше приводів обурюватися кортежем свого президента, ніж в українців. Обаму супроводжують 10 машин з мигалками. Кортеж замикає швидка допомога. У деяких авто повністю відкриті вікна і звідти видно охоронці з гвинтівками. "Іноді кортеж супроводжують два вертольоти. Але Буш їздив крутіше: в тих місцях, де він повинен був виходити з машини, обов'язково лежали снайпери", - розповіли нам в дипколах.

В цілому ж місто сильно "тисне": дуже високі будівлі нависають над дуже вузькими вулицями - і це створює відчуття якогось замкнутого простору. До речі, в Нью-Йорку люди постійно наступають одне одному на ноги - просто там дуже вузькі тротуари.

Читайте також "В Україні і Гондурасі можна жити добре"

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Українці в США:" Це вже НЕ American Dream "". інші Світові новини дивіться в блоці "Останні новини"

АВТОР:

Рафал Анастасія

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.

Мерлин (Merlin)

Сериал Мерлин (Merlin) — это экранизация захватывающей книги о Короле Артуре, по легенде живший во времена магии и волшебства. Телеканал BBC постарался максимально передать атмосферу тех времён — идеально подобранные актеры, десятки сценаристов, работающих над адаптацией истории к кинематографу, потрясающие декорации и дорогостоящие костюмы и платья — всё это увлекает зрителя и позволяет прочувствовать историю былых времён..

Это лишь начало приключений юного Мерлина и принца Артура, чьи судьбы с этого момента будут крепко связаны. Впоследствии один из них станет самым могущественным и известным чародеем, другой — доблестным рыцарем и великим королем Альбиона…

Это удивительная история юного мага, который в впоследствии становится одним из самых могущественных и известных волшебников из тех, кто когда либо жил на земле…