1. Орфографічна помилка в тексті:

16 липня 2010, 7:37 Переглядів:

- Василь Борисович, зовсім недавно з великим успіхом в світовому прокаті пройшов фільм Гая Річі про Холмса. Абсолютно новаторська трактування образу. Що думаєте про це кіно?

- Я подивився кілька сотень різних екранізацій творів Конан Дойля. Британські все зроблено за одним зразком - там головне - сюжет, який "обслуговують" головні герої. Американські напхані спецефектами, і перевернуті з ніг на голову. Фільм Гая Річі, як мені здається, взагалі не має нічого спільного з тим, що написав Конан Дойль. Думаю, що фільм зробив свою справу - приніс його творцям багато грошей, на цьому місія закінчена. Таке кіно забудуть. До речі, мені дзвонили творці і запрошували на допрем'єрний показ, хотіли дізнатися думку. Я до того часу вже фільм подивився і чесно їм сказав: "Все погано, хлопці".

- Тобто краще нашого радянського серіалу про сищика, з вами в головній ролі, немає?

- Так, і це не моя суб'єктивна думка. Британці нам написали: "Спасибі, що повернули країні її героїв". У 2006 році я отримав орден Британської імперії, єдиний з російських діячів культури. За традицією він вручається тільки британським підданим. За всю історію існування цієї нагороди тільки три іноземці її удостоїлися. Це Елізабет Тейлор, Стівен Спілберг і я. Все було згідно строгому етикету. Спочатку у мене, в офіційній обстановці (в посольстві), запитали, чи вважаю я за можливе прийняти цю нагороду. Потім мій ствердну відповідь передали королеві. І тільки через півроку, в день народження її величності, мені вручили цей орден. У залі було півтори тисячі чоловік.

- Пам'ятайте, після якого фільму вас стали впізнавати на вулиці, прийшла слава?

- Спочатку у мене був епізод у фільмі "Місто на зорі". Мені довірили роль трупа. Потрібно було лежати і не рухатися, тоді мені здавалося, що це не дуже хороший знак, але начебто обійшлося, і я іноді жартую: "Хочеш багато грати в кіно, почни з трупа". Моя перша серйозна роль у кіно - фільм "Невідправлений лист". Його показали в кінотеатрах, і буквально на наступний день я ходив би, але тільки в колах кінематографістів. До речі, саме під час озвучення цього фільму я "придбав" голос, який сьогодні популярний. Режисер спеціально змушував нас довго бувати на двадцятиградусному морозі, а потім заганяв писатися в студію. Голоси ставали трошки хрипким. Після таких експериментів я застудився і довгий час не міг розмовляти. Два тижні мовчав, лікарі тільки руками розводили. А потім голос почав повертатися, і я з жахом виявив, що він якийсь хрипкий, абсолютно чужий. Думав - пройде, не минуло. Сказати, що я засмутився, - нічого не сказати, адже для актора голос - це професія. Тільки через кілька років, коли я активно почав працювати на озвучуванні мультфільмів, зрозумів, як мені все-таки пощастило. Потім прийшло визнання глядачів, слава.

- У "Сліпому музиканта" ви зіграли разом з батьком, як так вийшло?

- Ми не підлаштовували ситуацію, просто пройшли проби. Грали головні ролі. І це було велике щастя - грати з батьком. Пам'ятаю, у мене не виходила сцена, де мій герой стримуючи сльози зізнається, що втрачає віру в людей. Я не міг плакати. Батько підійшов і пожартував: "Що ж, доведеться тебе побити". Жарт спрацювала - наступний дубль виявився вдалим. Коли цю стрічку показували в кінотеатрі, зал ридав, навіть чоловіки плакали ... Знаєте, до мене додому стали приходити листи, люди, так часто буває, настільки сильно проасоціювали мене з героєм, вважали сліпим, шкодували.

- Багато дітей відомих акторів, наприклад Костянтин Райкін, скаржаться, що страждають через славу батьків, постійно доводячи всім спроможність в професії. Як у вас?

- Я Костю не розумію, навіщо це робити? І інших таких не розумію. Мій батько був великим актором, він в кіно - з двадцятих років, зіграв півсотні ролей. Його країна просто обожнювала. І я дуже гордий цим, ніколи не думав - гірше або краще я граю. Взагалі не збирався ставати актором, отримав художню освіту, закінчив московську академію мистецтв, моєю дипломною роботою був мультфільм "Самий, самий". Але моя акторська доля була визначена наперед. Будинки постійно були актори, режисери Андрій Кончаловський, Олександр Довженко. Таке спілкування безслідно не проходить.

- А як ви стали ще й сценаристом відомого мультфільму "Бременські музиканти"?

- З Геннадієм Гладкова, відомим композитором, ми хороші друзі зі школи. І ось вирішили якось зробити мюзикл про кохання трубадура. До нас підключився Юра Ентін. І ось ми збиралися на кухні, під коньячок і у вільний від роботи час творили. Все йшло так легко і весело. Сюжет адже створили з нуля фактично. І ніколи не думали, що буде такий фантастичний успіх. Адже спочатку була платівка, і тільки потім вирішили зробити мультиплікацію.

- Василь Борисович, відчуваєте настільки серйозна подія - в понеділок вам 75, як збираєтеся відзначити?

- За старою традицією - вдома, в колі моєї родини з близькими друзями. Дружина приготує смачненького, ми накриємо стіл. Я пишні урочистості і банкети не люблю, хоча, відчуваю, що можу в цей раз не відкрутитися.

З родинного архіву

Кращий Шерлок Холмс. Акторська доля Ліванова була зумовлена

"В" Холмс "МИ З ВІТАЛІЄМ НЕ ГРАЛИ, А БУЛИ САМІ СОБОЮ"

Наш герой. Кращий Шерлок всіх часів і народів

За кілька місяців до зйомок першої частини серіалу режисер Ігор Масленников був серйозно стурбований. У тому, що в головній ролі повинен бути Василь Ліванов, він не сумнівався, а ось з Ватсоном - проблеми. Масленников орієнтувався насамперед на зовнішність, хотів, щоб герої були схожі на малюнки художника Сіднея пажа, який дружив з Дойлем і був першим ілюстратором пригод детектива. "І ось коли режисер побачив Віталія і порівняв його з картинкою, він був вражений - одна особа. Ми спрацювалися з першого дубля. Ми ж нічого не грали, просто були собою. Взагалі це було не тільки екранне партнерство, і сьогодні мені не вистачає мого друга (Віталій Соломін помер у 2002 р - Авт.). Ми сім'ями дружили, наші діти спілкувалися, - згадує Ліванов. - Віталій умовив мене зробити інсценування моєї повісті "Мій улюблений клоун" і поставив спектакль на сцені Малого театру. Сам грав головну роль, і за місяць не можна було купити квитки ".

Пам'ятник. Ліванов і Соломін біля посольства Британії

ДРУЗІ. Прочитавши сценарій "Шерлока Холмса", Василь Борисович навіть не підозрював, що цей фільм стане серіалом і його зйомки розтягнуться на декілька років: "Ну які могли бути прогнози? Йшлося про дві частини, не більше. Знаєте, в останніх серіях ми з Віталієм вже так втомилися від всього цього, зовсім не хотілося зніматися, образи набридли. Попросили сценаристів переписати сценарій, самі что¬-то придумали. Нам здавалося, що після такого успіху ніхто ніколи не покличе в інші картини ". Але побоювання були марними. У 1997 році Василь Ліванов спробував себе в ролі режисера. "На жаль, наш" Дон Кіхот повертається "не був у прокаті, тому що прокат звалився в 1997 році, коли ми закінчили картину. Її розповсюджували на касетах. Але ми отримали безліч нагород на фестивалях, і саме для мене було гладеньке, коли люди підходили і говорили: "Ви зовсім не схожі на свого Шерлока Холмса". Це означає, що я не заручник одного образу ", - говорить актор і режисер.

Нова Зеландія увічнила Ліванова на ювілейних доларах

СЛАВА. Додамо, наш "Шерлок Холмс" став миттєво популярним у всьому світі, його перевели на тридцять мов, він йшов на всіх континентах. У 2007 році, на честь 120-річчя створення Конан Дойлем першої повісті про Шерлока Холмса, приватна компанія "Новозеландський монетний двір" випустила серію з чотирьох монет номіналом два долари, і на них Шерлок Холмс у виконанні Ліванова.

В Англії портрет актора в образі прикрашає стіну в музеї детектива. "А недавно приїхала міжнародна делегація, на чолі з головою Міжнародного клубу Конан Дойля, щоб вручити мені диплом, як краще Шерлоку Холмсу всіх часів. Що лукавити, мені було дуже приємно".

"Почути голос КАРЛСОНА, ЛІНДГРЕН захотів ЗІ МНОЮ ПОЗНАКОМИТЬСЯ"

Карлсоном став випадково

Голос Василя Ліванова - один з найпопулярніших в радянській мультиплікації. Він озвучив близько 300 персонажів. Найвідоміші - Карлсон, який живе на даху; Крокодил Гена; Удав ( "38 папуг"). Ліванов завжди з великою теплотою згадує про своїх мультгероя: "Мені приємно, що мої діти росли на цих добрих мультиках, мої онуки їх дивилися. Зараз, на жаль, таких мультфільмів немає".

Талант вимірюють і в удавів

До слова, Карлсоном Ліванов став зовсім випадково. Борис Степанов, режисер мультфільму, дуже довго шукав голос для "Чоловіки в самому розквіті сил", перепробував багато відомих акторів, але бракував їх відразу. "Одного разу ми з ним зібралися поспілкуватися, і він в розпачі вигукнув:" Ну спробуй ти, чи що ". Я подивився на персонажа і відразу згадав свого приятеля режисера Георгія Рошаля, скопіював його манеру говорити, голос, інтонації. Загалом зробив таку собі пародію. Після прем'єри я все чекав, що зараз подзвонить Рошаль і скаже все, що про мене думає і про мою витівку. Але замість цього прийшла телеграма, яка була підписана: "Рошаль, який живе на даху".

Гена перевершив очікування

Цікаво, що коли в Москву приїхала Астрід Ліндгрен і побачила мультфільм (а він був без перекладу), то тут же побажала зустрітися з голосом Карлсона. "Ми зустрілися, і Ліндгрен мені сказала, що, незважаючи на те, що вона не знає російської мови, приймає мого Карлсона! Ми говорили про життя, про труднощі. Сиділи і просто дивлячись один одному в очі базікали, вона сказала, коли в будинок прийшла біда - вона зламала ногу, тільки після цього стала засиджуватися дуже довго і написала Карлсона. Ці герої стали її порятунком від нудьги, від відчаю. Ми говорили про літературну творчість, я поділився своїми творами (Ліванов написав сценарій до "Бременські музикантам").

Завдяки Карлсон Ліванов познайомився з ще однієї легендарної жінкою. Озвучувати фрекен Бок запросили Фаїну Раневську. "Вона була просто чудова, прийшла і відразу все розповіла, як повинен виглядати мультфільм, як потрібно озвучувати. Режисерові вона порадила взагалі піти в іншу кімнату і не заважати акторам. Було дуже цікаво спостерігати, як ця вольова і геніальна жінка бере ситуацію в свої руки . Мене вона хвалила, говорила, а в кінці уклала: "Ось з вами, Ліванов, я б ще попрацювала". Про Крокодила Гену Ліванов згадує, що відразу не дуже вірив в цей мультфільм, і тільки коли вони разом з Румянової зайшли в студію і почали говорити, актор повірив в успіх.

ДРУЖИНУ УКРАВ, ДІТЕЙ - напророкував

З дружиною. Олена Артемьевна вважає, що їй пощастило

Зі своєю першою дружиною Ольгою Ліванов познайомився на зйомках фільму "Сліпий музикант", вона жила в селищі по сусідству зі знімальним майданчиком. В одному з інтерв'ю він зізнався, що просто вкрав її у чоловіка. "Я випросив у знайомих шикарний старовинний екіпаж минулого століття. Запрягли двох коней. Один мій друг був на козлах, ще двоє верхи. Я їй подзвонив, попросив, щоб вийшла до хвіртки. Вона вийшла. Я запропонував прокотитися. Вона погодилася, і ми помчали з шаленою швидкістю ... Ми прожили разом кілька років, і весь цей час було дуже щасливим, справжнім, але в результаті відносини себе вичерпали. Від цієї любові у нас дочка Настя ". Другого шлюбу Ліванова - тридцять років. Дружина, художник-мультиплікатор Олена Ліванова, згадує, що вперше побачила чоловіка не на екрані телевізора, а в коридорах "Союзмультфільму". "Але тоді уваги ми один на одного не звернули, а через час стався найзагадковіший і романтичний епізод наших відносин. Він стояв з одним на балконі, я йшла ... І тоді у чоловіка відкрився дар передбачення, він сказав:" Ця жінка буде моєю дружиною , ми народимо двох дітей. Так і вийшло ". З Оленою Артемьевни у актора двоє синів - Борис і Микола. Рік тому в родині сталася біда. Під Новий рік Борис, будучи п'яним, убив приятеля, його засудили на дев'ять років." Це для нас серйозна трагедія, ми до досі переживаємо. Найприкріше, що наша колишня невістка, дружина Борі, не дозволяє нам бачитися з онукою Євою, і це дуже важко нам ". Крім Єви, у Ліванова ще двоє онуків.

Забіяк, ФУТБОЛІСТ, каскадери

Ім'я: Василь Ліванов
Народився: 19.07.1935 в Москві
Кар'єра: Актор, режисер, сценарист, мультиплікатор. Народний, Заслужений артист Росії

Василь Ліванов народився в знаменитій акторській сім'ї. Його дід Микола Извольский-Ліванов грав в агіттеатрах Москви. Батько, Борис Миколайович, дуже багато знімався в кіно, п'ять разів ставав лауреатом Сталінських премій. Мати, Євгенія Казимирівна, була художницею. У будинку Ліванова, недалеко від МХАТ, гостювали: поет Борис Пастернак, актор Микола Черкасов. "Багато хто думає, що якщо моє дитинство пройшло в центрі Москви, поруч зі знаменитим театром, то воно обов'язково було культурним. Нічого подібного, я дуже часто бився, лазив по підворіттях, грав на задвірках в футбол. Як-то мене дуже сильно побили старші хлопчаки. вони просили вкрасти у свого батька пачку сигарет, а я відповів відмовою. Тоді вони заманили мене в старий, занедбаний двір і накинулися. Вибили два зуба. Вдома я сказав, що впав, не захотів "навантажувати" батьків ". У старших класах Ліванов захопився верховою їздою, навіть збирався серйозно зайнятися цим видом спорту. "У майбутньому вміння добре кататися мені в пригоді. У багатьох фільмах трюки з кіньми я виконував без сторонньої допомоги, доводилося падати разом з конем, скакати галопом. І завжди це закінчувалося вдало, як-то навіть підміняв професійного каскадера".

Читайте найважливіші та найцікавіші новини в нашому Telegram

Ви зараз переглядаєте новина "Василь Ліванов:" У кіно я починав трупом, про Холмса навіть не мріяв "". інші інтерв'ю дивіться в блоці "Останні новини"

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Enter

Орфографічна помилка в тексті:

Послати повідомлення про помилку автора?

Виділіть некоректний текст мишкою

Дякуємо! Повідомлення відправлено.